Рішення

від 12.02.2013 по справі 910/443/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/443/13 12.02.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Дніпро" Простягнення 25 631,96 грн. Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивачане з'явився Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ ДІМ" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Дніпро" (далі за текстом - відповідач) з позовною заявою про стягнення 25 631, 96 грн. за договором № КИ 1012/08 про постачання матеріалів будівельного призначення від 01.10.2012 року, з яких 23301, 96 грн. основної заборгованості за поставлений товар, та 2 330, 00 грн. витрат на адвокатські послуги, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.02.2013 року.

12.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подані документи по справі, а саме оригінали документів доданих до позовної заяви, пояснення по справі та повідомлення про не з'явлення в судове засідання 12.02.2013 року представника позивача.

12.02.2013 року в судове засідання представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір № КИ1012/08 про постачання матеріалів будівельного призначення (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник, на підставі заявки покупця, зобов'язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме матеріали асортимент, кількість, ціна яких визначена в рахунках - фактурах, що надані постачальником та являють собою невід'ємну частину даного договору (надалі матеріали, що зазначені в рахунках-фактурах - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.3. договору, покупець оплачує кожну поставлену партію товару не пізніше 10 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до умов договору позивач поставив відповідачу в жовтні 2012 року товар на загальну суму 23 301, 96 грн., що підтверджується матеріалами справи, який відповідачем оплачений не був.

Позивачем на адресу відповідача були направлені Претензії № 1 від 19.11.2012 року та № 2 від 04.12.2012 року з вимогою сплатити кошти за поставлений товар. За твердженням позивача на вказані претензії відповідач не відповів, оплату поставленого товару не провів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір № КИ1012/08 про постачання матеріалів будівельного призначення від 01.10.2012р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 23 301, 96 грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними позивачем та відповідачем, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 23 301, 96 грн. (вартість поставленого товару).

Заборгованість в розмірі 23 301, 96 грн. відповідача перед позивачем, підтверджується матеріалами справи, доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 23 301, 96 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 23 301, 96 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.3. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 23301, 96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми сплати основного боргу за договором, позивач просить стягнути з відповідача витрати на адвоката в розмірі 2330, 00 грн. понесених позивачем за договором №140212 від 14.02.2012 року.

Судом встановлено, що 14 лютого 2012 року між позивачем (далі за текстом - замовник) та Адвокатом - Суб'єктом підприємницької діяльності Калмиковим О. В. (далі за текстом - адвокат, виконавець) було укладено договір № 140212 про надання юридичної допомоги (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, в тому числі організовує та веде претензійну роботу за матеріалами, підготовленими замовником (п. 2.1.3. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна договору складається з суми коштів за всіма актами фактично виконаних робіт за період дії договору.

Розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником не пізніше 7 днів після підписання сторонами акту виконаних робіт за певний період у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі, або в інший спосіб погоджений сторонами (п. 4.3. договору).

Відповідно до підписаного замовником та виконавцем акту виконаних робіт № 7 від 29.11.2012 року вартість виконаних виконавцем робіт (щодо врегулювання відносин ТОВ «Перший дім» з ТОВ «Престиж Дніпро») складає 2 330, 00 грн.

З матеріалів вбачається, що за надані по договору послуги Замовник сплатив на користь Виконавця грошові кошти в розмірі 2330,00 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 9987 від 10.12.2012 року, наявним в матеріалах справи.

У відповідності з пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути не співрозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи". У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, а також те, що адвокат участі в судовому засіаднні не приймав, тобто надав тільки послуги по складанню позовної заяви та направленню позову в суд засобами поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат за отримання послуг адвоката в сумі 2 330,00 грн. є доведеними, однак завищенами порівняно з обсягом роботи адвока та звичайними цінами на ринку юридичних послуг щодо складання позовної заяви та направлення позовних матеріалів до суду поштою, а отже підлягають частковому задоволенню у розмірі 50 %. від заявленого розміру -1165,00 грн.

Судові витрати позивача в сумі 2 774, 5 грн. (1609,50 судового збору та 1 165, 00 грн. витрат за послуги адвоката) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Дніпро» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 1-А, офіс 5; код ЄДРПОУ 35333433; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший дім» (65125, м. Одеса, вул. Осипова, буд.10; код ЄДРПОУ 35116943) 23 301 (двадцять три тисячі триста одну) грн. 96 коп. основної заборгованості та 2 774 (дві тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 50 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко