Рішення

від 11.02.2013 по справі 5015/71/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.13 Справа № 5015/71/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "ТС", с. Чернилява

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Карпенко Алла Антонівна, м. Львів

про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 1 539 638 грн. 90 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Цимбалов С.О., представник (довіреність б/н від 09.11.2012 р.);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "ТС", с. Чернилява про звернення стягнення на заставлене майно на суму 1 539 638 грн. 90 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд (суддя Гулик Г.С.) визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.01.2012 р. призначив розгляд справи на 23.01.2012 р., залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Карпенко Аллу Антонівну.

23.01.2012 р. позивач через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.03.2012 р. провадження у справі було зупинено, призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Для вирішення експерту було поставлено наступне запитання: яка дійсна ринкова вартість предмету іпотеки, а саме: лабораторії, позначеної за планом земельної ділянки літ. "Л-5", загальною площею 903,5 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, буд. 7, на момент розгляду справи?

30.11.2012 р. Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз направив суду висновок №1172 судової будівельно-технічної експертизи від 30.11.2012 р. Як вбачається із даного висновку, судовим експертом зроблено висновок, що дійсна ринкова вартість предмету іпотеки, а саме: будівлі лабораторії, позначеної за планом земельної ділянки літ. "Л-5", загальною площею 903,5 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, буд. 7 на час проведення дослідження може становити 1 369 230 грн. 00 коп.

В подальшому справу за №5015/71/12 передано для розгляду судді Мазовіті А.Б. Ухвалою суду від 18.12.2012 р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено 03.01.2013 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на, 17.01.2013 р., 04.02.2013 р., 11.02.2013 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та третьою особою було укладено договір кредиту, на виконання умов якого третій особі було надано кошти в сумі 900 000 грн. 00 коп. Третя особа зобов'язувалась протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов'язків по договору - на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. Однак, третя особа свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконала, на дату подання позову до суду заборгованість становила 817 500 грн. 00 коп. по кредиту, 381 592 грн. 87 коп. по сплаті процентів, 5 751 грн. 15 коп. пені за порушення строків повернення кредиту, 10 794 грн. 88 коп. пені за порушення строків сплати процентів, 324 000 грн. 00 коп. штрафних санкцій. Також зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку позивачу для забезпечення вимог третьої особи по кредитному договору нежитлову будівлю. Відповідно до умов договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання третьою особою умов кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені договором іпотеки вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв'язку з цим, представник позивача просив звернути стягнення на заставлену відповідачем нежитлову будівлю заборгованість за договором кредиту на суму 1 539 638 грн. 90 коп. шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

В судових засіданнях представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у поданому суду письмовому відзиві на позов, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 11.02.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 15.02.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

21 грудня 2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (кредитор) та Карпенко Аллою Антонівною (позичальник) було укладено договір кредиту №600/02.1-07-270.

За цим договором кредитор (позивач) надає позичальнику (третій особі) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 900 000 грн. 00 коп. зі сплатою 14,5% річних та порядком погашення суми основної заборгованості згідно з графіком та кінцевим терміном повернення заборгованості до 21.12.2017 р.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав третій особі грошові кошти в сумі 900 000 грн. 00 коп.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що сплата процентів здійснюється не пізніше десятого числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти.

Позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями, сплачувати проценти за використання кредиту (п.п. 3.3.7, 3.3.8 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 договору, протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

За вих. №08.4-05/681 від 09.11.2010 р. позивач надіслав третій особі вимогу про усунення порушень, яка залишена останньою без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, третя особа свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами по договору кредиту №600/02.1-07-270 від 21.12.2007 р. не виконала, на дату судового розгляду заборгованість третьої особи перед позивачем становить 817 500 грн. 00 коп. по кредиту, 381 592 грн. 87 коп. заборгованості по сплаті процентів.

21 грудня 2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством "ТС" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір.

За цим договором іпотекодавець (відповідач) передає в іпотеку іпотекодержателю (позивачу) у якості забезпечення виконання позичальником (третьою особою) зобов'язань за договором кредиту, укладеним між іпотекодержателем та позичальником наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю, позначену за планом земельної ділянки літ. "Л-5", а саме: лабораторію загальною площею 903,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, буд. 7. Вищевказані приміщення належать відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, виданого 21.01.2004 р. Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження Залізничної районної адміністрації від 21.01.2004 р., зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1.4. іпотечного договору, зміст та розмір основного зобов'язання становить: повернення кредиту в сумі 900 000 грн. 00 коп., з порядком погашення суми основної заборгованості згідно графіку, що міститься в додатку до основного зобов'язання, та кінцевим терміном повернення заборгованості 21.12.2007р., а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлено основне зобов'язання; сплата процентів за користування кредитом у розмірі 14,5% процентів річних та комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов'язання; сплата можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов'язання; відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням, та збитків, завданих порушенням основного зобов'язання.

Іпотекою за договором також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням умов договору.

Згідно п.п. 2.4.3., 4.1. іпотечного договору, іпотекодержатель (позивач) має право у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

10 грудня 2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням за вих. №08.4-05/735, в якій вимагав сплатити заборгованість, яка виникла по договору кредиту №600/02.1-07-270 від 21.12.2007 р. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржниками, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.2. договору кредиту №600/02.1-07-270 від 21.12.2007 р., у разі прострочення позичальником терміну сплати комісії за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку, визначеного в п. 3.3.14. цього договору, терміну сплати комісії, за дострокове погашення кредиту (частини кредиту), визначеного в п. 3.3.15. цього договору, строків сплати процентів, визначених п. 2.4. цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1., 2.6.3., 3.2.3., 4.4., 5.4. цього договору позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочки, що діє у цей період.

Згідно п. 4.3. договору кредиту №600/02.1-07-270 від 21.12.2007 р. у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2.-3.3.15. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредиторові штраф у розмірі 3% від суми кредиту, визначеного п. 1.1. цього договору за кожний випадок.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 5 751 грн. 15 коп., пеню за порушення строків сплати процентів в розмірі 10 794 грн. 88 коп. та штрафні санкції в розмірі 30 792 грн. 78 коп.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Абзацом 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання (абз. 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

Згідно абз. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі рішення суду.

Згідно абз. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу").

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1050, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 7, 33, 38 Закону України "Про іпотеку" та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ, вул. Ковпака, 29 (ідентифікаційний код 00039019) суму заборгованості згідно договору кредиту №600/02.1-07-270 від 21.12.2007 р. в розмірі 1 539 638 грн. 90 коп., в тому числі 817 500 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 381 592 грн. 87 коп. заборгованості по сплаті процентів, 5 751 грн. 15 коп. пені за порушення строків повернення кредиту, 10 794 грн. 88 коп. пені за порушення строків сплати процентів, 324 000 грн. 00 коп. штрафних санкцій, а також 30 792 грн. 78 коп. судового збору, звернувши стягнення на заставлене майно Закритого акціонерного товариства "ТС", с. Чернилява, вул. Польова, 1, Яворівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 32435471) згідно іпотечного договору, посвідченого 21.12.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. за реєстровим №2068, а саме: нежитлову будівлю лабораторії, позначену за планом земельної ділянки літ. "Л-5", загальною площею 903,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, буд. 7 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 1 369 230 грн. 00 коп.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.