Рішення

від 19.02.2013 по справі 436/8574/12

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 436/8574/12

2/206/60/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретарі Ковтун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ» про стягнення заборгованості,

та

зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» про визнання недійсним договору фінансового лізингу,

в с т а н о в и в:

21 листопада 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 29 березня 2012 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМ", було укладено договір фінансового лізингу, відповідно до якого позивач, купує і оплачує майно, а саме: вантажний автомобіль ІVЕСО STRALIS AT 260S43Y/Р з ізотермічним кузовом «IGLOOCAR», укомплектованим холодильним агрегатом Carrier SUPRA, 2007 року випуску, не новий, що був у використанні, і надає йому право на час строку лізингу володіти і користуватися ним на умовах фінансового лізингу, а відповідач зобов'язується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «КОМ» за договором лізингу, 29 березня 2012 року між позивачем, ТОВ «КОМ» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № Р 120301, відповідно до якого останній зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання боржником усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з договору лізингу, як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. На виконання договору лізингу він передав автомобіль у фінансовий лізинг, про що були підписані Акт прийому-передачі предмета лізингу від 04.04.2012 р. та уточнений графік платежів від 04.04.2012 р. В порушення вимог договору лізингу, платежі за 24.07.2012 p., 24.08.2012 та 24.09.2012 р. взагалі не були сплачені, за що передбачена умовами договору відповідальність. Лізингоодержувачу був направлений лист, в якому зазначалось, що з 22.10.2012 р. договір лізингу вважається розірваним та позивач вимагає від Боржника не пізніше 24.10.2012р. повернути майно (предмет лізингу), а також заплатити борг по простроченим лізинговим платежам. Предмет лізингу був повернутий 14.11.2012р., однак борг по простроченим лізинговим платежам залишився не сплаченим.

Невиконання з боку відповідачів належним чином своїх обов'язків, стало причиною звернення позивача до суду з вказаним позовом, в якому він просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі: 48196,04 гривень - лізингові платежі та відсотки, 996,42 гривень - пеня, 103339,65 гривень - штраф, а всього 152532,11 гривень, а також судові витрати по справі (а.с.1-7).

19 лютого 2013 року представник відповідача ТОВ «КОМ» звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу № КL 120301 від 29.03.2012 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" та товариством з обмеженою відповідальністю «КОМ», з тих підстав, що він не відповідає законодавству України, накладає обов'язки, які порушують Закон України "Про фінансовий лізинг". Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги за первісним позовом та просив їх задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача ТОВ «КОМ» за первісним позовом, просив суд відмовити у повному обсязі в задоволенні первісного позову та наполягав на задоволенні своєї зустрічної позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Суд встановив, що 29 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ», як Лізингодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМ" (Відповідач - 2), як Лізингоодержувачем, було укладено договір фінансового лізингу № КL 120301, відповідно до якого позивач, купує і оплачує майно, вказане Відповідачем-2, а саме: вантажний автомобіль ІVЕСО STRALIS AT 260S43Y/Р з ізотермічним кузовом «IGLOOCAR», укомплектованим холодильним агрегатом Carrier SUPRA, 2007 року випуску, не новий, що був у використанні (а.с.14-27).

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 за договором лізингу, 29 березня 2012 року між позивачем, відповідачем-2 та ОСОБА_2 (Поручитель, відповідач-1) був укладений договір поруки № Р 120301, відповідно до якого відповідач-1, зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання боржником, усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з договору лізингу, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с.28-29).

Позивач передав предмет лізингу - вантажний автомобіль ІVЕСО STRALIS AT 260S43Y/Р з ізотермічним кузовом «IGLOOCAR», укомплектованим холодильним агрегатом Carrier SUPRA, 2007 року випуску відповідачу-2, про що були підписані Акт прийому-передачі предмета лізингу від 04.04.2012 р. та уточнений графік платежів від 04.04.2012 р. за договором лізингу (а.с. 30-32).

Факт укладення та підписання цього договору лізингу сторонами не оспорювався.

