Рішення

від 12.02.2013 по справі 5015/3847/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.13 Справа № 5015/3847/12

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Березяк Н.Є. та Яворського Б.І.,

при секретарі Ділай М.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Мостиського споживчого товариства, Львівська область, м. Мостиська,

до відповідача: Мостиської районної спілки споживчих товариств, Львівська область, м.Мостиська,

про виділення майна в натуральній формі в еквіваленті 12,7% від вартості майна відповідача станом на момент виходу позивача зі складу відповідача.

За участю представників:

Від позивача: Петрицин Н.Т. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Балич О.П. - директор, Михайлик О.С. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Присутні: Гринда І.Г.

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Мостиського споживчого товариства, Львівська область до Мостиської районної спілки споживчих товариств про виділення майна в натуральній формі в еквіваленті 12,7% від вартості майна відповідача станом на момент виходу позивача зі складу відповідача.

Ухвалою суду від 17.09.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.10.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 20.09.2012 року рекомендованою поштою №81300 0101056 5, відповідач - 20.09.2012 року рекомендованою поштою №81300 0101059 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах по справі, в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що сторони належним чином повідомлялись під розписку (докази в матеріалах справи).

22.10.2012 року провадження у справі зупинено у зв'язку із призначенням судової економічної експертизи, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Супровідним листом від 24.10.2012 року, вих. №5015/3847/12/1/12, матеріали справи направлено Львівському НДІСЕ для проведення даної судової експертизи.

14.11.2012 року Львівським НДІСЕ повернуто листом (вх. №2616/12) справу без виконання експертизи із повідомленням від 09.11.2012 року №3797 про неможливість проведення вказаної судової експертизи з підстав того, що питання, поставлені на вирішення експерту, виходять за межі компетенції експерта економічного виду досліджень.

Ухвалою суду від 14.11.2012 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.11.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 20.11.2012 року рекомендованою поштою №81300 0107504 7, відповідач - 20.11.2012 року рекомендованою поштою №81300 0107503 9 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

На підставі ухвали від 18.12.2012 року автоматичним розподілом призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Яворського Б. І. та Березяк Н.Є.

Представник позивача в судове засідання 12.02.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях по справі.

Представники відповідача в судове засідання з'явились, проти позову заперечили з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Позивач: Мостиське споживче товариство є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 01758851, знаходиться за адресою: 81300, Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. І. Франка, буд. 5, що підтверджується Свідоцтвом про держану реєстрацію юридичної особи серії А00 №368895 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП Серії АЄ №614082 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП Серії АБ №030156 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Мостиська районна спілка споживчих товариств є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 01758845, знаходиться за адресою: 81300, Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. Гайдамацька, буд. 4, корп. А, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №368860, Довідкою Відділу статистики у Мостиському районі Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №482134, та Витягом з ЄДРЮО та ФОП Серії АБ №030180 (докази в матеріалах справи).

Позивач 19.09.2012 року звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до відповідача про виділення майна в натуральній формі в еквіваленті 12,7% від вартості майна відповідача станом на момент виходу позивача зі складу відповідача. Позовні вимоги позивача обґрунтовуються тим, що позивач з моменту створення відповідача входив у склад відповідача і був одним з його засновників.

Приписами частини першої статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» встановлено, що власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 вказаного закону власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності. Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

25.12.1992 року між позивачем та відповідачем у відповідності до статті 9 ЗУ «Про споживчу кооперацію» укладено ряд договорів, якими створено спільні підприємства, зокрема:

- СП Гуртово-торгова база із статутним фондом 10 083 млн. крб., частка майна позивача станом на 01.07.1992 року становила 244 млн. крб.

- СП Хлібокомбінат Мостиської РСТ із статутним фондом 7 655 млн. крб., частка майна позивача станом на 01.07.1992 року становила 1 213 млн. крб.

- СП Райкоопзаготпром Мостиської РСТ із статутним фондом 11 600 млн. крб., частка майна позивача станом на 01.07.1992 року становила 14 млн. крб.

- СП Коопунівермаг Мостиської РСТ із статутним фондом 11 600 млн. крб., частка майна позивача станом на 01.07.1992 року становила 14 млн. крб.

