Рішення

від 19.02.2013 по справі 915/171/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа № 915/171/13-г

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельного дому "Миколаївські ресурси", пр. Леніна, 101, м. Миколаїв, 54055

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенлянді", пр. Леніна, 101, м. Миколаїв, 54055

про стягнення заборгованості за договором поставки № 0103/1 від 01.03.2010 року у сумі

2 960 092, 13 грн.

за участю представників сторін

від позивача Калаянов Іван Васильович, довіреність б/н від 18.02.2013 року;

від відповідача Коноваленко Олег Вікторович, паспорт ЕР 295263, виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 14.12.2007 року, директор

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "Миколаївські ресурси" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенлянді" про стягнення заборгованості за договором поставки № 0103/1 від 01.03.2010 року у сумі 2 960 092, 13 грн., з яких 1 429 834, 07 грн. - основна заборгованість, 1 429 834, 07 грн. - штраф, 100 423, 99 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.01.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.02.2013 року.

19.02.2013 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.02.2013 року від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 100 423, 99 грн. (арк. справи 51).

Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 19.02.2013 року, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду № 01-08/369 від 29.06.2010 року "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої згаданої статті 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Судом встановлено, що подане клопотання про відмову від частини позовних вимог підписане представником позивача Калаяновим Іваном Васильовичем, який представляє інтереси позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельного дому "Миколаївські ресурси" на підставі довіреності б/н від 18.02.2013 року. Судом перевірено повноваження та встановлено, що представник позивача Калаянов Іван Васильович діє в межах наданих йому повноважень та має право на відмову від позову (арк. справи 52).

В судовому засіданні 19.02.2013 року представнику позивача роз'яснено наслідки відмови від позову та припинення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладені обставини, судом встановлено, що відмова від частини позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд дійшов висновку, що звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, заява позивача про відмову від частини позовних вимог підписана повноважним представником позивача, відмова від частини позовних вимог не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, тому відмова позивача від частини позовних вимог підлягає прийняттю господарським судом, а провадження у справі в частині стягнення 3% річних в сумі 100 423, 99 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 19.02.13 року позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне.

01.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельним домом «Миколаївські ресурси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенлянді» укладено Договір поставки № 0103/1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти та передати у власність покупця продукцію, визначену у п. 2.1 цього Договору, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеним у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 7.7 Договору передбачено, що оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупцем здійснюється наступним чином: 100 % вартості партії продукції сплачується покупцем протягом 10 календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії продукції.

Відповідно до п. 9.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов Договору покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 100% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції.

На виконання умов Договору позивачем за період з 31 березня 2010 року по 20 квітня 2011 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 429 834,07 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару.

В порушення п. 7.7 Договору відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Із посиланням на приписи ст. 173, 193 Господарського кодексу України та умови Договору, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість за договором поставки № 0103/1 від 01.03.2010 року у сумі 1 429 834, 07 грн. та штраф у сумі 1 429 834, 07 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. На виконання вимог ухвали суду від 24.01.13 року подав суду письмовий відзив на позов (арк. справи 53). В поданому суду відзиві на позовну заяву відповідачем підтверджено факт наявності заборгованості та зазначено, що підприємство не розрахувалось за отриманий товар через фінансові труднощі. Відповідач не заперечує проти стягнення основної заборгованості за договором поставки № 0103/1 від 01.03.2010 року у сумі 1 429 834, 07 грн. та штрафу у сумі 1 429 834, 07 грн., проте просить відмовити у стягненні 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельним домом «Миколаївські ресурси» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенлянді» (покупець) укладено Договір поставки № 0103/1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти та передати у власність покупця продукцію, визначену у п. 2.1 цього Договору, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору (арк. справи 13-17).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Договір набрав чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до повного його виконання сторонами (п. 12.1 Договору).

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пунктів 7.1, 7.3 Договору ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) і вказується в додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна вартість Договору складається з вартості всіх партій продукції, поставлених покупцю за цим Договором.

Умовами договору сторони передбачили наступний порядок приймання-передачі продукції та порядок проведення розрахунків.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що датою поставки і переходу права власності та всіх ризиків є:

- при передачі продукції на складі постачальника або покупця - дата накладної на відпуск продукції покупцю, яка видається постачальником;

- при передачі продукції транспортній організації для поставки покупцю - дата товарно-транспортної накладної щодо передачі продукції зазначеному перевізнику.

Приймання-передача продукції здійснюється представниками обох сторін на складі доставки згідно наданих постачальником супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних накладних (п. 6.3 Договору).

