Рішення

від 12.02.2009 по справі 09/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09/28

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "12" лютого 2009 р.                                                                           Справа №  09/28

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Мирошниченко Б.В.,  за участю представників сторін: позивача –Думанецький В.Ю. за довіреністю, відповідача –не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧеркасиЕлеваторТорг» м. Черкаси до приватного підприємства «Кронос-ЗВ»м. Черкаси про стягнення 18893,68 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача 32 035,95 грн., у тому числі 26 670,88 грн. заборгованості за договором поставки №74 від 14 січня 2008 року, 3583,75 грн. договірної пені, 447,78 грн. три процента річних та 1333,54 грн. договірного штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір поставки №74 від 14.01.2008 року, на виконання якого відповідачу здійснювалась поставка металопрокату, за який відповідач не розрахувався у повному обсязі.

Заявою від 09.02.2009 року №43 позивач зменшив позовні вимоги у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості, відмовився від позову в частині стягнення 447,78 грн. трьох процентів річних, та просить стягнути з відповідача 18893,68 грн., у тому числі 13170,88 грн. основного боргу за договором, 4389,26 грн. договірної пені та 1333,54 договірного штрафу.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав. У клопотанні від 26.01.2009 року відповідач вказав, що металопрокат був отриманий для виготовлення металевих сейфів для банківських установ, однак внаслідок фінансової кризи банки відмовились від отримання замовленого товару і у відповідача залишилась значна кількість невикористаного металопрокату, просив відкласти розгляд справи з продовженням строку вирішення спору на один місяць, для проведення переговорів керівників підприємств щодо можливості мирного врегулювання спору, також вказав, що відповідач не має коштів для погашення боргу.

Ухвалою господарського суду від 27 січня 2009 року розгляд справи було відкладено на 12 год. 00 хв. 09 лютого 2009 року. Представник відповідача в призначений час у судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 09 по 12 лютого 2009 року для підготовки повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивач, судом встановлено наступне.

          14 січня 2008 року сторони уклали договір поставки №74 (далі – Договір) відповідно до якого Постачальник (позивач у справі) прийняв на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність Покупцю (відповідач у справі) металопрокат (далі - товар), а Покупець зобов'язався прийняти й оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених Договором (п.1.1 Договору).

          Згідно пунктів 3.1, 3.2 Договору поставка товару здійснюється на підставі замовлень, що подають Покупцем, складених у письмовій формі. Замовлення вважається прийнятим до виконання, якщо протягом одного робочого дня після його одержання Постачальник виставить як письмове підтвердження замовлення рахунок-фактуру.

          У розділі 5 Договору сторони визначили, що ціна товару вказана у договорі, специфікаціях, рахунках, видаткових накладних, товаро-транспортних накладних та інших товаро-супроводжувальних документах (п.5.1 Договору). Покупець оплачує товар на умовах 100% попередньої оплати, в окремих випадках можливе відстрочення платежу до десяти календарних днів після отримання товару.

          На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 57536,72 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-00409 від 21.01.2008 року на суму 23877,08 грн., №РН-00413 від 21.01.2008 року на суму 73,44 грн., №РН-00621 від 28.01.2008 року на суму 1840,32 грн., №РН-02017 від 13.03.2008 року на суму 31745,88 грн. та довіреностями серії ЯОЯ №233876 від 17.01.2008 року, серії ЯОЯ №233877 від 28.01.2008 року серії ЯОЯ №065412 від 13.03.2008 року.

          Відповідач за одержаний металопрокат розрахувався частково, в сумі 30865,84 грн., що підтверджується банківськими виписками від 20.03.2008 року (в сумі 13877,08 грн.), від 25.03.2008 року (в сумі 5000,00 грн.), від 27.03.2008 року (в сумі 5073,44 грн.) та від 11.07.2008 року (в сумі 3840,32 грн.). Також сторони 20.11.2008 року уклали угоду №1 про взаємозалік заборгованості, відповідно до якої зарахували заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 3075,00 грн. в рахунок оплати за одержаний металопрокат.

          Станом на 09 грудня 2008 року (день подання позову) заборгованість відповідача перед позивачем становила 26670,88 грн., що не заперечується відповідачем.

          В процесі вирішення спору, до прийняття судом рішення, відповідач 11.12.2008 року додатково сплатив заборгованість за метал згідно накладної №02017 від 13.03.2008р. –3500,00 грн., також 30.01.2009р. сплатив 5000,00 грн., та 04.02.2009р. –5000,00 грн.

Таким чином, станом на 09 лютого 2009 року заборгованість за Договором становить 13170,88 грн., тому суд приймає зменшення позивачем позовних вимог в частині суми основного боргу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.264 ГК України основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.  Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Враховуючи обставини справи, приписи ГК України, зокрема, ст.264-271 ГК України суд вважає, що до  правовідносин між позивачем та відповідачем, не врегульованих цим Кодексом, підлягають застосуванню відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Позивач (постачальник за договором) свої зобов'язання виконав, відповідач (покупець  за договором) товар прийняв, але зобов'язання з оплати за товар виконав частково.  Таким чином, залишилось не виконаним договірне господарське зобов'язання з оплати за товар.

Згідно зі статтями  193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530  ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

           Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          У пункті 6.2 Договору сторони встановили, що у випадку досягнення сторонами домовленості щодо відстрочки платежу та прострочення Покупцем погодженого сторонами строку оплати, Покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, а в разі прострочки більше ніж на два календарних дні, додатково і штраф, у розмірі 5% від вчасно несплаченої суми.

Позивачем нарахована пеня за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 31.01.2008 року по 18.09.2008 року в сумі 4389,26 грн. та застосований штраф в сумі 1333,54 грн.

При визначені розміру пені позивачем допущені арифметичні помилки, тому вона підлягає перерахунку наступним чином:

По поставці 21.01.2008 року –прострочення оплати за період з 01.02 по 20.03.2008р. в сумі 23950,52 грн., пеня становить 640,77 грн. (23950,52 грн. х 0,0546% розмір подвійної облікової ставки НБУ в день х 49 днів : 100), за період з 21.03 по 25.03.2008р. заборгованість 10073,44 грн., пеня становить 27,50 грн. (10073,44 грн. х 0,0546% х 5 днів : 100), за період з 26.03 по 27.03.2008р. заборгованість 5073,44 грн., пеня 5,54 грн. (5073,44 грн. х0,0546% х 2 дня : 100), всього - 673,81 грн.

По поставці 28.01.2008р. –прострочення оплати за період з 08.02 по 11.07.2008р. в сумі 1840,42 грн., пеня -  170,52 грн. ((1840,32 грн. х0, 0546% х 82 дня : 100) + (1840,32 грн. х 0,0656% (розмір подвійної облікової ставки НБУ в день з 30.04.2008р.) х 73 дні : 100).

По поставці 13.03.2008 року –прострочення оплати за період з 25.03 по 11.07.2008р. в сумі 31745,88 грн., пеня - 2144,24 грн. ((31745,88 грн. х0, 0546% х 36 днів : 100) + (31745,88 грн. х 0,0656%  х 73 дні : 100), за період з 12.07 по 23.09.2008р. (день закінчення шестимісячного строку нарахування пені) заборгованість в сумі 29745,88 грн., пеня -  1443,98 (29745,88 грн. х 0,0656%  х 74 дні : 100), всього - 3588,22 грн.

Всього сума пені становить 4432,55 грн. (673,81 грн. + 170,52 грн. + 3588,22 грн.). Позивачем заявлена  до стягнення у позові пеня в сумі 3583,75 грн., заявою від 09.02.2009 року сума пені перерахована позивачем з врахуванням зміни періоду прострочення платежів, відповідно заявлено 4389,26 грн., що відповідає його праву.

Позовні вимоги про стягнення, окрім договірної пені  за прострочення виконання грошового зобов'язання, також договірного штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання задоволенню не підлягають, оскільки таке договірне господарське зобов'язання не відповідає Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому відповідно до ст. 207 ГК України, ст. 203 ЦК України правочин в цій частині є нікчемним. Відповідно до ст. 215 ЦК України  у цьому разі визнання його недійним судом не вимагається, такий правочин не породжує зобов'язань сторін.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 447,78 грн. трьох процентів річних, то суд приймає відмову позивача від позову в цій частині позовних вимог та припиняє провадження у справі з вказаних позовних вимог.  

          З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення 13170,88  грн. боргу за поставлений товар, 4389,26 грн. договірної пені, отже позов підлягає частковому задоволенню.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 307,23 грн. витрат по сплаті державного мита та 113,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 420,40 грн.

Керуючись ст. 49, п.4 ст. 80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Кронос –ЗВ», м. Черкаси, вул. Хоменка, 19-А, ідентифікаційний код 14187806 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЧеркасиЕлеваторТорг», м. Черкаси, провулок Хіміків, 8, ідентифікаційний код 24351661 - 13170,88  грн. боргу за поставлений товар, 4389,26 грн. договірної пені та 420,40 грн. судових витрат.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 447,78 грн. трьох процентів річних.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СУДДЯ                                                                                Н.М.Курченко