Рішення

від 08.12.2008 по справі 16/174-08-4807

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/174-08-4807

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2008 р.Справа  № 16/174-08-4807

Господарський суд Одеської області

У складі судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Скоробрух Т.В.

З участю представників сторін:

Від позивача: Черкес В.О. за дов. від 15.01.2007р.;

Від відповідача: Форос А.В. за дов. №1 від 14.03.2008р.;

Від третьої особи: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за позовом  „Іллічівського судноремонтного заводу” у формі товариства з обмеженою відповідальністю до  Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Одеської регіональної філії державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України  по земельних ресурсах” про визнання рішення недійсним, зобов'язання вчинити певні дії та  зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки,  -                                                              

   ВСТАНОВИВ:

„Іллічівський судноремонтний завод” у формі товариства   з обмеженою відповідальністю  (далі по тексту ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”) звернувся   до господарського суду Одеської області  з позовними вимогами  до  Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання недійсним у повному обсязі рішення Дальницької сільської ради  від 30.10.2008р. №1749-V „Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”, зобов'язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул.. Приморська 13, та зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки, площею 4,95 га, необхідної для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”, та зареєструвати договір в Одеській  регіональній філії  державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України  по земельних ресурсах”. Свої вимоги позивач обґрунтовує  порушенням його прав як власника дитячого оздоровчого табору  „Юнга” з боку Дальницької сільської ради на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Відповідачем позовні вимоги  заперечуються  з підстав відсутності у наданій позивачем для оформлення договору оренди земельної ділянки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)  узгодження відділу земельних ресурсів, що призвело до прийняття Дальницькою сільською радою  рішення від 30.10.2008р. №1749-V „Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”.

Ухвалою суду про порушення провадження у cправі від 17.11.2008р. за клопотанням позивача в якості учасника процесу зі статусом третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено державне підприємство „Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Одеської регіональної філії державного підприємства „Центр   Державного земельного кадастру при державному комітеті України  по земельних ресурсах”.

Державне підприємство „Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Одеської регіональної філії державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України  по земельних ресурсах” було належним чином повідомлено про  час та місце судового розгляду, але третя особа не скористалася наданим законом правом на участь свого представника при вирішенні даного спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

          На підставі договору купівлі-продажу об'єкту малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2007р. укладеного з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”  було придбано право власності на групу об'єктів, до складу яких увійшов дитячий оздоровчий табір „Юнга”, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул.. Приморська 13, що належав Державі в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25.12.2007р. виконкомом Дальницької сільської ради на підставі рішення виконкому №292 від 24.12.2007р. Згідно акту за №844 від 25.01.2008р., майно, придбане позивачем на підставі договору купівлі-продажу об'єкту малої приватизації шляхом викупу від 26.12.2007р., укладеного з регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, було передане продавцем  ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”.

           Рішенням Дальницької сільської ради за №1625 34 сесії V скликання від 26.06.2008р.  “Про надання ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” дозволу на  виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування дитячого оздоровчого табору „Юнга”  було вирішено надати дозвіл позивачу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки  площею 4,95 га в довгострокову оренду терміном на 49 років для  експлуатації та обслуговування дитячого оздоровчого табору „Юнга” (забудовані землі) із земель рекреаційного призначення за адресою: вул.. Приморська 13 с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було замовлено товариству з обмеженою відповідальністю „Регіональне агентство з розвитку економіки” та отримано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки натурі  (на місцевості) для експлуатації та обслуговування дитячого оздоровчого табору „Юнга”, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський   район, с. Грибівка, вул.. Приморська 13.

При цьому,  акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) був підписаний усіма учасниками окрім начальника відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області.

Рішенням Дальницької сільської ради №1749-V  37  сесії V скликання від 30.10.2008р. було відмовлено ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”  в  затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга” у зв'язку з  відсутністю усіх погоджень відповідних установ відповідно до вимог чинного законодавства, що,  в свою чергу, унеможливило і укладання  договору довгострокової оренди земельної ділянки.

Посилаючись на прийняття відповідачем незаконного рішення, яке призвело до порушення прав позивача на оформлення у встановленому законом порядку правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований належній позивачу на праві власності об'єкт нерухомого майна,  ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”  звернулося до господарського суду з даними позовними вимогами.

