Ухвала

від 14.01.2013 по справі 2а-344/10/13/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-344/10/13/0170

14.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" та Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 31.07.12

за позовом Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" (мкрн 1, буд 18 кв. 63,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

до Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна, 2,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2011 року позовні вимоги Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" до Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК від 14.12.2009 №0000822301/0.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК від 14.12.2009 №0000812301/0 в частині визначення податкового зобов'язання у сумі 455708,00 грн., основного платежу у сумі 207748,00 грн. та 247960,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволені іншої частині позовних вимог відмовити.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач та відповідач звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2011 року, та ухвалити нову постанову.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, грубо порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2009 по 27.11.2009 Красноперекопською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009. За результатами перевірки відповідачем 30.11.2009 складений акт №1541/23-0/30933340.

За результатами перевірки зроблений висновок про порушення позивачем пунктів 4.1.1., 11.3.1., 5.1., 5.3.2., 7.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилось у не включенні до складу валового доходу 4 кварталу 2007 року та 1 кварталу 2009 року, півріччя 2009 року суму реалізації товару та безоплатно надані послуги (по сплаті послуг а електроенергію) всього у сумі 30153,20 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року у сумі 2000,00 грн., 1 квартал 2009 року у сумі 26076,70 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 2076,50 грн..

З урахуванням зазначених порушень, підприємством занижено податок на прибуток в періоди, що перевірялися на загальну суму 460625,00 грн., у тому числі за півріччя 2007 року - на 29872,00 грн., 9 місяців 2007 року - 32872,00 грн., 2007 рік - 152499,00 грн., 1 квартал 2008 року - 26604,00 грн., півріччя 2008 року - 29241,00 грн., 9 місяців 2008 року - 47024,00 грн., 2008 рік - 85773,00 грн., 1 квартал 2009 - 257648,00 грн., півріччя 2009 року - 222352,00 грн. та зменшення суми задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал та півріччя 2009 року у сумі 307206,00 грн.

На підставі вказаного акту 14.12.2009 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000812301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 708585,00 грн., у тому числі за основний платежем 460625,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 247960,00 грн.

Крім того відповідачем встановлено порушення пунктів 2, 3, 4 Інструкції про порядок обчислення та справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища, введеної постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303, в частині заниження суми збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 27,63 грн.

За результатами чого винесено податкове повідомлення-рішення від 14.12.2009 №0000822301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 537,63 грн., у тому числі 27,63 грн. основного платежу, 510,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення приписів пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток, віднесено до складу валових витрат 771317,56 грн., оплати інформаційних послуг по договору від 10.04.2007 з приватним підприємцем ОСОБА_4 як таких, що не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Як передбачено приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону про прибуток не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

10.04.2007, укладено договір між позивачем та ПП ОСОБА_4, останній здійснює пошук покупців на продукцію замовника на умовах, визначених договором. Виконавець інформує замовника щодо найменувань та повних реквізитів майбутніх покупів, інформування має нормативне обґрунтування у вигляді листа. На підтвердження факту надання послуг між сторонами щомісячно складаються відповідні акти. Позивач повинен сплати виконавцю плату у розмірі 12% від суми зарахованої на його розрахунковий рахунок протягом 30 календарних днів з моменту зарахування.

Актом перевірки встановлено, що сторонами складалися акти виконаних робіт за період дії договору, які містять дату, номер, місце складання акту, підписи замовника та виконавця, найменування послуги, одиниця виміру, ціну та суму, позначення ПДВ - 0%, позначення, що послуги надані у повному обсязі.

Таким чином, акти прийому-передачі виконаних робіт за цим договором є підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, оскільки останні відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складені з дотриманням приписів пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, містять дані щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, вартість, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а тому визнає їх належними доказами по справі.

Крім іншого, матеріали справи містять листи ПП ОСОБА_4: від 20.02.2007 з пропозицією укласти договір постачання крупи рисової в Республіку Азербайджан, з підприємством ЛТД «Хакарі» м.Баку. В листі зазначені реквізити підприємства, банківські рахунки, реквізити залізної дороги, засоби зв'язку. Сторонами не заперечується, та актом перевірки підтверджується, що 20.02.2007 між позивачем та ЛТД «Хакарі» був укладений договір №1-ВЕД на суму 1000000,00 доларів США. В оплату поставленого товару позивачем було отримано 16507,24 дол.США.

