Рішення

від 12.02.2012 по справі 5011-9/16989-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/16989-2012 12.02.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-А", ЛТД

про стягнення 109 680,06 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Небога О. П. (дов. №16 від 03.01.2013р.)

Від відповідача Мельник М. О. (директор, за рішенням власника від 18.03.2008 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-А", ЛТД (далі за текстом - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 109 680,06 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № ТГ -785 від 09.02.2012 року, з яких 99 633, 15 грн. основного боргу, 1207, 56 грн. пені, 8 839, 35 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/16989-2012, розгляд справи призначено на 15.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року розгляд справи відкладено на 24.01.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2013 року в порядку ст. 69 ГПК України, за заявою відповідача продовжено строк вирішення спору на більш тривалий, в судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.2013 року, у зв'язку з необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів по справі, в порядку ст. 77 ГПК України.

В судове засідання 12.02.2013 року представники сторін з'явились.

Представником позивача в судовому засіданні 12.02.2013 року подано клопотання про припинення провадження у справі в частині оплаченої відповідачем суми боргу після порушення провадження у справі на підставі п.1.-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, відповідно до поданої заяви просить стягнути з відповідача 54624, 98 грн. суми основного боргу, 1207, 56 грн. пені та 8839, 35 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

Представником відповідача подано докази сплати частини боргу заявленої до стягнення після порушення провадження у справі, а саме платіжні доручення. Представник позивача підтвердив часткову оплату боргу відповідачем.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2012 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу № ТГ-785 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити паперову продукцію (надалі іменується «товар»), що перерахована в рахунку-фактурі або специфікації, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частками протягом 15 календарних днів з дня передачі товару.

Відповідно до п. 4.5. договору, у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити його повну вартість, а також у відповідності до ст. 692 ЦК України, сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами, в розмірі 0, 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п. 9.2. договору у випадку порушення термінів оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 107 123, 28 грн., що підтверджується видатковими накладними належним чином завірені копії яких надані в матеріали справи. Відповідач свої зобов'язання за договором, визначені п. 4.2. договору виконав не належним чином - поставлений товар, станом на момент звернення до суду з позовною заявою, був оплачений лише частково в сумі 7 490, 13 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно, станом на момент звернення позивача до суду з позовною заявою (26.11.2012 року) основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 99 633, 15 грн.

Товар, відповідно до умов договору, поставлявся відповідачу окремими партіями, згідно видаткових накладних впродовж вересня - жовтня 2012 року. Позивачем згідно п. 9.2. договору нарахована відповідачу пеня за прострочення оплати по кожній накладній окремо, за період з 14.10.2012 року по 21.11.2012 року (розрахунок додатний до матеріалів позовної заяви), на загальну суму 1 207, 56 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Також, відповідно до п. 4.5. договору за прострочення оплати за поставлений товар, позивачем відповідачу нараховані 0, 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення за користування чужими грошовими коштами, по кожній накладній окремо, за період з 14.10.2012 року по 21.11.2012 року, на загальну суму 8 839, 35 грн. (розрахунок додатний до матеріалів позовної заяви), яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Після подачі позовної заяви відповідачем частково здійснена оплата основного боргу у розмірі 55008, 44 грн., що підтверджується матеріалами справи, а також не заперечується позивачем у справі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження щодо стягнення з відповідача частини основної заборгованості за договором в розмірі 55 008, 44 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, інші позовні вимоги, в частині стягнення 54 624, 98 грн. основного боргу за договором, 1 207, 56 грн. пені, 8 839, 35 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір купівлі-продажу № ТГ-785 від 09.02.2012р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем в вересні - жовтні 2012 року у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 107 123, 28 грн., згідно видатковим накладним, належним чином засвідчені копії яких, підписані та скріплена печатками/штампами сторін, додані позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару на загальну суму 55 008, 44 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи, що відповідачем сплачено частину основного боргу за договором за поставлений товар в розмірі 55008, 44 грн., що підтверджується матеріалами справи, між сторонами відсутній спір щодо стягнення зазначеної частини основного боргу, відповідно провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 44 624, 71 грн. (107 123, 28 грн. вартість поставленого товару - 55 008, 44 грн. часткова оплата = 44 624, 71 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 44 624, 71 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 44 624, 71 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п.4.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 44 624, 71 грн., а не 54624, 98 грн. як просить позивач у заяві від 12.02.13 року.

Крім того, як вже зазначалося позивач таж просить стягнути з відповідача 1 207, 56 грн. пені, відповідно до п. 9.2. договору та 8 839, 35 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, відповідно до п. 4.5. договору, за період з 14.10.2012 року по 21.11.2012 року розрахованих по кожній окремій накладній відповідно до розрахунків доданих до позовної заяви.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Пунктом 9.2. договору передбачено нарахування пені у разі порушення термінів оплати товару покупцю у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені з відповідача за порушення зобов'язань по оплаті поставленого товару за період з 14.10.2012 року по 21.11.2012 року підлягають задоволенню із розрахунку зробленого позивачем. Відповідач свого розрахунку пені суду не надав, заперечень щодо вірності розрахунку зробленого позивачем суду не навів.

Відповідно до ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити його повну вартість, а також проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0, 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, п. 4.5. договору за користування чужими грошима встановлені проценти, які сплачуються від суми заборгованості, при порушенні зобов'язання по оплаті поставленого товару, у розмірі 0, 3 % за кожен день прострочення.

Проценти за користування чужими грошима є платою за користування грошовими коштами, і не тотожні такому правовому інституту як неустойка (пеня), тому стягнення таких процентів з відповідача, одночасно із стягненням пені не суперечить діючому законодавству та Конституції України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 0, 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення за користування чужими грошовими коштами за період з 14.10.2012 року по 21.11.2012 року підлягають задоволенню із розрахунку зробленого позивачем. Відповідач свого розрахунку відсотків за користування грошовими коштами суду не надав, заперечень щодо вірності розрахунку зробленого позивачем суду не навів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. На момент розгляду справи діє Закон України "Про судовий збір", статтею 7 якого не передбачено повернення сплачених сум судового збору, в разі припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості за договором в розмірі 55 008, 44 грн. припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія-А», ЛТД (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 12-Б; код ЄДРПОУ 23506239; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап» (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 8, літера А, офіс 291; код ЄДРПОУ 35137937) 44 624 (сорок чотири тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 71 коп. основної заборгованості, 1 207 (одну тисячу двісті сім) грн. 56 коп. пені, 8 839 (вісім тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 35 коп. 0,3 % за користування чужими грошовими коштами, та 2 193 (дві тисячі сто дев'яносто три) грн. 61 коп. судового збору.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко