Постанова

від 05.02.2009 по справі 21/243-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/243-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2009 року                                                                                       Справа№  21/243-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Вовченко О.В.

за участю представників сторін:  

позивача –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.72);

відповідача –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.73);  

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Львівкартонопласт” м.Львів

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  04.12.2008 року                                    

у справі № 21/243-08                             

за позовом  відкритого акціонерного товариства “Львівкартонопласт”, м.Львів

до  товариства з обмеженою відповідальністю “Кривбастара”, м.Кривий Ріг

про  стягнення 33 833 грн. 46 коп.  

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2008р. (суддя Алмазова І.В.) по справі № 21/243-08 за позовом відкритого акціонерного товариства “Львівкартонопласт”, м.Львів (далі –ВАТ “Львівкартонопласт”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Кривбастара”, м.Кривий Ріг (далі –ТОВ “Кривбастара”) про стягнення 33 833 грн. 46 коп. позов було задоволено частково та з відповідача на користь позивача було стягнено 14 999 грн. 98 коп. суми боргу, 5034 грн. 12 коп. – суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 639 грн. річних, 1224 грн. 24 коп. пені, 218 грн. витрат по держмиту, 76 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині позовних вимог про стягнення 1200 грн. боргу –провадження по справі було припинено; в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті вартості поставленої за договором продукції; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України, ст.625 ЦК України.  

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку позивач по справі –ВАТ “Львівкартонопласт” м.Львів, посилається на порушення господарським судом норм процесуального права через відсутність у змісті рішення господарського суду мотивування щодо відмови в частині позовних вимог про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та річних; господарським судом порушено норми матеріального права, зокрема, ст.232 Господарського кодексу України щодо нерозповсюдження останньої на вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та річних, оскільки вони не є штрафними санкціями в розумінні ст.230 Господарського кодексу України; крім цього, господарським судом не надано належної правової оцінки п.п.6.5, 6.6 договору, якими сторони погодили іншу тривалість позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), ніж та, що встановлена Господарським кодексом України.

          Відповідач по справі –ТОВ “Кривбастара” м.Кривий Ріг, правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК України) не скористався, також не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.22 ГПК України, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (поштове повідомлення про вручення ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2009р. –а.с.73).

          Позивач по справі також не скористався своїм правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.22 ГПК України, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.72).

          Враховуючи викладене, факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце судового засідання, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалам, то апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити на підставі п.1 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

23.11.2006р. між ВАТ “Львівкартонопласт” м.Львів (позивач по справі, “продавець” за договором, скаржник) та ТОВ “Кривбастара” м.Кривий Ріг (відповідач по справі, “покупець” за договором) було укладено договір № 01/23/11, відповідно до п.1.1 якого “продавець” брав на себе зобов'язання виготовити та продати, а “покупець” –купити й оплатити картон та іншу картонну продукцію (товар), в строки,  асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових товарних накладних (п.п.1.2-1.4  договору). Докази розірвання вищевказаного договору, визнання його недійсним в встановленому законом порядку відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи відповідно до ст.33 ГПК України.    

Розділом 2 сторони визначили, що розрахунки за товар здійснюються відповідно до вартості, яка визначена в накладній, на умовах відстрочення платежу. Строк відстрочення платежу –не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару (п.2.3 договору).

Пунктом 6.3 розділу 6 договору сторони передбачили майнову відповідальність “покупця” у випадку неналежного виконання грошових зобов'язань у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 0,5% від суми несвоєчасно оплаченої партії товару за кожен день прострочення. Крім того, пунктами 6.5, 6.6. розділу 6 договору сторони визначили позовну давність по сплаті неустойки (штрафу, пені) тривалістю в три роки, та зазначили, що нарахування штрафних санкцій припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

07.03.2007р. на виконання умов договору № 01/23/11 позивачем на підставі довіреності відповідача серії ЯМЮ № 373994 (а.с.12) по накладній № Р00158 (а.с.11) було здійснено поставку товару (картону) на загальну суму 43 195 грн. 84 коп. Факт отримання товару на суму 43 195 грн. 84 коп. підтверджується матеріалами справи, не спростовується відповідачем, підтверджується фактами наступної часткової оплати (а.с.40-48).

З урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем протягом листопада 2007 року –вересня 2008р., виникла заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 16 199 грн. 98 коп., що не спростовується відповідачем будь-якими доказами (а.с.3, 40-48).

Докази оплати 16 200 грн. відсутні в матеріалах справи, не надавались сторонами судам обох інстанцій при розгляді справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Листом від 04.09.2008р. № 1220 позивач звернувся до відповідача з претензією, яка містила вимогу про оплату поставленого за договором № 01/23/11 товару (а.с.13). Зазначену претензію було направлено відповідачеві, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа від 23.09.2008р. на адресу відповідача (а.с.14). Відповідь на зазначену претензію відповідач не надав, докази протилежного відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідачем згідно зі ст.33 ГПК України.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.             

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.   

Отже, враховуючи викладене, а також те, що відповідач після звернення позивача з позовом до господарського суду здійснив перерахування 1200 грн. боргу, господарський суд дійшов до правильного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 14 199 грн. 98 коп. боргу, а в частині вимог про стягнення 1200 грн. основного боргу провадження у справі було припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (оплату здійснено 29.10.2008р. (а.с.23 (на звороті); звернення з позовом до господарського суду відбулось 20.10.2008р. (а.с.2)).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до правильного висновку щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 5288 грн. 00 коп. (за період з травня по вересень 2008 року) та 3% річних в сумі 692 грн. 38 коп. (за період з 10.04.2007р., за 520 днів); в задоволенні решти вимог в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних слід відмовити, оскільки позивачем необґрунтовано завищено розрахунок.

Щодо вимог в частині стягнення пені, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України. якщо інші строки не встановлені цим Кодексом.

Статтею 232  Господарського кодексу України (частиною 6) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 259 ЦК України регламентовано, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 6.3 розділу 6 договору сторони визначили  майнову відповідальність “покупця” за несвоєчасну оплату поставленого товару –сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від уми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктами 6.5, 6.6 розділу 6 договору сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано: позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю в три роки.

Отже, враховуючи умови договору, вимоги закону позовні вимоги в частині пені слід визнати обґрунтованими в сумі 7130 грн. 07 коп. (за період з 10.04.2007р. по 10.09.2008р.).

На підставі викладеного, рішення господарського суду по цій справі слід змінити, апеляційну скаргу задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2008р. по справі № 21/243-08 –змінити; апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Львівкартонопласт” м.Львів –задовольнити частково.

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Кривбастара”, м.Кривий Ріг на користь відкритого акціонерного товариства “Львівкартонопласт” м.Львів 14 999 грн. 98 коп. основного боргу, 5288 грн. 00 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 692 грн. 38 коп. річних, 7130 грн. 07 коп. пені.

          В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

          Провадження у справі в частині вимог про стягнення 1200 грн. основного боргу –припинити (п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

          Стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю “Кривбастара”, м.Кривий Ріг на користь відкритого акціонерного товариства “Львівкартонопласт” м.Львів 301 грн. 10 коп. витрат по держмиту, 105 грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 59 грн. 05 коп. витрат по держмиту, сплачених за подачу апеляційної скарги.

          Видачу відповідних наказів згідно з вимогами ст.ст.116-118 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.  

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко