Рішення

від 03.02.2009 по справі 12/171-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/171-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 лютого 2009 р.           Справа 12/171-08

за позовом: Прокурора Крижопільського р-ну, в інтересах держави, Міністерства палива та енергетики України в особі ВАТ "АК Вінницяобленерго" СО Крижопільські електромережі (24600, вул. Піонерська, 81, смт. Крижопіль, Вінницька обл., ідент.код 25510245)    

до: Відкритого акціонерного товариства "Крижопільська ПМК-109" (вул. Радянська, 17 смт. Крижопіль Вінницька обл. ідент.код 01037270)   

про стягнення 2 686,07 грн.

Головуючий суддя                                     

Cекретар судового засідання  

Представники

прокурор : Жовмір І.І.

позивача :   Олійник А.В.- за дорученням

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення 2686,07 грн., в тому рахунку: 1839,34 основного боргу, 405,29 грн. пені, 386,26 грн. інфляційних нарахувань та 55,18 грн. три відсотка річних.

Ухвалою суду від 26.12.08р. порушено провадження провадження у справі з призначенням судового засідання на 03.02.09р.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 03.02.09р. позовні вимоги підтримали частково в сумі 1839,34 основного боргу, 261,09 грн. пені, 386,26 грн. інфляційних нарахувань та 55,18 грн. три відсотка річних.   

Кореспонденція з ухвалою суду про порушення провадження у справі, надіслана за юридичною адресою відповідача, до суду не повернулась.

Відкрите акціонерне товариство "Крижопільська ПМК-109" зареєстроване Крижопільською районною державною адміністрацією Вінницької області 11.08.2005 р., його  юридичною адресою з часу реєстрації та на даний час є: вул. Радянська, 17 смт. Крижопіль Вінницька обл., що стверджується копією довідки державного реєстратора за № 286 від 26.01.2009 р.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та ст. 1 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-ІV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”(зі змінами і доповненнями, далі –Закон № 755-ІV) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Державна    реєстрація    юридичних   осіб   та   фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

У Єдиному державному реєстрі зокрема містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч. 2 ст. 17 Закону № 755-ІV).

Виходячи зі змісту частини 6 ст. 9, ст. 19 Закону № 755-ІV, зміна місця знаходження юридичної особи тягне за собою заміну свідоцтва про державну реєстрацію, і внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі.

З аналізу вказаних норм законодавства випливає, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса, яка зазначена у його свідоцтві про державну реєстрацію та зареєстрована у Єдиному державному реєстрі.

Як видно з матеріалів справи, будь-які зміни відомостей про місцезнаходження відповідача не вносились, а тому його місцезнаходженням є адреса його реєстрації: 24600, вул. Радянська, 17 смт. Крижопіль Вінницька обл..

З урахуванням наведеного надсилання ухвали суду про порушення провадження за місцем державної реєстрації відповідача є належним повідомленням його про місце і час слухання справи і у випадку неотримання цієї ухвали з вини відповідача, який не повідомив у встановленому порядку позивача та державного реєстратора про зміну місцезнаходження. Розшук судом сторони у справі, у разі відсутності її за місцем реєстрації, господарським процесуальним законодавством не передбачений.

Відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням цього, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З пояснень прокурора та представника позивача та наданих матеріалів суд вбачає таке.

22.11.2006р. між ВАТ «АК «Вінницяобленерго» структурною одиницею Крижопільські електромережі та Відкритим акціонерним товариством "Крижопільська ПМК-109" укладено договір про постачання електричної енергії за № 2002 за умовами якого позивач зобов‘язався постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач  - своєчасно оплатити вартість використаної електричної енергії.

Згідно акту контрольного зняття показників лічильника від 20.11.07р. та рапорту про відпуск електроенергії за листопад 2007 року споживачеві було нараховано до сплати за спожиту електроенергію 1839,34 грн.

Пунктом 2.3.3 договору визначено порядок розрахунків за використану електричну енергію, а саме: споживач протягом 5 днів з моменту отримання рахунку на оплату спожитої електричної енергії зобов‘язався здійснити розрахунок за спожиту електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок постачальника.

Директору відповідача 21.11.07р. було вручено рахунок на оплату спожитої електричної енергії № 348 від 21.11.07р.

У зв"язку з несплатою відповідачем боргу 10.01.2008р. на його адресу надіслано претензію за № 10, якою запропоновано сплатити заборгованість за договором до 01.02.08р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за  спожиту ним електроенергію не виконав.  

Таким чином заборгованість становить 1839,34 грн.

Наведене стверджується:

-  договором про постачання електричної енергії № 2002 від 22.11.2006р.;

- актом контрольного зняття показників лічильника від 20.11.07р.;

- рапортом про відпуск електроенергії за листопад 2007 року;

- рахунком на оплату спожитої електричної енергії № 348 від 21.11.07р.;

- претензією з доказами направлення її відповідачу;

- іншими матеріалами справи;

- відсутністю заперечень відповідача на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази по справі, суд дійшов такого висновку.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин,  один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець  (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідач своє зобов'язання виконав не у повному обсязі, борг становить 1839,34 грн. Тому позовні вимоги щодо стягнення 1839,34 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Пунктом 4.2.1 договору сторони передбачили, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,75% але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

До стягнення пред"явлено 405,29 грн. пені.

В судовому засіданні представник позивача у поясненні від 03.02.09р. зазначив, що нарахування пені здійснюється ним за період з 01.12.07р. по 01.06.08р., та фактична сума, яка підлягає стягненню складає 261,09 грн.

Заяву про відмову від позову в частині стягнення решти суми пені представниками прокурора та позивача не подано.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що остаточні розрахунки мали бути здійснені не пізніше 26.11.07р., пеня за прострочення розрахунків, виходячи з ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 4.2 договору поставки може бути нарахована за період з 28.11.07р. по 28.05.08р.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в межах позовних вимог з 01.12.07р. по 28.05.08р., тобто в сумі 181 грн.

В стягненні решти суми пені слід відмовити, оскільки ця сума визначена без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України та дати, з якої виникло право вимоги, також допущено арифметичні помилки при визначенні суми пені.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведений позивачем розрахунок суми втрат від інфляції та 3% річних здійснений в межах передбачених законодавством, а тому позовні вимоги в частині стягнення 386,26 грн. втрат від інфляції та 55,18 грн.- 3% річних підлягають задоволенню.

В силу  ст. ст. 32, 33  ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі,  обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в сумі 1839,34 грн. основого боргу, 181 грн. пені, 386,26 грн. втрат від інфляції та 55,18 грн. три відсотка річних з віднесенням за правилами ст. 49 ГПК України на відповідача судових витрат на оплату держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 80 п.4ч.1, 82, 84,115, 116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Крижопільська ПМК-109" (вул. Радянська, 17 смт. Крижопіль Вінницька обл. ідент.код 01037270, п/р 2600800121502 СКБ "Дністер" Крижопільське відділення, МФО 302430) :

- на користь ВАТ "АК Вінницяобленерго" в особі Крижопільських електромереж (24600, вул. Піонерська, 81, смт. Крижопіль, Вінницька обл., ідент.код 33009665, Вінницьке обласне управління ВАТ "Ощадбанк" 260313012855 МФО 302076, код 25510245) - 1839,34 грн. основого боргу, 181 грн. пені, 386,26 грн. втрат від інфляції та 55,18 грн. три відсотка річних;

- на користь державного бюджету України - 93,48 грн. державного мита та 98,83 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                              

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України  09 лютого 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - прокурору області та району

4 - позивачу

5 - відповідачу