Рішення

від 12.01.2009 по справі 5/133-08-4714

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/133-08-4714

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2009 р.Справа  № 5/133-08-4714

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                             Могил С. К.

при секретарі судового засідання             Вдовіченко В.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Кондраков В. В., на підставі довіреності;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва з 24.12.2008 року до 12.01.2009 року.                          

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерне підприємство „Лінк” (м. Одеса) до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Будматеріали”, (м. Одеса) про стягнення з відповідача 10 273, 66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача, ним відповідачу було поставлено товар. Вказані обставини позивач обґрунтував наданими до суду копіями накладних та довіреностями на отримання товару відповідачем. Одночасно із отриманням товару, позивачем відповідачу були виставлені рахунки. В зв'язку з тим, що відповідач не сплатив за отриманий товар, позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо виконання зобов'язання від 30.10.2008 року №30-10/08 (отримано відповідачем 03.11.2008 року) в якій просив у строк до 10.11.2008 року погасити заборгованість у сумі 7 445, 42 грн. Як зазначив позивач, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної оплати за отриманий товар не виконав, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг за поставлений та отриманий товар у сумі 7 445, 42 грн. В зв'язку з несвоєчасним виконанням своїх зобов'язань позивач також просив суд стягнути з відповідача 375, 86 грн. трьох відсотків річних, та 2 452, 38 грн. індексу інфляції.

Відповідач відзив на позов не надав. Проте, у судовому засіданні надав до суду платіжне доручення від 18.01.2007 року №83, відповідно до якого відповідачем позивачу було сплачено 482, 10 грн. Розглянув матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами  

Дослідивши матеріали та приймаючи до уваги доводи сторін викладені у ході судового розгляду справи суд вважає, що остаточні позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем не було укладено відповідного договору про купівлю продаж товару, проте поведінка та дії позивача та відповідача засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей від 12.01.2007 року серії ЯНЗ №273817 та від 11.05.2007 року серії ЯНЮ № 402031 виданих підприємством відповідача Рєзчикову Миколі Олексійовичу, а також на підставі видаткових накладних від 12.01.2007 року №ІП-000013 та від 11.05.2007 року №ІП-000397 отримав від позивача товар на загальну суму 7 445, 42 грн. Одночасно із отриманням товару, позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури від 12.01.2007 року №ІП-000042 та від 11.05.2007 року №ІП-000816. Проте, за отриманий товар відповідач не розрахувався. В зв'язку з несплатою отриманого товару, позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо виконання зобов'язання від 30.10.2008 року №30-10/08 (отримано відповідачем 03.11.2008 року) в якій просив у строк до 10.11.2008 року погасити заборгованість у сумі 7 445, 42 грн. Заявлена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.       

Доводи відповідача про здійснення ним оплати за отриманий товар у сумі 482, 10 грн. судом повністю відхиляються оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи документальними доказами. Так, дійсно відповідачем було проведено оплату позивачу у сумі 482, 10 грн., проте вказана оплата була вчинена відповідачем не в рахунок погашення спірної заборгованості, а за товар отриманий за накладною від 12.01.2007 року №ІП-000010.    

Отже, приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи з урахуванням наданих документальних доказів суд вважає, що борг відповідача перед позивачем становить 7 445, 42 грн., який підлягає повному стягненню з відповідача та корить позивача.

Розглядаючи по суті спір, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що у відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було надано жодного документального доказу який би спростував позовні вимоги позивача, або докази, які підтвердили здійснення ним оплати за отриманий товар.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, фактично встановлює наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Складовими частинами є, по-перше –стягнення індексу інфляції, яке здійснюється відповідно до Закону України „Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. По-друге, три відсотки річних не слід ототожнювати з поняттям неустойки, оскільки зазначені проценти є не мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами, а відтак, стягуються незалежно від вини боржника. Слід зазначити, що дійсно крім наслідків за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції, договором або законом за прострочення грошового зобов'язання може бути встановлена неустойка (штраф, пеня), умови про стягнення яких повинні бути зазначені у договорі. Проте, умови про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції на відміну від умов щодо стягнення неустойки, не потребують вчинення у письмової формі, а підлягають сплаті та стягненню за вимогою кредитора.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих трьох відсотків річних та індексу інфляції, в зв'язку з чим з відповідача та користь позивача підлягає стягненню 375, 86 грн. трьох відсотків річних, 2 452, 38 грн. індексу інфляції.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у ході судового розгляду справи в їх сукупності суд вважає, що остаточні позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 69, 75, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Будматеріали”, код 32288624, (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 49) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерне підприємство „Лінк”, код 21025748, (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 39), а саме:

- 7 445 (сім тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 42 грн. основного боргу;

- 2 452 (дві тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 38 коп. індексу інфляції;

- 375 (триста сімдесят п'ять) грн. 86 коп. трьох відсотків річних;

- 102 (сто дві) грн. держмита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3 Видати товариству з обмеженою відповідальністю „Інженерне підприємство „Лінк”, код 21025748, (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 39) довідку на повернення зайво сплаченого державного мита у сумі 367 (триста шістдесят сім) грн. 75 коп.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 14.01.2009 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.