Враховуючи юридичну природу спірних правовідносин, які виникли між сторонами по справі, пов'язаних з наявністю або відсутністю у ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”   правових підстав щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, який належить на праві власності позивачу, суд вважає за необхідне здійснити, насамперед, правовий аналіз положень діючого земельного законодавства, якими врегульовані спірні питання.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III з послідуючими змінами та доповненнями (далі по тексту Земельний кодекс України), земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.  Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно ст. 3 цього Кодексу, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 5 Земельного кодексу України передбачено, що земельне законодавство базується  у тому числі на принципах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель; забезпечення гарантій прав на землю.

Статтею 12 цього Кодексу встановлено, що питання передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, а також  надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належать  до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин.

Положеннями статті 120 Земельного кодексу України, передбачено, що до особи,  яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності    на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою,  та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. У разі переходу   права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю та  споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб  у  вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Дійсно, як вірно зазначає відповідач, статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Однак, суд зазначає, що виходячи з положень ст.93 Земельного кодексу України, якими встановлено, що право оренди земельної ділянки –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною  орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, оренда землі є різновидом права користування земельною ділянкою, яке, в  свою чергу, розділяється законодавцем як постійне користування  та користування на умовах оренди. Різницею у формах надання земельних ділянок  у постійне користування або на умовах оренди залежить лише від суб'єктного складу учасників у випадках, встановлених земельних законодавством.

При цьому, на думку суду, оформлення правовстановлюючих документів на  земельну ділянку, в даному випадку договору оренди, передбачає собою лише остаточну форму реалізації передбаченого законом права на земельну ділянку та, в свою чергу, відсутність договору оренди ніяким чином не представляє собою відсутність у суб'єкта  цивільного обігу права на земельну ділянку взагалі. Правова позиція суду підтверджується положеннями ст. 120 Земельного кодексу України, наведеним по тексту рішення вище, якими фактично встановлено право власників об'єктів нерухомого майна на   земельну ділянку, на якій розташоване належне їм на праві власності нерухоме майно.

Крім того, позиція суду підтверджується в тому числі і матеріалами рішення Конституційного Суду України по справі №1-17/2005 від 22.09.2005р., якими встановлено, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на  підставі і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами  не називає оформлення  чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Закони, інші нормативно-правові акти, які визначають  порядок реалізації встановлених  Конституцією України та міжнародними договорами прав і свобод людини  і громадянина, в  тому числі  порядок набуття  прав власності  не повинні  звужувати, заперечувати чи в будь-який  інший спосіб обмежувати ці права  і свободи.

Як зазначалося по тексту рішення вище, вимогами статті  125 Земельного кодексу України передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений положеннями статті 124 цього Кодексу, якими визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Звертаючись до приписів ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України, якою встановлена обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) - не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди.

Враховуючи, що ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” підпадає під категорію осіб, визначених наведеною правовою нормою, суд доходить висновку, що оформлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди в даному випадку повинно здійснюватися в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.

Приписами статті 123 Земельного кодексу України встановлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Даною законодавчою нормою передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:  зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).  Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою.

Правовий аналіз наведеної законодавчої норми дозволяє суду зробити висновок,  що  в даному випадку, за умови наявності у позивача на праві власності об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці межи якої встановлені, право користування земельною  ділянкою оформлюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке, в свою чергу, повинно прийматися на підставі технічної документації із землеустрою.

Як зазначалося по тексту вище, рішенням  Дальницької сільської ради №1749-V  37  сесії V скликання від 30.10.2008р. було відмовлено ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”  в  затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга” у зв'язку з відсутністю усіх погоджень відповідних установ відповідно до вимог чинного законодавства. Рішення Дальницької сільської ради було прийнято з посиланням на ст.ст.12, 121, 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 26  Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Проаналізувавши зазначене рішення, яке є предметом спору по даній справі, суд звертає увагу відповідача на наступне.

По-перше: по тексту оскарженого позивачем рішення відсутні мотивовані та обґрунтовані підстави  його прийняття.

По-друге: невизначено які саме погодження та яких саме відповідних установ необхідно отримати заявнику. Крім того, суду не зрозуміло які саме норми чинного законодавства були порушені при складанні на замовлення  ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” технічної документації із землеустрою.

