Постанова

від 21.01.2013 по справі 2а/1770/4371/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4371/2012

21 січня 2013 року 15год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Скарбарчук О.Г.

відповідача: представник Воробйова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічне акціонерне товариство "Волинь-Цемент" до Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Волинь-Цемент» (далі - ПАТ «Волинь-Цемент») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Здолбунівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Здолбунівської ОДПІ №0000492240 від 06.07.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки №331/22-00293054 від 21.06.2010 року, в якому податковий орган зазначив, що, формуючи податковий кредит з ПДВ за грудень 2010 року, позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 441 020 грн., по господарській операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «НТЦ «Інтертехно» (далі - ТОВ «НТЦ «Інтертехно»), не підтверджений належними документами. Вважає, що декларація зі сплати ПДВ за грудень 2010 року, надана його контрагентом ТОВ «НТЦ «Інтертехно» до ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, яка стала підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не передбачена в переліку документів, на підставі яких суми сплаченого ПДВ включаються до податкового кредиту звітного періоду, визначеного ст.198 ПК України. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про неправомірність віднесення суми ПДВ у розмірі 441 020 грн. до податкового кредиту за грудень 2010 року, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта перевірки №331/22-00293054 від 21.06.2012 року, складеного за наслідками планової виїзної перевірки ПАТ «Волинь-Цемент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року. В основу акта перевірки покладено інформацію щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, зокрема відомості ДПІ у Шевченківському районі, що ТОВ «НТЦ «Інтертехно» було подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, яка заповнена всупереч ст.48 п.48.5 п.п.48.5.1, а саме не підписано особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку. Вважає, що ПАТ «Волинь-Цемент» неправомірно віднесено до податкового кредиту в грудні 2010 року суму ПДВ в розмірі 441 020 грн. за операціями з ТОВ «НТЦ «Інтертехно», оскільки контрагентом не задекларовано податкові зобов'язання за грудень 2010 року. На цій підставі податковий орган дійшов висновку про порушення вимог п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст. 7, п.198.3 та п.198.6 ст. 198, ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за січень 2011 року на суму 441 020 грн. З цих мотивів податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на 441 020 грн. та вважає, що підстав для його скасування немає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ПАТ «Волинь-Цемент» зареєстроване як юридична особа 18.06.2010 року. Дата первинної реєстрації 26.12.2001 року, дата останньої реєстраційної дії 18.06.2010 року. Позивача взято на облік в органах державної податкової служби 04.06.1998 року за №297, перереєстровано 02.01.2002 року за №10/10.

21.06.2012 року Здолбунівською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Волинь-Цемент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено акт №331/22-00293054 від 21.06.2012 року (далі - акт перевірки від 21.06.2012 року).

Під час перевірки податковий орган встановив, що формування показників податкового кредиту за грудень 2011 року здійснювалось на підставі декларації з ПДВ, поданої ТОВ «НТЦ «Інтертехно». Даючи оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості електротехнічного обладнання, відповідач врахував інформацію щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України та лист ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №3335/7/22-01 від 04.07.2012 року, зі змісту якого вбачається, що ТОВ «НТЦ «Інтертехно» було подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, яка заповнена всупереч ст.48 п.48.5 п.п.48.5.1 ПК України, а саме не підписано особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

У висновках акта перевірки від 21.06.2012 року, серед іншого, відповідач зазначив про порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту декларації з ПДВ, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за січень 2011 року на суму 441 020 грн.

На основі таких висновків податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492240 від 06.07.2012 року, яке позивач оскаржив в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду первинної скарги ДПС в Рівненській області прийняла рішення №18117/10-210/245 від 11.09.2012 року, відповідно до якого зазначене вище податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Платник повторно оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 року, але рішенням ДПC України №3667/0/61-12/10-2115 від 19.10.2012 року скаргу ПАТ «Волинь-Цемент» залишено без розгляду, після чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин справи суд витребував у позивача докази на підтвердження обліку електротехнічного обладнання. Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента.

22.12.2010 року між ПАТ «Волинь-Цемент» (Покупець) та ТОВ «НТЦ «Інтертехно» (Постачальник), був укладений договір №2909, за умовами якого Постачальник постачає Покупцю електротехнічне обладнання, загальна вартість якого складає 2 205 100,51 грн., крім того, податок на додану вартість складає 441 020,10 грн., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання відповідно до умов цього договору.

Специфікація зведених цін на обладнання, яке виступало предметом договору, була погоджена сторонами. ПАТ «Волинь-Цемент» здійснено попередню оплату за електротехнічне обладнання на суму 2 646 120,61 грн., в тому числі ПДВ 441 020,10 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №9628 від 28.12.2010 року, долученими до матеріалів справи.

На виконання умов даного договору Постачальник передав у власність Покупцю товар відповідно до видаткової накладної №71 від 17.05.2011 року на суму 2 646 120,61 грн., в тому числі ПДВ - 441 020,10 грн.: електродвигун (2 шт.) - 1 123 336,38 грн., перетворювач частоти (2 шт.) - 975 204,12 грн. та комплект запасних частин до двох перетворювачів - 106 560,01 грн. Покупець прийняв вищевказане обладнання згідно з прибутковою накладною ПАТ «Волинь-Цемент» №2834 від 31.05.2011 року.

ТОВ «НТЦ «Інтертехно» у свою чергу, виписало позивачу податкову накладну №28121 від 28.12.2010 року на загальну суму 2 646 120,61 грн., в т.ч. ПДВ 441 202,10 грн.

Транспортування обладнання здійснювало ТОВ «НТЦ «Інтертехно», що підтверджується транспортною накладною від 18.05.2011 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «НТЦ «Інтертехно» відображено у податковій звітності ПАТ «Волинь-Цемент», про що свідчить копія додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.(п. 201.6 ст.201 ПК України).

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

ПАТ «Волинь-Цемент» для здійснення своєї господарської діяльності було придбано і оплачено наступне обладнання: електродвигун, перетворювач частоти та комплект запасних частин до двох перетворювачів. Підставою для формування податкового кредиту ПАТ «Волинь-Цемент» за грудень 2011 року в сумі 441 020,10 грн. була податкова накладна встановленої форми та змісту, виписаною ТОВ «НТЦ «Інтертехно» за наслідками операцій з поставки вищезазначеного обладнання. Зауважень щодо оформлення первинних документів відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники.

Дане устаткування перебуває на балансі позивача та використовується у господарській діяльності платника податку, що підтверджується відомостями щодо товарів на складах станом на 31.05.2011 року та відомостями щодо партій товарів на складах, згідно з якими на обліку ПАТ «Волинь-Цемент» перебуває електродвигун 400 кВт, 750 об/хв., 380В, перетворювач частоти ACS 400 кВт, 380В та комплект запасних частин до перетворювачів ACS 800.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 441 020 грн. ґрунтуються на інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України. З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару слід зазначити наступне.

Жодна норма діючого податкового законодавства не ставить облік та відповідальність платника податків від правильності обліку та виконання вимог податкових органів його контрагентами, оскільки статтею 61 Конституції України передбачена індивідуальна юридична відповідальність.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат, валових доходів та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано було зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.3 та 198.6 ст.198 ПК України щодо завищення податкового кредиту у декларації з ПДВ, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за січень 2011 року на суму 441 020 грн.

Тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення від 19.01.2012 року № 0000012350 не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Враховуючи положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС України, суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись статтями 17-19, 35, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000492240 від 06.07.2012 року.

Присудити на користь позивача - Публічного акціонерного товариства "Волинь-Цемент"(35700, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 00293054) із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Клименко О.М.