- СП «Комбінат громадського харчування» із статутним фондом 13 294 млн. крб., частка майна позивача станом на 01.07.1992 року становила 66 млн. крб.

Протоколом засідання зборів засновників відповідача від 25.12.1992 року №1, серед іншого, створено наступні спільні підприємства: Хлібокомбінат, Комбінат громадського харчування, Райкоопзаготпром, Торгову базу та Коопунівермаг, затверджено статути вказаних спільних підприємств.

Свідоцтвом відповідача, виданим позивачу 25.12.1992 року, засвідчено право власності позивача на 12,7 відсотків майна всіх госпрозрахункових підприємств, організацій власного господарства відповідача (належним чином завірена копія Свідоцтва долучена до матеріалів справи).

Постановою правління відповідача від 02.06.1995 року на підставі договорів від 25.12.1992 року постановлено провести реорганізацію райспоживспілки в спільні підприємства райспоживспілки станом на 02.06.1995 року (належним чином завірені копії вказаного протоколу та постанови долучені до матеріалів справи).

Рішенням загальних зборів пайовиків позивача від 30.10.2009 року позивач вирішив вийти зі складу відповідача і, листом від 26.11.2009 року, вих. №101, звернувся на конференцію відповідача з пропозицією розгляду питання виходу позивача зі складу відповідача та повернення частки майна, яке належить позивачу.

Пунктами 1 та 3 Постанови позачергових зборів ради відповідача від 23.12.2009 року №1 постановлено виключити позивача із складу відповідача та залишено без задоволення заяви про повернення частки в майні так, як позивач не має майна у складі відповідача (належним чином завірена копія вказаної постанови долучена до матеріалів справи).

Не погоджуючись із пунктом 3 вказаної Постанови, позивач 06.04.2012 року повторно звернувся до відповідача листом (вих. №29) із вимогою про повернення майна.

Відповідач, розглянувши вказане звернення позивача, листом від 14.05.2012 року, вих. №63, повідомив позивачу про те, що рішенням позачергових зборів відповідача від 07.05.2012 року постановлено рішення других позачергових зборів ради відповідача від 23.12.2009 року з питання повернення майна позивачу залишено без змін (належним чином завірені копії листів від 06.04.2012 року, вих. №29, та від 12.05.2012 року, вих. №63, долучено до матеріалів справи).

Відповідач у своєму запереченні, поданому до суду 01.10.2012 року за вх. №21941/12, позовні вимоги заперечує у повному обсязі, вказує на те, що позивачем у позовній заяві допущено помилки щодо визначення вартості часток майна позивача у створених спільних підприємствах.

18.10.2012 року відповідачем подано до суду заперечення на позовну заяву (вх. №23422/12), в якому відповідач вказує на те, що, згідно приписів статті 21 Закону України «Про кооперацію» строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї частки, встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 01 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Такий термін позивачем порушено, а тому відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволення позову в повному обсязі.

Позивачем 22.10.2012 року (вх. №790) подано письмові пояснення, у яких зазначає про те, що викладені у запереченнях на позовну заяву (18.10.2012 року, вх. №23422/12) доводи відповідача щодо пропущення строку звернення позивача до відповідача, спростовуються тим, що вказаний строк є строком звернення з вимогою про повернення майна а не строком позовної давності. Натомість до вказаних відносин, на думку позивача, застосовується загальний строк позовної давності в три роки, передбачений статтею 261 ЦК України.

Окрім того, позивач звертає увагу суду на те, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності розпочинається із спливом строку виконання, а тому, на думку позивача, перебіг позовної давності розпочався 14.05.2012 року і станом на момент подання позову до суду не сплив.

Пунктом 12 Статуту Мостиської районної спілки споживчих товариств, затвердженого зборами ради Мостиської райспоживспілки від 14.05.2009 року, зареєстрованого 10.08.2009 року за №14021050008000153, встановлено, що член райспоживспілки має право виходу з її складу. Питання про вихід розглядається його вищим органом управління при обов'язковій участі представників райспоживспілки. Орган управління споживчого товариства подає правлінню райспоживспілки письмову заяву і копію рішення свого вищого органу управління про вихід. Заява повинна бути розглянута з прийняттям відповідного рішення правлінням райспоживспілки не пізніше тридцяти днів та внесена на розгляд чергових зборів ради райспоживспілки. Взаєморозрахунки між райспоживспілкою і її членом повинні бути проведені протягом року з моменту затвердження радою райспоживспілки рішення про його вихід з її складу.