По-третє: вимогами Земельного кодексу України взагалі не передбачені повноваження органів місцевого самоврядування щодо прийняття рішень про затвердження технічної документації із землеустрою (технічну документацію із землеустрою щодо  встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості необхідно відрізняти від проекту відведення земельної ділянки, який повинен проходити певну процедуру узгоджень). За переконанням суду, органом місцевого самоврядування, за результатами розгляду клопотання особи, зацікавленої в отриманні земельної ділянки в оренду, питання щодо надання згоди або відмови у передачі в оренду земельної ділянки повинно вирішуватися у суворій відповідності з вимогами земельного законодавства шляхом прийняття відповідних рішень про надання або відмову у наданні в оренду земельної ділянки. Прийняття органом місцевого самоврядування будь-яких проміжних рішень, як то затвердження технічної документації із землеустрою взагалі приписами земельного законодавства не передбачено.  Правова позиція суду з цього питання підтверджується в тому числі приписами статті 16 Закону України    „Про оренду землі”, якою врегульований порядок укладення договору оренди землі та якою передбачено, що проект відведення земельної ділянки є невід'ємною частиною договору оренди у разі його розроблення згідно із законом.

Звертаючись до положень п. 11 ст.123 Земельного кодексу України, суд зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування про відмову в наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Як зазначалося по тексту вище, рішення Дальницької сільської ради було прийнято    з посиланням на ст..ст.12, 121, 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 26  Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”. При цьому слід зазначити, що приписи статей 12, 125, 126 мають загальний характер, правовий аналіз яких приводиться по тексту рішення вище, в той час як стаття 121 Земельного кодексу України встановлює норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, що взагалі не має відношення до звернення ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” з приводу передачі в оренду земельної ділянки.

Звертаючись до матеріалів оглядового листа Вищого господарського суду України   N 01-8/1228 від 16.11.2001”Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства”  та застосовуючи даний лист при вирішенні спору, який виник між сторонами по даній справі,  з урахуванням документів, які містяться в матеріалах справи,   суд доходить висновку, що відмова органу місцевого самоврядування оформити право користування земельною ділянкою   з   посиланнями  на підстави, які не передбачені земельним законодавством або за відсутності будь-яких правових підстав взагалі, що має місце в даному випадку,  не відповідає нормам земельного законодавства.  По тексту даного оглядового листа Вищим господарським судом України була звернута увага на законодавчо закріплені принципи захисту прав власності у тому числі і у випадках оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, які належать зацікавленій  особі на праві власності. Висновком  Вищого господарського суду України є  правова позиція про набуття прав на користування земельною ділянкою особою, яка має на праві власності об'єкт нерухомого майна, розташований на цій земельній ділянці за умови відсутності передбачених земельних законодавством підстав для відмови у оформленні права користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване.

Спірним рішенням відповідачем було  фактично позбавлено  позивача права на оформлення у встановленому законом порядку права землекористування земельною ділянкою на умовах оренди. При цьому, слід ще раз зазначити, що правові підстави для прийняття даного рішення у самому тексті рішення відсутні взагалі.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.  Положення Земельного кодексу    України  встановлюють  рівні способи захисту прав на земельні ділянки як для власників, так і для землекористувачів Так, згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення   будь-яких порушень  його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані  з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Відповідно до приписів цієї законодавчої норми, захист права громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсним рішення органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Крім того, у відповідності до положень п. 2 Роз'яснення президії ВАСУ від 26.01.2000р.  №02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, підставами для визнання акта    недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, незалежно від викладеного,  обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів підприємницької діяльності.

З урахуванням наведеного вище по тексту рішення правового аналізу приписів діючого земельного законодавства, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, та враховуючи відсутність по тексту оскаржуваного позивачем рішення будь-якої правової мотивації підстав його прийняття, суд доходить висновку про порушення Дальницькою сільською радою Овідіопольського району   Одеської області прав позивача як фактичного землекористувача на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку при прийнятті рішення за №1749-V  37 сесії V скликання від 30.10.2008р.