Пунктом 7.7 Договору передбачено, що оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупцем здійснюється наступним чином: 100 % вартості партії продукції сплачується покупцем протягом 10 календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії продукції.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов договору № 0103/1 від 01.03.10 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 429 834, 07 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (арк. справи 18-33), а саме: № 11 від 31.03.2010 року на суму 81 691, 65 грн.; № 19 від 30.04.2010 року на суму 82 665, 52 грн.; № 26 від 31.05.2010 року на суму 118 552, 79 грн.; № 34 від 30.06.2010 року на суму 118 834, 81 грн.; № 35 від 30.06.2010 року на суму 159 945,78 грн.; № 39 від 08.07.2010 року на суму 22 506, 00 грн.; № 41 від 31.07.2010 року на суму 140 108, 83 грн.; № 49 від 31.08.2010 року на суму 117 062, 33 грн.; № 57 від 30.09.2010 року на суму 85 129, 68 грн.; № 70 від 29.10.2010 року на суму 125 263, 16 грн.; № 101 від 30.11.2010 року на суму 68 738, 59 грн.; № РН-0000131 від 31.12.2010 року на суму 91 962, 28 грн.; № РН-0000001 від 25.01.2011 року на суму 33 206, 74 грн.; № РН-2 від 28.02.2011 року на суму 45 847, 70 грн.; № РН-4 від 31.03.2011 року на суму 46 930, 62 грн.; № РН-6 від 20.04.2011 року на суму 91 387, 59 грн.

Подані суду видаткові накладні складені належним чином, підписані та скріплені печатками сторін. Зокрема, зі сторони відповідача ТзОВ «Фенлянді» товар отримано на підставі довіреностей на отримання від ТзОВ ТД "Миколаївські ресурси" цінностей за договором № 0103/1 від 01.03.10 року, а саме: № 31/03 від 31.03.2010 року, № 30/04 від 30.04.2010 року, № 31/05 від 31.05.2010 року, № 30/06 від 30.06.2010 року, № 30/06/2 від 30.06.2010 року, № 08/07 від 08.07.2010 року, № 31/07 від 31.07.2010 року, № 31/08 від 31.08.2010 року, 30/09 від 30.09.2010 року, № 29/10 від 29.10.2010 року, № 30//11 від 30.11.2010 року, № 31/12 від 31.12.2010 року, № 25/01 від 25.01.2011 року, № 28/02 від 28.02.2011 року, № 31/03 від 31.03.2011 року, № 20/04 від 20.04.2011 року (арк. справи 34-49).

Отже, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 429 834, 07 грн. Представником відповідача у судовому засіданні підтверджено наявність вказаної заборгованості.

Доказів оплати вказаного боргу суду не подано, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Отже, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості за договором поставки № 0103/1 від 01.03.2010 року в сумі 1 429 834, 07 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1 429 834, 07 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.3 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов Договору покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 100% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції.

Отже, нарахування штрафу в сумі 1 429 834, 07 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

В частині стягнення 3% річних в сумі 100 423, 99 грн. провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (відповідно до ГПК України - припинення провадження у справі).

Відповідно до п. 4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 17.10.12 року у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

За таких обставин, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 2 006, 94 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у зв'язку з припиненням провадження у справі в частині стягнення 3% річних в сумі 100 423, 99 грн.

Судовий збір в розмірі 57 194, 91 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Законом України «Про судовий збір», ст. 22, 33, 49, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельного дому "Миколаївські ресурси" (код ЄДРПОУ 35563718) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенлянді" (код ЄДРПОУ 35473373) про стягнення заборгованості за договором поставки № 0103/1 від 01.03.2010 року.

Прийняти відмову позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельного дому "Миколаївські ресурси" (код ЄДРПОУ 35563718) від позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 100 423, 99 грн. (сто тисяч чотириста двадцять три грн. 99 коп.)

Припинити провадження у даній справі в частині стягнення 3% річних в сумі 100 423, 99 грн. (сто тисяч чотириста двадцять три грн. 99 коп.) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенлянді", пр. Леніна, 101, м. Миколаїв, 54055 (п/р 26002060460585 в ф-я ДНІПР КБ «Приватбанк» м. Миколаїв, МФО 326610, код ЄДРПОУ 35473373) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельного дому "Миколаївські ресурси", пр. Леніна, 101, м. Миколаїв, 54055 (п/р 26003060222409 в ф-я ДНІПР КБ «Приватбанк» м. Миколаїв, МФО 326610, код ЄДРПОУ 35563718, ІПН 355637114037, св. ПДВ № 100288020):

- 1 429 834, 07 грн. (один мільйон чотириста двадцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять чотири грн. 07 коп.) - заборгованості за договором поставки № 0103/1 від 01.03.2010 року;

- 1 429 834, 07 грн. (один мільйон чотириста двадцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять чотири грн. 07 коп.) - штрафу у розмірі 100% від суми боргу за договором поставки № 0103/1 від 01.03.2010 року;

- 57 194, 91 грн. (п'ятдесят сім тисяч сто дев'яносто чотири грн. 91 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельному дому "Миколаївські ресурси", пр. Леніна, 101, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 35563718) з Державного бюджету України судовий збір, сплачений у ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» за квитанцією № 1973\з11 від 23.01.2013 року, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи № 915/171/13-г, у розмірі:

- 2 006, 94 грн. (дві тисячі шість грн. 94 коп.) - у зв'язку з припиненням провадження у справі у зв'язку з частковою відмовою від позову.

Ухвалу про повернення судового збору видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.02.13 року.

Суддя Е.М. Олейняш