Як вбачається із матеріалів справи, Мостиське споживче товариство Рішенням загальних зборів пайовиків від 30.10.2009 року вирішило вийти із складу Мостиської районної спілки споживчих товариств і Постановою позачергових зборів ради Мостиської районної спілки споживчих товариств від 23.12.2009 року №1 постановлено виключити Мостиське споживче товариство із складу Мостиської районної спілки споживчих товариств.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами частини першої статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналізуючи положення статуту Мостиської районної спілки споживчих товариств суд дійшов до висновку про те, що розрахунки між сторонами щодо повернення позивачу частки майна мали здійснитись до 23.10.2010 року включно, проте відповідачем відмовлено позивачу в задоволенні заяви про виділення частки в майні 23.12.2009 року. Таким чином, позивач дізнався про порушення свого права саме 23.12.2009 року, тому строк позовної давності слід обраховувати саме від цієї дати і застосовувати до наведених відносин загальний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України. Аналогічна правова позиція містись в Постанові Вищого господарського суду України від 19.08.2010 року у справі №13/48 (8/44).

Враховуючи той факт, що позов до суду подано 14.09.2012 року, суд дійшов до висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовною вимогою про виділення частки в майні, а тому клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, викладене у запереченні на позовну заяву від 18.10.2012 року, вх. №23422/12, слід відхилити.

31.10.2012 року відповідачем подано додаток до заперечення (вх. №24572/12), у якому відповідач вказує на те, що згідно рішення зборів ради засновників, оформленого протоколом від 18.03.1998 року №2 вирішено реорганізувати спільні підприємства у підприємства. Окрім того, вказаним протоколом розглянута заява пайовиків позивача про те, що дана реорганізація можлива лише за умови відмови учасників від своїх часток у вказаних спільних підприємствах, однак, пайовики позивача рішенням від 20.02.1998 року вирішили, що єдиною умовою відмови позивача від частки в майні є передача і юридичне закріплення за позивачем магазину «Гастроном» у місті Мостиська та магазину в селі Сулківщизна (належним чином завірена копія виписки з протоколу від 20.02.1998 року долучена до матеріалів справи).

Постановою відповідача від 10.04.1998 року №13 «Про передачу магазину с. Сулківщизна» постановлено передати приміщення магазину с. Сулківщизна балансовою вартістю 42 225 грн. 00 коп., зношення - 22 447 грн. 00 коп. з балансу Коопунівермагу на баланс Мостиського споживчого товариства.

Постановою від 06.05.1998 року №16 позивач відмовився від частки в майні СП «Коопунівермаг» з дня введення в дію Постанови відповідача від 10.04.1998 року №13

Постановою від 15.06.2001 року №6 «Про повернення Мостиському споживчому товариству частки в майні спільних підприємств» відповідач, на виконання рішення ради засновників спільних підприємств від 18.03.1998 року, оформлених протоколом засідання від 18.03.1998 року №2, рішення ради райспоживспілки від 04.04.2001 року, у відповідності до пункту 16.3. договору про створення спільних підприємств від 25.12.1992 року та заяви загальних зборів пайовиків позивача постановлено повернути Мостиському споживчому товариству частку в майні спільних підприємств шляхом передачі магазину «Гастроном» м. Мостиська станом на 01.07.2001 року балансовою вартістю 37 500 грн. 00 коп. (належним чином завірена копія вказаної постанови долучена до матеріалів справи).

Актом передачі магазину «Гастроном» м. Мостиська від 03.07.2001 року відповідно до постанови від 15.06.2001 року проведено передачу магазину «Гастроном» міста Мостиська загальною площею 182, 47 м. кв., балансовою вартістю станом на 01.07.2001 року - 37 500 грн. 00 коп. з балансу Комбінату громадського харчування Мостиської райспоживспілки на баланс Мостиського споживчого товариства як неодержану частку у майні спільних товариств.

Окрім того, відповідач вказує на те, що, як вбачається із Статуту Мостиського споживчого товариства, затвердженого протоколом від 30.10.2009 року та зареєстрованого державним реєстратором 12.11.2009 року за №14021050008000183, позивач вважається створеним, набуває права юридичної особи, здійснює господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації, а саме з 10.11.1993 року. Про те, що позивач є правонаступником Мостиського споживчого товариства Мостиської районної спілки споживчих товариств, у Статуті не вказано.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини другої статті 93 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Приписами пункту 4 частини першої статті 88 ГК України передбачено, що учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Частиною третьою статті 21 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Статтею 30 вказаного Закону передбачено, що кооперативне об'єднання - спілка, ліга, асоціація, альянс та інші форми добровільного об'єднання кооперативів за видами діяльності чи територіальною ознакою з метою створення сприятливих умов для діяльності кооперативів, що входять до його складу, та їх членів. Членом кооперативного об'єднання також може бути інше кооперативне об'єднання. Кооперативні об'єднання створюються та діють з місцевим (сільським, селищним, міським, районним, обласним, республіканським в Автономній Республіці Крим) або загальнодержавним статусом і є некомерційними організаціями. Члени кооперативного об'єднання будь-якого рівня - кооперативи, кооперативні об'єднання - зберігають статус юридичної особи.

Згідно пункту «В» частини першої статті 10 Закону України від 19.09.1991 року №1576-XII «Про господарські товариства» передбачено, що учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

25.12.1992 року укладено між позивачем та відповідачем у відповідності до статті 9 ЗУ «Про споживчу кооперацію» укладено ряд договорів із додатками, якими створено спільні підприємства, зокрема:

- СП Гуртово-торгова база із статутним фондом 10 083 млн. крб., частка майна позивача станом на 01.07.1992 року становила 244 млн. крб.

- СП Хлібокомбінат Мостиської РСТ із статутним фондом 7 655 млн. крб., частка майна позивача станом на 01.07.1992 року становила 1 129 млн. крб.

- СП Райкоопзаготпром Мостиської РСТ із статутним фондом 9 658 млн. крб., частка майна позивача станом на 01.07.1992 року становила 1 213 млн. крб.

- СП Коопунівермаг Мостиської РСТ із статутним фондом 11 600 млн. крб., частка майна позивача станом на 01.07.1992 року становила 14 млн. крб.

- СП «Комбінат громадського харчування» із статутним фондом 13 294 млн. крб., частка майна позивача станом на 01.07.1992 року становила 66 млн. крб.

Договори від 25.12.1992 року б/н про створення СП Гуртово-торгової бази, СП Хлібокомбінату Мостиської РСТ, СП Райкоопзаготпрому Мостиської РСТ, СП Коопунівермагу Мостиської РСТ та СП «Комбінат громадського харчування» із додатками підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб-сторін у справі (оригінали вказаних договорів і додатків до них оглянуто в судовому засіданні, належним чином завірені копії - долучено до матеріалів справи).

Пунктом 2 Договорів про створення спільних підприємств від 25.12.1992 року передбачено, що кожен учасник договору, як співвласник спільного підприємства, володіє часткою майна у спільному підприємстві, розмір якої залежить від питомої ваги майна даного учасника у загальній сумі майна споживчих товариств станом на 01.07.1992 року.

Відповідно до пункту 16.3. вказаних договорів засновники мають право відмовитись від статуту засновника і вийти із спільного підприємства з отриманням протягом п'яти років в грошовій формі частки свого майна, що вкладено в підприємство.

Приписами частини другої статті 9 Закону України від 10.04.1992 року № 2265-XII «Про споживчу кооперацію» встановлено, що основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Згідно пункту 2 Статуту Мостиської районної спілки споживчих товариств, затвердженого зборами ради Мостиської райспоживспілки від 14.05.2009 року, зареєстрованого 10.08.2009 року за №14021050008000153, Мостиська районна спілка споживчих товариств об'єднує на добровільній основі Мостиське, Чернівське, Судововишнянське, Гусаківське, Крукеницьке споживчі товариства та виробничо-торгівельне споживче товариство «Хлібодар» Мостиського району Львівської області, котрі є її членами і виконують вимоги її статуту.