Крім того, заслуговує на увагу суду той факт, що приписами статті 2  Закону України “Про плату за землю” в редакції Закону України від 19.09.1996р. N 378/96-ВР,  законодавцем передбачено, що використання  землі  в Україні є платним. Плата за землю справляється  у  вигляді  земельного  податку  або  орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Відмова відповідача в оформленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку позбавляє особу виконувати передбачені даним законом зобов'язання щодо здійснення платежів за земельну ділянку, яка знаходиться у фактичному використанні даної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України  від 28.06.1996р.  органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Відповідно до п. 10 ст. 59  Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. „Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності  Конституції  або  законам  України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд доходить висновку, що шляхом прийняття Дальницькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області рішення за №1749-V  37 сесії V скликання від 30.10.2008р. були порушені права ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”  на оформлення права користування на умовах оренди земельною ділянкою, площею 4,95 га, на якій розташований належний на праві власності  позивачу дитячий оздоровчий табір „Юнга”, що знаходиться по вулиці Приморська 13 в с.Грибівка Овідіопольського району Одеської області. Крім того, на думку суду, відсутність правової мотивації прийнятого органом місцевого самоврядування рішення,  яке, в свою чергу, є актом обов'язкової дії для його учасників,  та як будь-який акт ненормативного характеру повинен бути заснованій на законі, свідчить як про  невідповідність даного акту вимогам діючого законодавства, що є порушення вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх  посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України, так і про порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб,   на яких розповсюджується дія цього акту.

Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”  в частині визнання  недійсним рішення Дальницької сільської   ради Овідіопольського району Одеської області за №1749-V  37  сесії V скликання від 30.10.2008р., яким  було відмовлено ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”  в  затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”  обґрунтованими, правомірними та  такими, що базуються  на   законних підставах, у зв'язку з чим,  підлягаючими задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача затвердити   технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул.. Приморська 13, суд зазначає наступне.

Як зазначалося по тексту рішення вище, статтею 12 Земельного кодексу України встановлені повноваження сільських, селищних міських рад у галузі земельних відносин, у тому числі і спірних. Редакція чинного Земельного кодексу України від 25.10.2001р.  питання  надання земельних ділянок в користування та інші відносить до виключної компетенції відповідних рад.

Слід зауважити, що чинне законодавство не передбачає можливості зобов'язання органу місцевого самоврядування –в даному випадку сільської ради, щодо прийняття будь-яких рішень, оскільки згідно з Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Крім того, як було зазначено по тексту рішення вище, діючим земельним законодавством питання затвердження технічної документації із землеустрою як не віднесені до повноваження місцевих  рад так і не визначені  законодавцем в якості  обов'язкової  умови щодо вирішення питання передачі в оренду земельної ділянки.

Отже, на підставі викладеного, прийняття будь-яких рішень радою –є правом   органу місцевого самоврядування, що, в свою чергу, свідчить про незаконність вимог щодо зобов'язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул.. Приморська 13.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог  ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” в цій частині позову.

Проаналізувавши позовні вимоги ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” в частині зобов'язання Дальницької сільської ради укласти договір оренди земельної   ділянки, площею           4,95 га, необхідної для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”, та зареєструвати договір в Одеській  регіональної філії  державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України  по земельних ресурсах”, суд звертає увагу сторін на наступному.

          Враховуючи висновки суду, викладені по тексту рішення вище, стосовно правомірності та законності позовних вимог ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” в частині  визнання недійсним рішення Дальницької сільської   ради Овідіопольського району Одеської області за №1749-V  37  сесії V скликання від 30.10.2008р., яким  було відмовлено ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”  в  затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для   обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”, у суду відсутні правові підстави для відмови у задоволенні вимог і в частині позову про зобов'язання Дальницької сільської ради укласти договір оренди земельної ділянки, необхідної для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”, та зареєструвати договір в Одеській  регіональної філії  державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України  по земельних ресурсах”.

Висновки щодо правомірності позовних вимог  в цій частині позову підтверджуються наведеним по тексту рішення вище правовим аналізом положень діючого законодавства, якими врегульовані спірні відносини, та, в тому числі, є наслідком поновлення прав позивача на отримання документів щодо права користування земельною ділянкою на умовах оренди.

Позиція суду додатково підтверджується також Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України  N 02-5/743 від 27.06.2001 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування”. Незважаючи на те, що наведені Роз'яснення Вищого арбітражного суду України надавалися з питань правильного вирішення земельних спорів та застосування положень Земельного кодексу України в редакції Закону України від 13 березня 1992 року N 2196-XII, а в теперішній час чинним є Земельний кодекс України в редакції Закону України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III,  Законом України від 27.04.2007р. №997-V у статтю 120 чинного Кодексу були внесені відповідні зміни, внаслідок чого стаття 120 чинного Земельного кодексу України фактично викладена у  редакції статті 30 Земельного кодексу України в редакції  від 13 березня 1992 року N 2196-XII. З огляду на викладене, на думку суду, Роз'яснення Вищого арбітражного суду України  N 02-5/743 від 27.06.2001 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування” підлягають застосуванню при вирішенні даного спору в частині, яка   не суперечить положенням чинного Земельного кодексу України.