Виниклі між сторонами спірні правовідносини регулюються умовами договору фінансового лізингу № КL 120301 від 29.03.2012 року та нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 3.2. Договору лізингу, Лізингоодержувач повинен оплачувати Лізингодавцю Лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний Лізингодавцем у Розділі 14 цього Договору.

Згідно уточненого графіку, відповідач-2 повинен був сплачувати лізингові платежі, 24-го числа кожного місяця, однак в порушення вимог п. 3.2 Договору лізингу, платежі за 24.07.2012 p., 24.08.2012 та 24.09.2012 р. не були сплачені та заборгованість по сплаті лізингових платежів склала 41 163,07 гривень, що підтверджується розрахунок прострочених платежів (а.с.8-12).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, ооговору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 10.2. договору лізингу за невчасне виконання зобов'язань, передбаченими пунктами 2.4, 2.6, З.1., 3.2. і 6.4 даного Договору, Лізингоодержувач зобов'язується виплатити пеню у розмірі 0,5 відсотка від несвоєчасносплаченої суми за кожен прострочений день оплати (якщо прострочено було черговий Лізинговий платіж, то розмір такого платежу розраховується відповідно до умов п. 3.9. Договору). Нарахування пені починається на наступний день після закінчення строку і закінчується після оплати Лізингоодержувачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум. Лізингоодержувач самостійно розраховує суму пені відповідно до положень цього Договору. Оплата пені не звільняє Лізингоодержувача від виконання основного зобов'язання.

За прострочені лізингові платежі, боржнику була нарахована пеня у розмірі 996,42 гривень, яка також не була ним оплачена (а.с. 8-12).

За змістом п. п. 11.5. та 11.5.3. Договору лізингу, договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, Лізингодавцем, якщо Лізингоодержувач істотно порушив цей Договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між Сторонами договір (договори) фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього Договору. Розірвання Договору відбувається шляхом направлення Лізингоодержувачу Повідомлення про розірвання Договору за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання. Істотними порушеннями вважається зокрема коли Лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж за один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим Договором.

Відповідно до п. 11.6. Договору лізингу, коли у Лізингодавця є підстава відмовитись від цього Договору (розірвати Договір), то Лізингодавець має право вимагати, від Лізингоодержувача заплатити за Предмет лізингу Лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися, до кінця Строку лізингу, або відмовитись від Договору (розірвати Договір). Після відмови від даного Договору (розірвання Договору) Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача повернути йому Предмет лізингу, заплатити Лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання Договору (в тому числі відсотки за користування Майном до дати фактичного повернення Майна Лізингодавцю), неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання Договору та штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачу - 2 (Лізингоодержувачу) направлявся лист № 18/10-12 від 10.10.12р., в якому зазначалось, що з 22.10.2012р. Договір лізингу вважається розірваним та позивач вимагає від Боржника не пізніше 24.10.2012р. повернути предмет лізингу, а також заплатити борг по простроченим лізинговим платежам (а.с.33-36).

Крім того, 12 листопада 2012 року направив позивач направляв і поручителю лист № 13/11 із вимогою щодо оплати заборгованості боржника по Договору лізингу (а.с.37).

Предмет лізингу був фактично повернутий відповідачем - 2 на користь позивача 14.11.2012р., про що свідчить акт повернення майна (а.с.39).

На підставі п. 11.6. Договору, відповідачу - 2 було нараховано штраф у розмірі 30 відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу, що складає 103339,65 гривень, а також відсотки від дати останнього лізингового платежу (24.09.2012р.) до фактичного повернення майна 14.11.2012р.), що складає 7032,97 гривень (а.с. 8-12).

Однак відповідачі не сплатили жодної суми після розірвання Договору лізингу, що підтверджується довідкою банку (а.с.38).

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися потрібним чином згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - за звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно пред'являються.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи той факт, що відповідачі дотепер неналежно виконують свої обов'язки, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням їх зобов'язань у розумінні наведеної норми.