Пунктом 12 Статуту встановлено, що член райспоживспілки має право виходу з її складу. Питання про вихід розглядається його вищим органом управління при обов'язковій участі представників райспоживспілки. Орган управління споживчого товариства подає правлінню райспоживспілки письмову заяву і копію рішення свого вищого органу управління про вихід. Заява повинна бути розглянута з прийняттям відповідного рішення правлінням райспоживспілки не пізніше тридцяти днів та внесена на розгляд чергових зборів ради райспоживспілки. Взаєморозрахунки між райспоживспілкою і її членом повинні бути проведені протягом року з моменту затвердження радою райспоживспілки рішення про його вихід з її складу.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що Мостиське споживче товариство Рішенням загальних зборів пайовиків від 30.10.2009 року вирішило вийти із складу Мостиської районної спілки споживчих товариств і Постановою позачергових зборів ради Мостиської районної спілки споживчих товариств від 23.12.2009 року №1 постановлено виключити Мостиське споживче товариство із складу Мостиської районної спілки споживчих товариств.

Щодо одержання позивачем частки майна у статутному капіталі відповідача, належного позивачу, суд зазначає наступне:

Постановою відповідача від 10.04.1998 року №13 «Про передачу магазину с. Сулківщизна» постановлено передати приміщення магазину с. Сулківщизна балансовою вартістю 42 225 грн. 00 коп., зношення - 22 447 грн. 00 коп. з балансу Коопунівермагу на баланс Мостиського споживчого товариства.

Постановою від 06.05.1998 року №16 позивач відмовився від частки в майні СП «Коопунівермаг» з дня введення в дію Постанови відповідача від 10.04.1998 року №13 (належним чином завірена копія вказаної постанови долучена до матеріалів справи).

Окрім того, Постановою від 15.06.2001 року №6 «Про повернення Мостиському споживчому товариству частки в майні спільних підприємств» відповідач, на виконання рішення ради засновників спільних підприємств від 18.03.1998 року, оформлених протоколом засідання від 18.03.1998 року №2, рішення ради райспоживспілки від 04.04.2001 року, у відповідності до пункту 16.3. договору про створення спільних підприємств від 25.12.1992 року та заяви загальних зборів пайовиків позивача постановлено повернути Мостиському споживчому товариству частку в майні спільних підприємств шляхом передачі магазину «Гастроном» м. Мостиська станом на 01.07.2011 року балансовою вартістю 37 500 грн. 00 коп. (належним чином завірена копія вказаної постанови долучена до матеріалів справи).

Актом передачі магазину «Гастроном» м. Мостиська від 03.07.2001 року відповідно до постанови від 15.06.2001 року проведено передачу магазину «Гастроном» міста Мостиська загальною площею 182, 47 м. кв., балансовою вартістю станом на 01.07.2001 року - 37 500 грн. 00 коп. з балансу Комбінату громадського харчування Мостиської райспоживспілки на баланс Мостиського споживчого товариства як неодержану частку у майні спільних товариств.

Доказів скасування та/або визнання незаконною Постанови Мостиської районної спілки споживчих товариств від 15.06.2001 року №6 «Про повернення Мостиському споживчому товариству частки в майні спільних підприємств» станом на час розгляду справи по суті сторонами не заявлено та не подано.

Таким чином, позивач отримав свою частку у майні спільних підприємств, створених за договорами від 25.12.1992 року, а тому відповідачем у пункті 3 постанови позачергових зборів ради Мостиської районної спілки споживчих товариств від 23.12.2009 року №1 та листі від 14.05.2012 року, вих. №63 за наслідками розгляду позачерговими зборами ради Райспоживспілки від 07.05.2012 року заяви позивача від 06.04.2012 року №29 правомірно відмовлено позивачу в задоволенні заяви про повернення частки в майні відповідача, оскільки така частка була повернута позивачу Постановою Мостиської районної спілки споживчих товариств від 15.06.2001 року №6 «Про повернення Мостиському споживчому товариству частки в майні спільних підприємств» у вигляді передачі Мостиському споживчому товариству за актом від 03.07.2001 року б/н магазину «Гастроном» м. Мостиськ загальною площею 182, 47 м. кв., балансовою вартістю станом на 01.07.2001 року - 37 500 грн. 00 коп. як неодержану частку в майні спільних товариств.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши і дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними і необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 20, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

12.02.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 18.02.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

Суддя Березяк Н.Є.

Суддя Яворський Б.І.