Постанова

від 13.02.2013 по справі 810/423/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 року 810/423/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Смолянський І.В.,

від відповідача - Безсмертна М.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едванс Ко ЛТД»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Едванс Ко ЛТД» з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2012 № 0021762220 і від 12.10.2012 № 0021772220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки, в ході якої податковий орган встановив нікчемність фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ПП «Продукт-Сервіс» є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на даних матеріалів перевірки контрагента позивача, яка здійснена іншим податковим органом. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між позивачем і ПП «Продукт-Сервіс» підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що в ході проведення перевірки позивача від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшов Акт про неможливість проведення звірки ПП «Продукт-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Захід-УА». Згідно вказаного Акта встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Захід-УА». Тобто, перевіркою виявлено, що правочин між ПП «Продукт-Сервіс» і ТОВ «Захід-УА» є нікчемним. Таким чином, на думку податкового органу, діяльність ТОВ «Едванс, Ко ЛТД» спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом, який не виконував своїх податкових зобов'язань.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у 2011 році позивач мав фінансово-господарські правовідносини з ПП «Продукт-Сервіс». Предметом угоди була поставка столових приборів, посуду.

Результати виконання даних правочинів оформлювались податковими і видатковими накладними, а факт перерахування коштів рахунками і платіжними дорученнями.

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаного у ПП «Продукт-Сервіс» товару включено до податкового кредиту за вересень 2011 року.

Крім того, суми здійснених позивачем витрат включені до складу валових за ІІІ квартал 2011 року.

У вересні 2012 року посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Едванс, Ко ЛТД» з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства по взаємовідносинам з ПП «Продукт-Сервіс» за вересень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 28.09.2012 № 420/22-2/20030227 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - занижено суму податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року у розмірі 11563,00 грн. і пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України - завищено суму податкового кредиту на 10054,86 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

Як вбачається з Акта перевірки (сторінки 4, 11) відповідачем зазначено, що від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшов Акт про неможливість проведення звірки ПП «Продукт-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Захід-УА».

Згідно з даним Актом при проведенні аналізу податкової звітності ПП «Продукт-Сервіс» і деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року встановлено, що основним постачальником товарів (робіт, послуг) на адресу ПП «Продукт-сервіс» за вересень 2011 року є ТОВ «Захід-УА» (код ЄДРПОУ 37567727) - 1087247,45грн.(56,63%).

Відповідно до баз даних АІС «Податки» та АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» по ТОВ «Захід-УД» встановлено, що ТОВ «Захід-УА» зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва №10701020000042760 від 17.02.2011. Остання податкова декларація з податку на прибуток ТОВ «ЗАХІД-УА» була подана за 2-3 квартали 2011 року (вх.№ 9009489407 від 25.10.2011), остання декларація з ПДВ підприємством подана за вересень 201 1 року, інформація щодо наявності основних фондів відсутня, податкова декларація з податку на доходи фізичних осіб, звіти за формою 1 ДФ підприємством до ДПІ у Печерському районі м. Києва не надавались.

Крім того, зазначено, що на адресу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 21.02.2012 № 912/23-7/37567727 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗАХІД-УА», код за ЄДРПОУ 37567727, щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 15.03.2011 по 31.12.2011, відповідно до якого Управлінням податкового контролю юридичних осіб від ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано службову записку ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва № 3172/вн/26-06/30 від 17.02.2012, якою направлено для використання в роботі матеріали щодо наявності у ТОВ ЗАХІД-УА» (код за ЄДРПОУ 37567727) ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності посадовою особою ТОВ «ЗАХІД-УА» в зв'язку з не підтвердженням факту перетину митного кордону України громадянином Російської Федерації ОСОБА_4 що тягне за собою його непричетність до створення та реального здійснення господарської діяльності підприємства ТОВ «ЗАХІД-УА» (код за ЄДРПОУ 37567727). Факт відсутності перетину кордону за період з 01.01.2010 (згідно інформації системи «Аркан») громадянином Російської Федерації ОСОБА_4 підтверджено листом УПМ ДПА у м. Києві від 10.11.2011 р. №6377/7/26-4115.

Враховуючи викладене, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС при проведенні перевірки ТОВ «ЗАХІД-УА» за вересень 2011 року, встановлено, що правочини між ТОВ «ЗАХІД-УА» та підприємствами - постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

У зв'язку з цим, задекларований податковий кредит ПП «Продукт-сервіс» по контрагенту ТОВ «ЗАХІД-УА» на загальну суму ПДВ 1087247,45 грн. за вересень 2011 року, відповідно до пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України сформований неправомірно і не підтверджений за результатами перевірки.

