Ухвала

від 07.02.2013 по справі 2а-14716/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14716/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія 12/Е.Т.С." до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003842203 від 09.07.2012, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2012 р. позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 09 липня 2012 року № 0003842203; присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на користь ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначені апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційного суду, встановлено, що в період з 08 червня 2012 року по 14 червня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Бічсоккер Промоушен» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено Акт № 401/22-3/37100097 від 20 червня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 250 000 грн., в тому числі за травень 2011 року в сумі 250 000 грн.

09 липня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0003842203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а»п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 250 001,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 250 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено наявності сукупності обставин та підстав, які відповідно до положень ПК України виключають можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту та не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового спишу платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як свідчать матеріали справи, 14 березня 2011 року між ВАТ «Укртелеком» (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»(Виконавець), з другої сторони, був укладений Договір № 803230-59-59.

По умовам Договору № 803230-59-59, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання Замовнику послуг, зазначених в п. 1.2, з розробки та реалізації рекламних кампаній телекомунікаційних послуг, які ВАТ «Укртелеком»надає споживачам, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги (п. 1.1 Договору № 803230-59-59).

29 квітня 2011 року між ВАТ «Укртелеком»та ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.»було укладено Додаткову угоду № 4/88 до Договору № 803230-59-59 від 14 березня 2011 року, якою конкретизовано послуги з виготовлення рекламно-інформаційних матеріалів, рекламні послуги та визначено вартість даних послуг. Зокрема, у пп. 1.2 п. 1 Додаткової угоди № 4/88, Виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення реклами послуг під торгівельною маркою «ОГО!», «ОГО! Мобільний» та телекомунікаційних послуг Укртелекому під час проведення фестивалю пляжного футболу у місті Києві протягом травня-серпня 2011 року. У Додатку № 1 до Додаткової угоди № 4/88 до Договору № 803230-59-59 від 14 березня 2011 року було визначено Кошторис вартості послуг. Підпунктом 3.3.1 п. 3.3 Договору № 803230-59-59 сторони визначили, що Виконавець (ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.») має право залучати до надання окремих послуг, пов'язаних з виконанням власних зобов'язань за Договором, інших осіб без попереднього погодження із Замовником.

ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.» (Замовник) 29 квітня 2011 року уклало з ТОВ «Бічсоккер Промоушен» (Виконавець) Договір № 1.

По умовам Договору № 1 Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати рекламні послуги для ВАТ «Укртелеком» (компанії-клієнту Замовника) під час підготовки та проведення спортивних змагань з пляжного футболу (п. 1.1 Договору № 1). У розділах 1, 2 Договору № 1 визначено послуги, які повинен надати Виконавець (ТОВ «Бічсоккер Промоушен»).

29 квітня 2011 року між ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.» та ТОВ «Бічсоккер Промоушен» був підписаний Додаток № 1 до Договору № 1, яким було визначено детальний перелік послуг, які будуть надаватись Виконавцем у м. Києві у період з травня по серпень 2011 року та визначено їх вартість, яка становить 2 500 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 416 666,67 грн.

В пункті 4.2 Договору № 1 визначено, що вся сума буде перерахована Замовником (ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.») на розрахунковий рахунок Виконавця (ТОВ «Бічсоккер Промоушен») на підставі виставлених рахунків.

В подальшому, Виконавцем (ТОВ «Бічсоккер Промоушен») було виставлено Замовнику (ТОВ «ЛІНІЯ 12/Е.Т.С.») рахунок № 3 на попередню оплату рекламних послуг Укртелекому під час проведення фестивалю пляжного футболу.

16 травня 2011 року позивачем були перераховані відповідні кошти (попередня оплата) у розмірі 1 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 250 000,00 грн. згідно рахунку № 3 від 16.05.2011 року на розрахунковий рахунок Виконавця (ТОВ «Бічсоккер Промоушен»), що підтверджується відповідною банківською випискою з системи «Клієнт-Банк»та платіжним дорученням № 420 від 16.05.2011 року. ТОВ «Бічсоккер Промоушен» було виписано позивачу податкову накладну № 1 на загальну суму 1 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 250 000,00 грн.

14 вересня 2011 року між Замовником та Виконавцем був підписаний Акт наданих послуг № 1, що підтверджує факт виконання ТОВ «Бічсоккер Промоушен» своїх зобов'язань по наданню рекламних послуг перед позивачем.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по наданню рекламних послуг перед ПАТ «Укртелеком» підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг за Додатковою угодою № 4 до Договору № 803230-59-59 від 31 жовтня 2011 року.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

В акті перевірки податкового органу не має відомостей про відсутність податкових накладних.

Первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Пунктом 18 Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" так і пунктом 16 Порядку, затвердженого наказом від 21.12.2010р. № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Наряду з цим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з вище наведеними нормами законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем доведено факт здійснення господарської операції з його контрагентом та настання правових наслідків для сторін цієї операції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на момент видання податкових накладних ТОВ «Бічсоккер Промоушен» було зареєстровано платником податку на додану вартість. Свідоцтво платника податку на додану вартість № 100293996 від 20.07.2010 року ТОВ «Бічсоккер Промоушен» анульовано лише 12.10.2011 року, тобто вже після сплати відповідних коштів, надання послуг та підписання Акта наданих послуг.

Так, податковий кредит позивачем сформований вірно, на підставі п.198.2, п. 198.6 ПК України, положення яких надавало позивачу право формувати кредит з дати списання коштів з банківського рахунку або дати отримання ним товарів та послуг, при підтверджені здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними, іншими наявними документами, передбаченими п. 201.11 ПК України.

Позивач, відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», проводив належний фінансовий облік господарських операцій, з подачею відповідної звітності, а його первинні документи відповідають вимогам, передбачених ст. 9 зазначеного вище Закону, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, кримінальна справа за даними обставинами не порушена, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача та його контрагентів у відповідача відсутні, тоді як при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Оскільки відповідачем дійсно не надано суду будь-яких доказів щодо притягнення до кримінальної відповідальності вищезазначеного контрагента або позивача, то відсутні підстави стверджувати про їх намір вчинення нікчемного правочину.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12.02.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Кузьменко В. В.