Рішення

від 04.02.2013 по справі 18/2091/12-5023/5244/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р.Справа № 18/2091/12-5023/5244/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтранс", м. Донецьк до ДП "Південна залізниця", м. Харків про стягнення 76348,94 грн. за участю представників:

позивача - Летко Д.К. за довіреністю № 1Д від 01.10.2012 р.

відповідача - Мироненко Г.В. за довіреністю № 1309 від 25.12.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтранс" (позивач) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Південна залізниця" (відповідач) про стягнення 90427,27 грн.

В процесі розгляду справи позивачем були зменшені позовні вимоги у зв'язку з чим справа розглядається з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог. Згідно позову позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 64745,62 грн.; 3% річних у розмірі 3263,95 грн. та пеню у розмірі 8339,37 грн. на підставі договору поставки № 30/ТЧ-12 від 10.03.2011 р.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 06.12.2012 р. за вх. № 21156, надав відзив на позовну заяву з додатком, який господарським судом залучено до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволені позову у повному обсязі.

Ухвалою суду по справі від 17.01.2013 р. розгляд справи було відкладено на 24.01.2013 р. о 11:00.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 24.01.2013 р., через канцелярію господарського суду 24.01.2013 р. за вх. № Д 65/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник відповідача на виконання вимог суду, через канцелярію господарського суду 23.01.2013 р. за вх. № 2620, надав до матеріалів справи копії документів згідно клопотання, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

Також, згідно даного клопотання представник відповідача просив суд припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки у відповідача обов'язку щодо оплати товару на час розгляду справи не виникло та відповідачем права та охоронювані законом інтереси позивача не були порушені.

При цьому суд зазначає, що тотожне клопотання про припинення провадження у справі представником відповідача було викладено у додаткових поясненнях по справі вх. № 1662 від 17.01.2013 р.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 24.01.2013 р. за вх. № 2790, надав копії документів згідно супровідного листа, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 24.01.2013 року була оголошена перерва до 04.02.2013 року о 12:20.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 04.02.2013 р. за вх. № Д 78/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач, через канцелярію господарського суду 29.01.2013 р. за вх. № 3340, надав письмові заперечення на відзив відповідача, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 29.01.2013 р. за вх. № 3337, надав додаткові письмові пояснення з додатком, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 04.02.2013 р. за вх. № 4107, надав копії документів згідно клопотання, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

10 березня 2011 року між ТОВ «Промтранс» (постачальник) та відповідачем в особі Локомотивне депо Гребінка (покупець) був укладений договір поставки № 30/ТЧ-12 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця певну продукцію (товар), який був визначений специфікацією № 1 (додаток № 1), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Пунктом 3.1. договору було визначено, що кількість та асортимент товару визначаються у специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору.

У специфікації № 1 (додаток № 1) було зазначено про те, що загальна сума поставки складає 99680,94 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 16613,49 грн., дана поставка виконується згідно додаткової заявки покупця та товар постачається на умовах СРТ (Інкотермс 2000).

Пунктом 5.4. договору було передбачено, що представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний: надати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару, звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку - фактурі і накладній, розписатися за отримання товару.

Відповідно до п.5.5. договору датою поставки товару вважається день підписання сторонами або їх повноваженими представниками акту прийому-передачі товару.

Відповідно до п.6.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації №1 (додаток № 1).

Пунктом 6.4. договору було передбачено, що загальна сума поставки складає 99680,94 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 16613,49 грн.

Згідно п.7.2. договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 15 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при умові своєчасного надання постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Пунктом 11.3. договору було передбачено, що покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Згідно позову позивач вказує, що позивачем відповідачу в особі Локомотивного депо Гребінка був поставлений товар відповідно до умов договору та надано рахунок - фактуру, податкову накладну, документи якості на поставлений товар.