21.09.2007 ПП ОСОБА_4 спрямував на адресу позивача лист з пропозицією укласти договір з приватним торговим універсальним підприємством «Еколайнбел» Республіка Беларусь, Мінська область, м.Фаніполь, на постачання крупи рисової. Сторонами не заперечується, та актом перевірки підтверджується, що 27.09.2007 між позивачем та ПТУП «Еколайнбел» був укладений договір №2-ВЕД на суму 1000000,00 доларів США. В оплату поставленого товару позивачем було отримано 2459044,98 грн.

05.10.2007 ПП ОСОБА_4 запропонував позивачу укласти договір з ВАТ «Брестська обласна база «Бакалєя» Республіка Беларусь, м.Брест. Сторонами не заперечується, та актом перевірки підтверджується, що 10.10.2007 між позивачем та ВАТ «Брестська обласна база «Бакалєя» був укладений договір №3-ВЕД на суму 100000,00 доларів США. В оплату поставленого товару позивачем було отримано 172558,50 грн.

25.10.2007 з боку ПП ОСОБА_4 позивачу було запропоновано укласти договір з фірмою «Бабек» Республіка Азербайджан, м.Баку з постачання крупи рисової. Договір з зазначеною фірмою був укладений позивачем 01.11.2007 (№4-ВЕД) на суму 500000,00 доларів США. Отримання коштів підтверджується у сумі 362933,40 грн.

26.11.2007 позивачу було запропоновано здійсніти постачання крупи рисової крупи рисової дрібної у Республіку Азербайджан - ММС «Янар-Даг», Масалінський район, с.Самидхан. 01.12.2007 між сторонами був укладений зовнішньоекономічний договір №5-ВЕД на суму 500000,00 доларів США. Кошти в оплату товару надійшли у грудні 2007 та січні 2008 року у сумі 393748,50 грн.

08.01.2008 позивачу надійшла пропозиція ПП ОСОБА_4 про укладення договору з КМ «Палід-2», Республіка Азербайджан, м.Баку на постачання крупи перлової. 18.01.2008 між зазначеними сторонами був укладений договір №6-ВЕД, на загальну суму 500000,00 грн. Кошти за договором надійшли у січні та лютому 2008 року в загальній сумі 338966,10 грн.

На підставі листа ПП ОСОБА_4 від 26.05.2008, позивачем був укладений договір з ПТУП «Еколайнбел», Республіка Беларусь, від 28.05.2008 №7-ВЕД на постачання гороху колотого, крупи ячмінної на загальну суму 1000000,00 дол. США. В оплату постачання товарів було отримано 28195 доларів США.

Виконуючи умови договору від 10.04.2007 ПП ОСОБА_4 запропонував позивачу укласти договір постачання гороху колотого в республіку Узбекістан ТОВ «Діпноі трейдінг», м.Ташкент. Договір за вказаною пропозицією був укладений 07.07.2008 №8-ВЕД на суму 1000000,00 доларів США. Оплата надійшла у липні 2008 року у сумі 37125,00 грн.

На підставі наданої ПП Череповим пропозиції від 18.08.2008, позивачем був укладений договір з ТОВ «Азия Агро Фуд Експорт» від 29.08.2008 №9-ВЕД на загальну суму 2000000,00 доларів США, на підставі якого позивачу надійшли кошти у сумі 73224,00 грн. 09.09.2008.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже висловлювала правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. Зокрема, у постанові від 10 червня 2008 року (справа N 21-2044во07) було вказано, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону про прибуток, вбачається, що це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, придбання інформаційних послуг в ПП ОСОБА_4 безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача - оптова торгівля зерном, насінням

Крім того, нормами Закону про прибуток не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.10 статті 5 Закону про прибуток, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судова колегія погоджується з тим, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат, суми, сплачені на користь ПП ОСОБА_4 протягом 2007 - 2008 років.

Згідно пункту 7.3.1. статті 7 Закону про прибуток доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Як свідчать матеріали справи, у березні та липні 2008 року позивачем було отримано передоплату від ММС «Янар-Даг» у сумі 77970,00 доларів США. У лютому 2009 року передоплата у сумі 246677,20 грн. була повернута.

На момент повернення курсова різниця на суму повернення склала 84895,40 грн., та була включена позивачем до валових витрат.

Згідно пункту 1.21 Закону про прибуток доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

У даному випадку відповідач невірно визначив належність суми курсових різниць до складу доходу платника податків, та, відповідно, застосував норму права, яку на його думку порушив позивач, що не підлягала для застосування.

При цьому, визначення позивачеві податкового зобов'язання на підставі пункту 7.3.1. статті 7 Закону про прибуток, як про це зазначено у податковому повідомленні-рішенні від 14.12.2009, є протиправним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення в частині нарахування основного зобов'язання у сумі 14920,00 грн. підлягає скасуванню.

Також, 20.01.2009 між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 був укладений договір про надання брокерських послуг №1/1, відповідно до якого брокер був зобов'язаний здійснити на ТБ «Таврійська універсальна біржа» правочин з купівлі від імені ПП «ПК «Агрокрим» будівель, споруд та обладнання СТОВ «Агрофірма «Герої Сиваша» на загальну суму 6000000,00 грн. У випадку подання заявки про купівлю зазначеного товару позивач повинен був сплатити гарантійний внесок у сумі 900000,00 грн.

22.01.2009 вказаний внесок у сумі 900000,00 грн. був перерахований позивачем безготівковим шляхом, згідно платіжного доручення №494. 22.01.2009 позивач придбав через Таврійську універсальну біржу у СТОВ АФ «Герої Сіваша» комплекс будівель, споруд, зернотоку.

Згідно пункту 8.4.1. статті 8 Закону про прибуток у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Обмеження, щодо включення окремих витрат до складу валових містяться у підпункті 5.3.2 статті 5 Закону про прибуток. Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Враховуючи викладене, витрати платника податку, пов'язані з придбанням основних фондів виробничого призначення, відповідно до підпункту 8.4.1 статті 8 Закону про прибуток збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів як на суму вартості їх придбання, так і на суму витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, тому висновок податкового органу про безпідставність включення витрат, пов'язаних із сплатою гарантійного внеску з придбання нерухомості на товарній біржі, до складу валових витрат платника податків - ПП «ПК «Агрокрим» є вірним, у зв'язку з чим в частині визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення рішення від 14.12.2009 у сумі основного платежу у розмірі 189705,00 грн. суд правомірно відмовив.

Згідно Закону 2181 на платника податків накладаються штрафні санкції за порушення податкового законодавства у розмірі, визначеному статтею 17.

Згідно підпункту 17.1.3. статті 17 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2009 №0000812301/0 розмір основного платежу - 460625,00 грн., тобто 50% такої суми складає 230312,50 грн., втім у рішенні розмір штрафних санкцій дорівнює 247960,00 грн., що не відповідає розміру, встановленому за законом.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Оскільки визначення розміру штрафних санкцій є виключним, дискреційним повноваженнями податкового органу, то суд не має можливості на власний розсуд встановлювати розмір штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, у випадку їх невірного визначення, а тому визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення від 14.12.2009 в частині визначення позивачу штрафних санкцій у сумі 247960,00 грн.

Судова колегія також погоджується з висновком суду щодо задоволення позовних вимог, в частині визначення позивачу основного платежу у сумі 207748,00 грн. основного платежу та 247960,00 грн. штрафних санкцій, а всього у розмірі 455708,00 грн.

Щодо встановленого відповідачем порушення пунктів 2, 3, 4 Інструкції про порядок обчислення та справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища, введеної постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303, в частині заниження суми збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 27,63 грн., та нарахування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн., у податковому повідомленні-рішенні від 14.12.2009 №0000822301/0, суд зазначає про таке.

Актом перевірки встановлено, що позивач здійснює реалізацію зерна. У 1 півріччі 2009 року підприємство використало у господарській діяльності бензин марки А-76, А-92, А-95, 1189,84 л., дизпалива 238,88 л..

Розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища не надавався. Збір не сплачувався.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264-ХП (в редакції що діяла станом на перший квартал 2009 року) збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Ліміти скидів забруднюючих речовин, крім утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками, в навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва та інші види шкідливого впливу в цілому по території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються: а) у випадках, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей, - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів; б) в інших випадках - в порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами, за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Відповідно до Порядку встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303, збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення.

Згідно підпункту 4.4. пункту 4 Інструкції про порядок обчислення та справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України 19.07.1999 №162/319, зареєстрованої у Мінюсті України 09.08.1999 за № 544/3837, нормативи збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, встановлюються в залежності від виду пального та транспорту відповідно до таблиць 1.4 - 1.6 додатка 1 до Порядку.

Відповідачем не доведено, що використання у господарський діяльності пального, призвело до викидів забруднюючих речовим пересувними або стаціонарними джерелами позивача. Красноперекопська об'єднана Державна податкова інспекція АР Крим, яка є суб'єктом владних повноважень, не надала доказів, які свідчили б про правомірність податкового повідомлення-рішення від 14.12.2009 №0000822301/0.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" та Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.07.12 по справі № 2а-344/10/13/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В.Кучерук

Судді М.В. Кукта

О.Е.Єланська