Разом з тим, згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до п. п. 1.4. та 1.5. Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів (винагороди Лізингодавця), відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених в Договорі лізингу.

Таким чином, відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

За змістом п. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і, від будь-кого з них окремо.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що первісний позов необхідно задовольнити у заявлений позивачем спосіб.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ «КОМ» про визнання недійсним договору фінансового лізингу № КL 120301 від 29.03.2012 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" та товариством з обмеженою відповідальністю «КОМ», суд виходив з наступного.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що договір не відповідає законодавству України, накладає обов'язки, які порушують Закон України "Про фінансовий лізинг", Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а обов'язки викладені у договорі фінансового лізингу, роблять неможливим їх належне виконання позивачем.

Але з такими доводами не можна погодитись, з огляду на те, що сторони укладаючи договір фінансового лізингу у п. п. 13.8 - 13.10 підтвердили, що вони досягли згоди за всіма істотними умовами і жоден з них не посилатиметься в майбутньому на недосягнення згоди за істотними умовами Договору як на підставу вважати його неукладеним або недійсним. Також Сторони не вважають, що цей Договір (або окремі його умови) безпідставно надають одній із Сторін значну перевагу. Сторони гарантують, що в цьому Договорі зафіксовані всі істотні умови, а також те, що всі умови даного Договору їм зрозумілі і відповідають реальній домовленості Сторін, укладення Договору відповідає внутрішній волі Сторін, волевиявлення Сторін є вільним, цей Договір не приховує іншої операції і направлений на реальне досягнення наслідків, передбачених даним Договором. Якщо будь - яка умова даного Договору є або стане недійсною у зв'язку з суперечністю будь-якому закону або вона не повинна братися до уваги чи ж підлягає зміні в такому об'ємі, щоб зробити Договір дійсним і зберегти по можливості в повному об'ємі наміри Лізингодавця і Лізингоодержувача. При цьому всі інші умови в Договорі не повинні змінюватися і повинні зберігати свою юридичну силу.

Крім того, у пункті 13.11, сторони передбачили, що у разі невідповідності положень даного Договору положенням актів цивільного законодавства України, вважається, що Сторони відступили від положень актів цивільного законодавства і врегулювали свої правовідносини на власний розсуд, при цьому відносини Сторін регулюються даним Договором. У випадку, якщо яке-небудь положення даного Договору суперечить нормативно - правовому акту і в такому акті прямо вказано про те, що Сторони не можуть відступати від його положень, то відносини Сторін регулюються таким нормативно-правовим актом.

В судовому засіданні представник ТОВ «КОМ» не довів ту обставину, що в укладеному між сторонами договорі їх зовнішнє волевиявлення не збігалося з їх внутрішньою волею.

Безпідставними є доводи відповідача ТОВ «КОМ» в частині суперечливості законодавству передбаченого у договору права Лізингодавця в односторонньому порядку змінити річну норму відсотків, з посиланням на п. 8.4.7 Договору, оскільки сама по собі ця умова договору у їх взаємовідносинах фактично не застосовувалася, а викладення її у договорі не є підставою для визнання його недійсним, що узгоджується з п. 13.10 договору.

Розглядаючи позови в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст наведених вище норм права, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову та безпідставність зустрічного позову, а тому в його задоволенні слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 79, 81, 88, 169, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ» (код ЄДРПОУ 31379370, юридична адреса 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Аграрна, будинок 42) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» (код ЄДРПОУ 34003114) заборгованість у розмірі 152532,11 гривень, яка складається з : лізингові платежі та відсотки - 48196,04 гривень, пеня - 996,42 гривень та штраф - 103339,65 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» (код ЄДРПОУ 34003114) сплачений судовий збір в сумі 762,66 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ» (код ЄДРПОУ 31379370, юридична адреса 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Аграрна, будинок 42) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» (код ЄДРПОУ 34003114) сплачений судовий збір в сумі 762,66 гривень.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» про визнання недійсним договору фінансового лізингу - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук