Постанова

від 11.02.2009 по справі 15/407-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/407-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2009 р.                                                           Справа № 15/407-08  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді  Бондаренка В.П., судді Камишевої Л.М., судді Лакізи В.В.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача – Пилипенко Ю.Б., довіреність № 7-Д від 02 грудня 2008 року,

відповідача –Клименко О.В., довіреність № 1267/05-26 від 27 серпня 2008 року,

третьої особи –не з»явився,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні  Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3110С/1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 27 листопада 2008 року у справі  №15/407-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Сумська пересувна механізована колона №57”, м. Суми

до Сумської міської ради, м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Комунальне підприємство “Сумське міське бюро  технічної інвентаризації”, м. Суми

про визнання переобладнань нежитлового приміщення законними,

встановила:

       Рішенням господарського суду Сумської області від 27 листопада 2008 року (суддя Резніченко О.Ю.) позовні вимоги  задоволені у повному обсязі. Визнано  законними переобладнання і добудови, здійснені позивачем у двохповерховому нежитловому приміщенні будівлі контори (адміністративна будівля), яка розташована за адресою: м. Суми, вул. Роменська,77.

       Відповідач з рішенням  місцевого господарського суду  не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення  та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах  відмовити.      

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому  проти апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що господарським судом прийнято рішення у відповідності до діючого законодавства з дотриманням  норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування заперечень позивач зазначив, зокрема,  що  він  є власником адміністративної будівлі. Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України він може   здійснювати право власності на дане нерухоме майно відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Проведені  перепланування та добудови не порушують прав і законних інтересів третіх осіб, відповідають діючим будівельним, технічним, санітарним нормам та  протипожежним вимогам.  

        Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, відзив на апеляційну скаргу не надала,  у судове засідання не з»явилася.

        Враховуючи, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача,  про час та місце розгляду справи  повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення  поштової кореспонденції, судова колегія вважає можливим розглядати справу за її відсутності за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

     Перевіривши повноту встановлення  судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників позивача та відповідача,   колегія  суддів встановила наступне.

        Як вбачається із матеріалів справи , відповідно до  свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 серпня 2003 року позивачу на праві власності належить комплекс нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м.Суми, вул.. Роменська,77, в тому числі і будівля контори (адміністративна будівля), загальною площею 420,8 кв.м..

      Земельна ділянка, загальною площею 2,7039 га,  за вказаною адресою  згідно  договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладеного 28 липня 1997 року  між Сумською міською радою  народних депутатів (відповідач) і “Сумською пересувною механізованою колоною №57” (позивач) надана позивачу на умовах оренди для розміщення виробничої бази.

      Відповідно до  п. 3.2 цього договору позивач, як землекористувач,   вправі зводити приміщення, будівлі виробничого і невиробничого призначення за погодженням з міською Радою.

       Відповідно до ст.. 83 Земельного кодексу України землі, що належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

      Як зазначив відповідач, позивачу  дозвіл на проведення  перепланування та добудови до адміністративної будівлі, що розташована в м.Суми по  вул.. Роменська,77, не надавався.   

       Статтею 29 Закону України «Про планування та забудову територій»від 20 квітня 2000 року № 1699-Ш (з наступними змінами та доповненнями) на виконання будівельних робіт надається дозвіл, тобто документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об»єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.  Дозвіл на виконання  будівельних робіт надається інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю, яка веде реєстр наданих дозволів.  Здійснення будівельних робіт на об»єктах містобудування без  дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.

           Здійснення добудов не визначено в п. 4 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Держбуду України 05 грудня 2000 року № 273,  такими,  що не вимагають дозволу на виконання будівельних робіт.

             В пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції  України 10.07.2001 року за № 528/5773 (із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства  будівництва від 18.02.2006 року № 42), визначено, що не належать до самочинного будівництва перепланування, не пов»язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ, без порушення несучих конструкцій; збільшення житлової чи допоміжної площ за рахунок демонтування перегородок, комор, знесення печей, камінів та грубок, засклення балконів, лоджій, улаштування дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах; поточний ремонт будівель та споруд без змін призначення приміщень.

Із  наявних в матеріалах справи технічних паспортів на нежитлове приміщення, оцінювальних актів на будинок, журналів підрахунку площі вбачається, що в результаті перепланування була збільшена  основна площа будівлі  і зменшена допоміжна площа, сходи перенесені до протилежної частини сходової клітини, а також до приміщення на першому поверсі   були здійснені  добудови: топкова II, площею 5,5 кв.м., тамбур І, площею 8,3 кв.м .

Таким чином,  позивач здійснив добудову та перепланування  належного йому нерухомого майна самовільно, а тому посилання суду першої інстанції на п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна,   як на підставу правомірності здійснення будівельних робіт позивачем, є безпідставними та необґрунтованими.

Статтею  316 Цивільного кодексу України передбачено,   що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

          Відповідно до частини 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

        Дії позивача щодо здійснення ним  добудови та перепланування не відповідало вимогам вищенаведеного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 , ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом , якщо воно збудоване або будується на земельній  ділянці, що не  була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Як уже було зазначено в цій постанові, договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від  28 липня 1997 року передбачено, що земельна ділянка надана позивачу в оренду для розміщення виробничої бази. Позивач зобов»язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та умовами її надання (підпункт «б»пункту 3.2 цього договору).

Крім того, із  «Висновку спеціаліста щодо відповідності самовільних прибудов та перепланувань нежитлового приміщення  нормам чинного законодавства»,  виконаним приватним підприємцем  Комісаром В.В.,  вбачається, що  перепланування першого та другого поверху нежитлового приміщення з прибудовами, що знаходяться за адресою: м.Суми, вул..Роменська,77, відповідає будівельним нормам чинного законодавства. Але такий висновок не  відповідає вимогам, які пред»являються до умов його складання та змісту. Висновок не містить, зокрема,  посилань, які саме приміщення були  оглянуті спеціалістом, їх стан, площа, на підставі чого  спеціаліст дійшов висновку про те, що прибудови та перепланування у нежитловому будинку відповідають вимогам, передбаченим діючим законодавством, в тому числі і  протипожежним вимогам.

Висновок взагалі не містить дати його складання, а також дати огляду будівлі.

При наявності зазначених  обставин  даний висновок не є належним доказом у справі, а тому  суд першої інстанції необґрунтовано визнав законними проведені позивачем  переобладнання і добудови у двохповерховому нежитловому приміщенні будівлі контори (адміністративна будівля),   в результаті яких загальна площа  будівлі становить  423,7 кв.м., із них: основної площі - 315,1 кв.м., допоміжної - 108,6 кв.м., та які полягали в зведені на першому поверсі: холу 1 площею 33,2 кв.м., приймальної 4 площею 20,0 кв.м., кабінету 5 площею 20,0 кв.м., кабінету 8 площею 20,9 кв.м., кабінету 9 площею 24,4 кв.м., тамбуру 10 площею 30,0 кв.м., сходової клітини 012 площею 10,3 кв.м., кабінету 13 площею 22,0 кв.м., кабінету 14 площею 22,2 кв.м., кабінету 15 площею 16,2 кв.м., кухні 16 площею 7,6 кв.м., туалету 16а площею 3,1 кв.м., туалету 16б площею 2,7 кв.м., перенесенні сходів пожежної безпеки до протилежної частини сходової клітини, добудови тамбуру І, площею 8,3 кв.м., топкової ІІ, площею 5,5 кв.м. та в зведенні на другому поверсі: з торця лівої частини другого поверху пожежних сходів, сходової клітини 17 площею 13,5 кв.м., коридору 18 площею 21,4 кв.м., кабінету 21 площею 12,9 кв.м., кабінету 22 площею 32,9 кв.м., кабінету 23 площею 6,8 кв.м., кабінету 24 площею 19,3 кв.м., кабінету 24а площею 7,9 кв.м., кабінету 25 площею 16,0 кв.м., кабінету 26 площею 17,4 кв.м., кабінету 27 площею 9,7 кв.м., кабінету 28 площею 23,5 кв.м., кабінету 29 площею 23,0 кв.м.           

Позивач також  не надав доказів відповідності будівництва архітектурним,  протипожежним, радіаційним та екологічним вимогам і нормам, а також вимогам з охорони праці, промислової безпеки та енергозбереження, що передбачено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22 вересня 2004 року .

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення  господарського суду Сумської  області від 27 листопада 2008 року у справі № 15/407-08 винесене з порушенням вимог чинного матеріального   права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача  підлягає задоволенню.

       Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, 104, 105  Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

постановила:

   Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

   Рішення господарського суду Сумської  області від 27 листопада  2008 року у справі № 15/407-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

                 Головуючий  суддя                                                Бондаренко В.П.

                                         суддя                                                Камишева Л.М.   

                                       суддя                                                 Лакіза В.В.

Повний текст постанови підписаний 11 лютого 2009 року.