Відповідно до п.3 наведених Роз'яснень   слід мати на увазі,  що разом з переходом  права  власності  на будівлю  чи споруду новий власник або землекористувач набуває прав і  обов'язків,  визначених  положеннями Земельного  кодексу України. У разі ухилення ради від оформлення права на земельну ділянку заінтересована  особа  відповідно до статей 74 і 77 Закону України "Про місцеве  самоврядування  в  Україні"  (  280/97-ВР  )  вправі звернутись до суду  з  заявою  про  спонукання  ради видати державний акт  чи укласти відповідну угоду.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд доходить висновку, що задоволення вимог   про зобов'язання органу місцевого самоврядування укласти договір оренди земельної ділянки ніяким чином не суперечить положенням земельного законодавства, та, фактично, представляє собою на мету підтвердження у судовому порядку законодавчо закріплених положень щодо реалізації прав власника нерухомого майна на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій це майно розташоване.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” про зобов'язання Дальницької сільської ради укласти договір оренди земельної ділянки, необхідної для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”, та зареєструвати договір в Одеській  регіональної філії  державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України  по земельних  ресурсах” підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторонами повинна довести ті   обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи все вищевикладене, суд оцінює позовні вимоги ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” обґрунтованими, доведеними відповідно до ст.ст.32, 33 ГПК України   та такими, що містяться на законних підставах, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в частині визнання  недійсним рішення Дальницької сільської   ради Овідіопольського району Одеської області за №1749-V  37  сесії V скликання від 30.10.2008р., яким  було відмовлено ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод”  в  затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”  та в частині  зобов'язання Дальницької сільської ради укласти договір оренди земельної ділянки, площею 4,95 га, необхідної для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”, з подальшою реєстрацією договору в Одеській  регіональній філії  державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України  по земельних  ресурсах” відповідно до ст..3, ч. 2 ст. 19 Конституції України  від 28.06.1996р., ст. 393 Цивільного кодексу України,  ст. ст.2, 3, 5, 12, 93, 120, 123, 124, 125, 134, 152 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III з послідуючими змінами та доповненнями,   п. 10 ст. 59  Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. „Про місцеве самоврядування в Україні”,  рішення Конституційного Суду України по справі №1-17/2005 від 22.09.2005р.  В частині вимог про зобов'язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору  „Юнга”, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул.. Приморська 13 позов не підлягає задоволенню як такий, що не ґрунтуються  на законних підставах.

Судові витрати за клопотанням позивача віднести на його рахунок відповідно до ст.ст.44-49 ГПК України.

Керуючись ст..3, ч. 2 ст. 19 Конституції України  від 28.06.1996р., ст. 393 Цивільного кодексу України,  ст. ст.2, 3, 5, 12, 93, 120,123, 124, 125, 134, 152 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III,  п. 10 ст. 59  Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. „Про місцеве самоврядування в Україні”, рішенням Конституційного Суду України по справі №1-17/2005 від 22.09.2005р.., ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                                   В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним рішення Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області за №1749-V  37  сесії V скликання від 30.10.2008р. „Про відмову ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод” в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”.

3.          Зобов'язати Дальницьку сільську раду  Овідіопольського району Одеської області  /67842, Одеська область, Овідіопольський район, с. Дальник, вул. Леніна, 126, код ЄДРПОУ 04380270/ укласти з „Іллічівським судноремонтним заводом” у формі товариства з обмеженою відповідальністю /68093, Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 61, код ЄДРПОУ 32333962/ договір оренди земельної ділянки, площею 4,95 га,  необхідної для обслуговування та експлуатації дитячого оздоровчого табору „Юнга”,  розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул.. Приморська 13 з його подальшою обов'язковою реєстрацією в Одеській  регіональній філії  державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України  по земельних  ресурсах”.     

     Наказ видати.

4.          В іншій частині позову відмовити.

         Рішення суду набирає законної сили у порядку ст. 85 ГПК України.

         Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

         Рішення підписано 15.12.2008р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.