Рішення

від 05.02.2009 по справі 10742-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10742-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

05.02.2009Справа №2-2/10742-2008

за позовом - Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) (01000, м. Київ, пров. Шевченко, 12), в особі Філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку " (95011, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 10)

до відповідача  Приватного підприємства "ГЄРОС" (м. Сімферополь, вул. Турецька/С.Ценського, буд. 9/5, кв.10; м. Сімферополь, вул. Павленко, буд. 3, кв.15)

про стягнення 318 508,44 грн.                

                                           Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Чернова – начальник юридичного  відділу, довіреність у справі.

Від відповідача : не з'явився

     Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про стягнення  заборгованості за кредитом у сумі 300 000грн.00коп., за процентами  за користування кредитом у сумі 16 548,42 грн., кредитною лінією у сумі 524,59грн., пені за прострочення повернення кредиту і сплати процентів у сумі 1 385грн.43коп. та розрахункового обслуговування у сумі 50 грн., всього  318 508грн.44коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено кредитний договір від 27.11.2007 р. №75-2007, згідно якого відповідачу було видано кредит. Відповідачем було взято зобов'язання  забезпечити повернення кредиту та сплати відсотків у встановлений кредитним договором термін. Згідно договору відповідач повинен був повернути кредит  до 27.11.2008 р. та сплачувати проценти щомісячно. Однак, відповідач не повернув кредит у встановлений  договором термін і з вересня  2008 р  не сплачує проценти   і комісійну винагороду, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Відповідач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи, у тому рахунку відзив на позовну заяву, не надав, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.   

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 173 Господарського  кодексу України  господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або управлінсько-господарського характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тім числі і кредитор) має право  вимагати від зобов'язаної сторони  виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст.599 ЦК України).  

Відповідно до ст..530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання являється його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом

У силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором  банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До  відносин   за   кредитним   договором   застосовуються положення  параграфа  1 глави 71,  якщо інше не встановлено параграфом №2 і не випливає із суті кредитного договору.

Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) та Приватним підприємством "ГЄРОС", як позичальником,  був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії  № 75-2007 від 27.11.2007 року, банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкритті відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 200 000,00грн (ліміт кредитної лінії)  на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені договором. Ліиміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком: з 01.7.2008р ліміт встановлюється у сумі 150 000,00грн, з 01.10.2008р ліміт встановлюється в сумі 100 000,00грн. Дата остаточного повернення усіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту 27.11.2008р (п.2.1, 2.2 договору).

Відповідно до  договорів про внесення змін №2 від 03.7.2008р та №3 від 01.10.2008р до кредитного договору №75-07 від 27.11.2007р сума кредиту була збільшена до 300 000,00грн.

Відповідно до пунктів 2.2, 3.2, 4.2.1 і 4.2.2 кредитного договору відповідач прийняв  на себе зобов'язання  повернути кредит до 27.11.2008р та сплачувати проценти щомісячно не пізніше останнього робочого дня. Відсоткова ставка 17% встановлена договором від 27.11.2007р, відсоткова ставка 22% річних встановлена договором про внесення змін №3 від 01.10.2008р до кредитного договору №75-07 від 27.11.2007р, а у випадку порушення відповідачем встановленого строку користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 30% річних.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що за управління кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку комісійну винагороду, виходячи зі встановленої банком процентної  ставки у розмірі 1 % від ліміту кредитної лінії, відповідно до п.2.1 договору.

Згідно п.3.4. кредитного договору у випадку порушення Позичальником встановленого п.2.2. кредитного договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту Позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 22% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.2. кредитного договору.

На виконання умов кредитного договору, а також договорів про внесення змін №2 від 03.7.2008р та №3 від 01.10.2008р до кредитного договору №75-07 від 27.11.2007р, позивачем відповідачеві був виданий кредит у розмірі 300 000,00грн., що підтверджується  випискою з позичкового рахунку 20627301326770, чим банк виконав свої зобов'язання за договором у повному об'ємі.

Отже, відповідно до п.3.2. 4.2.1, 4.2.2 кредитного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання забезпечити повернення кредиту та сплату відсотків у встановлені кредитним договором строки.

Проте, відповідач у порушення умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії  № 75-2007 від 27.11.2007 року, а також договорів про внесення змін №2 від 03.7.2008р та №3 від 01.10.2008р до кредитного договору №75-07 від 27.11.2007р  не повернув кредит у встановлений договором строк та з вересня 2008р не сплачує проценти та комісійну винагороду, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно розрахунків позивача заборгованість відповідача за кредитним договором, у тому числі по відсоткам за користування кредитом та комісійній винагороді за управління кредитною лінією,  на час звернення позивача з позовом до суду  склала 317 073грн01коп., з яких: 300 000,00грн. - заборгованість по кредиту; 16 548грн42коп. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 29.8.2008р. по 02.12.2008р; 524грн59коп. - заборгованість по комісійної винагороди від ліміту кредитної лінії за період з 30.9.2008р по 02.12.2008р

Відповідно до ст. 33 ГПК України на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів  виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 317 073грн01коп. заборгованість за кредитним договором та позивач не підтверджує надходження  вказаної суми  на його рахунок.

Таким чином, вимоги про стягнення 486 499,78грн. - заборгованість по кредиту; 16 548грн42коп. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом; 524грн59коп. - заборгованість по комісійній винагороді від ліміту кредитної лінії обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за прострочення повернення кредиту, сплати процентів  та комісійної винагороди.

Учасники господарських відносин згідно зі ст. 216 ГК України, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. При цьому, згідно зі ст. 218 ГК України учасники господарських відносин відповідають і за невиконання або неналежне виконання  господарських зобов'язань. До штрафних санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, відносяться господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник  господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні їм правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вже зазначалося, зобов'язання  повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).  Ст. 546 ЦК України визначає, що  виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин  щодо забезпечення  виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин   щодо   забезпечення   виконання   зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства   (ст. 551 ГК України).

Згідно п.5.3. кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

В зв'язку з тим, що до цього часу заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії  № 75-2007 від 27.11.2007 року повністю не погашена, згідно умов кредитного договору нарахована пеня за несвоєчасну сплату сум кредиту, відсотків за користування кредитом та комісійної винагороди за управління кредитною лінією.

Виходячи з вищенаведеного також  підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату суми кредиту за період з 28.11.2008р. по 02.12.2008р у розмірі  1 050,00грн, пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом  за період з 01.10.2008р по 02.12.2008р у розмірі 329грн77коп та пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за управління кредитною лінією за період з 03.11.2008р по 02.12.2008р  у розмірі 5грн66коп, оскільки  позивачем нараховані правомірно.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення 50,00грн. заборгованості за  розрахункове обслуговування.

Між сторонами також був укладений договір №6770 від 21.5.2008р банківського рахунку, предметом якого являються відносини сторін по розрахунково – касовому обслуговуванню банком відповідача на умовах, передбачених договором та діючим законодавством. При цьому відповідач зобов'язався оплачувати надані банком послуги відповідно до тарифів, вказаних у додатку №1, який являється невід'ємною частиною договору. (п.1.1, 1.3 договору №6770 від 21.5.2008р)

Відповідно до договору на розрахункове обслуговування №6770 від 21.05.2008р відповідачу нарахована плата за переказ коштів за жовтень 2008 року у сумі 50,00грн, яку він не здійснив, що підтверджується матеріалами справи.

Отже позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно з ст. 44, 49 ГПК України.

За згодою представника позивача в засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений і підписаний 09.02.2009р.

Керуючись ст. ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути  з Приватного підприємства "ГЄРОС" (м. Сімферополь, вул. Турецька/С.Ценського, буд. 9/5, кв.10; м. Сімферополь, вул. Павленко, буд. 3, кв.15, ЄДРПОУ 33325745, п/р 26007301326770  у філії «Кримське центральне відділення Промінвестбанку», МФО 324430) на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) (01000, м. Київ, пров. Шевченко, 12), в особі Філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку " (95011, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 10, ЄДРПОУ 09324431) 300 000,00грн. заборгованості за кредитом, 16 548грн42коп заборгованості по процентам  за користування кредитом, 524грн.59коп заборгованості за користування кредитною лінією, 1 385грн.43коп пені за прострочення повернення кредиту і сплати процентів, 50,00грн. заборгованості за  розрахункове обслуговування, 3 185,00грн державне мито, 118,00грн витрати по оплаті інформаційно – технічного забезпечення судового процесу   

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.