Факт отримання товару відповідачем в особі Локомотивного депо Гребінка підтверджується рахунком - фактурою № СФ-0000020 від 28.07.2011 р., довіреністю № 000436 від 20 липня 2011 року, виданою Морозу В.М. для отримання згідно до специфікації № 1 до договору від ТОВ «Промтранс» товару. 28.07.2011 р. було здійснено приймання товару відповідачем в особі Локомотивного депо Гребінка і підписані видаткова накладна № РН-0000008 та Акт № 28/2-07-2011 здачі - приймання товару, складена податкова накладна № 2 від 28.07.2011 р.

За фактом поставки товару позивачем відповідачу була подана декларація з ПДВ з реєстром виданих та отриманих податкових накладних, а також з

розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту. 05.04.2012 р. ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області ДПС був складений акт № 139/22-0/30939473 за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промтранс» у якому була відображена дана поставка товару відповідачу і виниклі в зв'язку з цим податкові зобов'язання ТОВ «Промтранс» з ПДВ.

Також, відповідачем була здійснена часткова оплата вартості отриманого товару в сумі 12000,00 грн. 20.10.2011 р.; 8000,00 грн. 22.05.2012 р.; 5000,00 грн. 01.11.2012 р.; 10000,00 грн. 02.11.2012 р. При цьому в призначенні кожного з зазначених платежів чітко була зазначена "Оплата рахунку № СФ-0000020 від 28.07.2011 р.", угода та наведено перелік запчастин за які здійснюється оплата в чіткій відповідності з переліком, наведеним в специфікації до договору. Це в свою чергу свідчить про отримання відповідачем рахунку на оплату вартості товару № СФ-0000020 від 28.07.2011 року. Отже, враховуючи те, що відповідно до п.7.2. договору оплата товару здійснюється після надання постачальником рахунку - фактури, податкової накладної та документів якості на товар, то даний факт здійснених оплат в свою чергу свідчить й про отримання відповідачем і податкової накладної.

Крім того, слід зазначити, що станом на 01.01.2012 року між сторонами була проведена звірка взаєморозрахунків і підписано відповідний акт, в якому відповідач визнав за собою борг в сумі 87680,94 грн.

При цьому суд зазначає, що позивачем вказувалося, що приймання товару відбувалось в умовах локомотивного депо і з яких підстав підпис Мороза В.М. в довіреності, в акті здачі-приймання і видатковій накладній не збігаються йому не відомо, а матеріалами справи не підтверджується факт того, що товар за договором не був отриманий відповідачем.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що поставлений товар був отриманий відповідачем 28.07.2011 року, у зв'язку з чим відповідач повинен був здійснити розрахунок за поставлений товар в термін до 18.08.2011 р.

Проте, в порушення умов договору відповідач оплатив отриманий товар лише частково у зв'язку з чим відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача щодо не повної оплати отриманого від позивача товару.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору не підлягає задоволенню.

При цьому господарський суд зазначає, що доказів сплати відповідачем позивачу суми боргу у розмірі 64680,94 грн. в матеріалах справи не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума боргу у розмірі 64680,94 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних, суд прийшов до висновку, що сума 3% річних у розмірі 3263,95 грн. та сума інфляційних у розмірі 64,68 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи умови п.11.3. договору щодо нарахування пені, господарський суд прийшов до висновку, що розрахунок пені позивачем було зроблено не вірно, у зв'язку з тим, що нарахування позивачем пені за прострочення виконання зобов'язання відповідачем здійснювалося більше чим за період 6-ть місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог законодавства судом була перерахована сума пені та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 3580,99 грн. за період з 19.08.2011 р. по 19.02.2012 р.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 64680,94 грн., 3% річних у розмірі 3263,95 грн., інфляційних у розмірі 64,68 грн. та пені у розмірі 3580,99 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, який становить 1431,69 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Південна залізниця» (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтранс» (83031, м. Донецьк, вул. Квіткова, 32а, код ЄДРПОУ 30939473, п/р 26007001302144 в АТ «ОТП Банк» м. Київ МФО 300528) суму боргу у розмірі 64680,94 грн., 3% річних у розмірі 3263,95 грн., інфляційні у розмірі 64,68 грн., пеню у розмірі 3580,99 грн. та судовий збір у розмірі 1431,69 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 11.02.2013 р.

Суддя Доленчук Д. О.