Розглянувши матеріали перевірок ДПІ у Солом'янському районі м. Києва і ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач дійшов висновку про те, що у ТОВ «Едванс Ко ЛТД» відсутнє право на формування валових витрат і податкового кредиту по операціях з ПП «Продукт-сервіс» у відповідності до статті 198 Податкового кодексу України, оскільки ПП «Продукт-Сервіс» виконувало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, тому ТОВ «Едванс Ко, ЛТД» діяло без належної обачності і підприємству мало бути відомо фактичний і адміністративно-майновий стан ПП «Продукт - Сервіс», умови ведення господарської діяльності і порушення, які допускались. У зв'язку цим, діяльність ТОВ «Едванс Ко, ЛТД» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2012 № 0021762220, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 11563,00 грн., з них 11563,00 грн. за основним платежем і 0,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 12.10.2012 № 0021772220, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12568,58 грн., з них 10054,86 грн. за основним платежем і 2513,72 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ПП «Продукт-Сервіс», судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Едванс, Ко ЛТД» і ПП «Продукт-Сервіс» позивачем надано суду копії рахунків фактури від 01.09.2011 № 199, від 20.09.2011 № 239, видаткових накладних від 01.09.2012 № 199, від 20.09.2011, податкових накладних від 01.09.2012 № 5, від 20.09.2011 № 128, платіжних доручень від 06.10.2011 № 316, від 27.10.2011 № 325.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.01.2013, основним видом діяльності ТОВ «Едванс Ко, ЛТД» є діяльність посередників у торгівлі широкого асортименту.

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з фінансово-господарськими операціями з ПП «Продукт-Сервіс», слід зазначити, що під час удового розгляду представник позивача пояснив, що підприємство придбавало товар у ПП «Продукт-Сервіс» з метою подальшого продажу підприємствам-покупцям.

На підтвердження даної обставини позивачем надано суду копії видаткових накладних виписаних позивачем підприємства-покупцям товару, який було придбано ТОВ «Едванс Ко, ЛТД» у ПП «Продукт-Сервіс», а саме від 05.10.2011 № Е-00000242 ПП «АЛ-ГРУП», від 16.092011 № Е-090000230 ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПРОМАСТЕР», від 08.09.2011 № Е-00000220 ТОВ «НОВИЙ ПРОЕКТ - ЗАХІД», від 21.09.2011 № Е-00000233 ПП «ФОКСИ», від 12.09.2011 № Е-00000222 ТОВ «РМК-ТОРГСЕРВІС», від 25.08.2011 № Е-000000209 ТОВ «ЕВРОСТИЛЬ-2000», від 01.09.2011 № Е-00000218 ТОВ «ЕВРОСТИЛЬ-2000», від 15.09.2011 № Е-00000228 ПП «АЛ-ГРУП», від 15.09.2011 № Е-00000226 ПП «АЛ-ГРУП», від 13.09.2011 № Е-00000224 ПП «АЛ-ГРУП», від 09.09.2011 № Е-00000221 ТОВ «Шоколадниця України», від 18.07.2011 № Е-00000179 ТОВ «ВІТІС ГРУП», від 07.09.2011 № Е-00000219 ТОВ «РОСІНТЕР АЕРО Україна».

Таким чином, позивач придбавав у ПП «Продукт-Сервіс» матеріали для подальшої реалізації підприємствам - покупцям, що безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю ТОВ «Едванс Ко, ЛТД».

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ПП «Продукт-Сервіс» нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Едванс Ко, ЛТД» і ПП «Продукт-Сервіс».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачем і «Едванс Ко, ЛТД» правочинів на підставі розгляду матеріалів перевірок, які здійснені іншими податковими органами, в яких досліджувались господарські взаємовідносини «Едванс Ко, ЛТД» з іншим підприємством, а саме ТОВЕ «Захід-УА» за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Враховуючи викладене, висновок Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про нікчемність укладених між позивачем і «Едванс Ко, ЛТД» правочинів є безпідставним і необґрунтованим.

Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ «Продукт-Сервіс» в оплату за поставлені столові прибори, посуд є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 12.10.2012 № 0021762220 і від 12.10.2012 № 0021772220 підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.10.2012 № 0021762220 і від 12.10.2012 № 0021772220.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едванс Ко, ЛТД» судовий збір у розмірі 241 (двісті сорок одна) грн. 32 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 лютого 2013 р.