Постанова

від 05.02.2009 по справі 11/243-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/243-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2009                                                                                       Справа№  11/243-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого               Лисенко О.М. ( доповідач)

суддів:              Джихур О.В., Науменко І.М. (зміна у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 05.02.2009р. № 44)

при секретарі: Вовченко О.В.

за участю представників сторін:  

від позивача:  Перепелиця Сергій Олександрович, представник , довіреність №б/н  від 23.01.09;

від відповідача:  Кунінець Дмитро Борисович, представник , довіреність №б/н  від 27.01.09;

розглядається апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Династія Україна", м. Кривий Ріг  

на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від   07.10.08р. у справі № 11/243-08

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю "Експрім", м. Київ,  

до  товариства з обмеженою відповідальністю "Династія Україна", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,

про  стягнення 153044,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Експрім” звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю “Династія Україна” про стягнення 143 636,76 грн. основного боргу за договором поставки №15 від 28.03.2008 року, 6 147,28 грн. пені, 2 500,76 грн. інфляційних витрат, 739,32 грн 3% річних.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.08. року у справі №  11/243-08 (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Рішення вмотивоване  отриманням відповідачем продукції відповідно до накладних, яка відповідачем своєчасно не оплачувалась.

          Не погодившись із рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати посилаючись на такі обставини.

Видаткові накладні, які надані позивачем, як доказ отримання продукції уповноваженим працівником відповідача не підписувались.

Позивачем не правильно розрахована сума інфляційних витрат, яка повинна становити   2197,37 грн.

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити  рішення без змін.

Вислухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Між сторонами по справі 28.03.2008 року укладено договір поставки № 15, пунктами 1.1, 2.1 якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар у кількості і асортименті та за ціною за одиницю, встановленою у товарно-транспортній накладній та росходній  накладній, складених на підставі заявки покупця, яка оформлюється відповідно до умов договору (Додаток №2) і є його невід'ємною частиною.

          Згідно до пункту 3.1. договору покупець-відповідач по справі здійснює оплату за отриманий товар згідно товаротранспортних накладних, а також на підставі доручень на отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника по спливу 30-ти календарних днів з дня приймання товару по якості і кількості.

          Пунктом 7.2. договору сторони встановили, що у разі прострочення платежу (частини платежу), покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної залікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу (частини платежу).

          Як доказ поставки продукції відповідачу, позивачем надані накладні від 07.04.2008 року № РН-043 на суму 62502,0 грн., від 14.04.2008 року № РН-048 на суму 62502,0 грн., від 07.05.2008 року № РН-067 на суму 63 000,0 грн.

          Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

          Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Доказів оплати отриманої від позивача продукції відповідач не надав, отже сума основного боргу, пені та річних підлягає стягненню.

          Колегією суддів перевірений розрахунок інфляційних витрат, сума яка підлягає стягненню складає 2197,37 грн.

          Доводи скаржника про те, що ним не отримана продукція за вказаними накладними до уваги не приймаються, оскільки на отримання продукції відповідачем надані Доручення з зазначенням (л.с.21-23) номерів накладних, які є документами суворої звітності. Крім того, сторони склали акт звірки від 09.06.2008 року за період 01.04.2008 р. –30.06.2008 р. до договору від 28.03.2008 року № 15 (л.с.25) де відповідачем визнаний борг за спірними накладними.

          З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в сумі 143 636,76 грн. основного боргу, 6 147,28 грн. пені, 739, 32 грн. річних.

          Рішення в частині стягнення інфляційних витрат підлягає зміні, сума інфляційних витрат, що підлягає стягненню становить 2197,37 грн.

          Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі, покладається на сторони відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу  України.

          На підставі викладеного, та, керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Династія Україна",              м. Кривий Ріг  - задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  07.10.2008р. змінити частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

          “Позовні вимоги задовольнити частково.

          Стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю “Династія Україна” м.Кривий Ріг на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Експрім” м. Київ 143636 грн. 76 коп. основного боргу, 6 147 грн. 28 коп. пені, 2 193грн. 31 коп. інфляційних, 739грн.32 коп. річних, 1 527грн.21 коп. держмита, 117 грн. 08коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.”

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Експрім” м. Київ на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Династія Україна” м.Кривий Ріг 1,60 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.

          Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

 Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                                 О.М.Лисенко

Суддя                                                                                                       І.М.Науменко

Суддя                                                                                                       О.В.Джихур