Постанова

від 23.01.2013 по справі 0870/10327/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року 12 год.05 хв. Справа № 0870/10327/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А., представників:

позивача: Лазька В.Г.

відповідача: Гревцевої О.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест» (далі - позивач або ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ в Орджонікідзеському районі м. Запоріжжя), в якому просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2012 року №0001962211.

Ухвалою суду від 01 листопада 2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 14 листопада 2012 року.

Розгляд справи відкладався до 21 листопада 2012 року та зупинявся до 04 грудня 2012 року та до 20 грудня 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судових засіданнях проти заявлених позовних вимог заперечувала. З підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов та додаткових поясненнях до заперечень, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу «Камертон».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відділом фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПС у Запорізькій області на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.1, п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Оптбудресурс» (код за ЄДРПОУ 36164157) та ТОВ «Монтажбудстрой» (код за ЄДРПОУ 36835797) за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт № 101/16-4/22128249 від 31.05.2012 (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки, 12.07.2012 ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення №0001302211, форма - Р, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест» за платежем: податок на додану вартість у розмірі 104 154,00 грн., з яких за основним платежем - 69 436,00 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією - 34 718,00 грн.

15.08.2012 ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест» до Державної податкової служби у Запорізькій області подано скаргу на податкове повідомлення-рішення №0001302211. Рішенням ДПС у Запорізькій області (вих..№4329/10/10-420) від 06.09.2012 про результати розгляду первинної скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення №0001302211 в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17 359,00 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

18.09.2012 ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест» до Державної податкової служби України подано скаргу на рішення від 06.09.2012 про результати розгляду первинної скарги.

24.09.2012 ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест» отримано податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 №0001962211 прийняте ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на підставі Акту перевірки №101/16-4/22128249 від 31.05.2012 р. та рішення про результати розгляду первинних скарг від 06.09.2012 р. №6807/7/10-420, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест» за платежем: податок на додану вартість у розмірі 86 759,00 грн., з яких за основним платежем 69 436,00 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією 17 359,00 грн.

15.10.2012 ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест» отримано рішення Державної податкової служби України від 09.10.2012 №3367/0/61-12/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, яким скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (з урахуванням рішення ДПС у Запорізькій області) - без змін.

Не погодившись з зазначеними рішеннями ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест» звернулось з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до матеріалів справи, перевіркою ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест» встановлено, що між ТОВ «Монтажбудстрой» в особі директора ОСОБА_5 - Постачальник та ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест» в особі директора ОСОБА_7 - Покупець, укладено Договір поставки від 04.03.2010р. № РЕМ-040310 про нижченаведене:

Постачальник продав, а Покупець купив нафтопродукти та продукти хімічного виробництва (далі-Товар), в кількості і за цінами, вказаними у рахунку, видаткових та податкових накладних (п.1.1 Договору).

Кількість товару, який поставляється за цим Договором, вказується у виставлених рахунках - фактурах. Одиниця виміру: літри/тонни, згідно заявки Покупця на поставку товару (п.3.1).

Ціна товару є договірною і вказується у рахунку на товар. Ціну Договору складає сума всіх сплачених Покупцем рахунків (п.4.1, п. 4.2).

Оплата за товар Покупцем проводиться шляхом 100% передплати на протязі трьох банківських днів з моменту отримання рахунку до Постачальника (п.4.3). . \

Постачальник передає товар Покупцю на умовах 100% передплати за товар (п.4.5).

Постачальник здійснює поставку товару на умовах а) СРТ - пункт призначення, вказаний Покупцем у заявці на відвантаження товару, поставка транспортом і за рахунок Постачальника; та/або б) ЕХW - резервуар нафтобази зберігання, вказаної Постачальником, вивіз транспортом за рахунок Покупця згідно «ИНКОТЕРМС» в редакції 2000 року. Базис поставки партії товару визначається згідно заявки на поставку товару, поданої з боку Покупця, в рамках даного Договору (п. 5.1).

Датою поставки вважається дата відмітки Покупця на товарно-транспортній накладній у пункті призначення (п. 5.2).

При передачі товару Постачальник зобов'язаний передати всю необхідну документацію на товар, а Покупець зобов'язаний прийняти товар згідно супровідних документів (п.5.3).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010р., а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного їх виконання.

Відповідно до п.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент укладання договору), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

При цьому в п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні норми містяться і у Податковому кодексі України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне виконання послуг зазначений документ може підтверджувати у бухгалтерському обліку за умови виконання наведених вище умов.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляхом їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до розділу 11 «Правила оформлення документів на перевезення» зазначених правил встановлено, що товарно-транспортна виписується у кількості не менше чотирьох екземплярів, другий екземпляр якої в обов'язковому порядку передається вантажоодержувачу.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтранспорту України, Міністату України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Крім того, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Міністеерством економіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 N 281/171/578/155 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496, також передбачено необхідність товарно-транспортної накладної для перевезення небезпечних вантажів, а саме інструкцією визначено, що перевезення нафтопродуктів автотранспортом оформлюється товарно-транспортною накладною відповідно до діючої Інструкції про порядок розрахунків за перевезення вантажів автомобільним транспортом.

У товарно-транспортній накладній в обов'язковому порядку вказуються найменування нафтопродуктів, густина, температура, об'єм та загальна маса нафтопродуктів. До накладної на замовлення покупця додається паспорт якості нафтопродукту.

Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Факт отримання товару підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення права платника податку на формування податкового кредиту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями.

ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест» документів на підтвердження транспортування нафтопродуктів до перевірки та до суду не надано, документи, які підтверджують транспортування товару відсутні, за таких обставин відсутній факт передачі товару від ТОВ «Монтажбудстрой» до ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест» (товарно - транспортні накладні, які були надані до перевірки підтверджують лише факт внутрішнього переміщення нафтопродуктів).

Також, відповідно до Правил сертифікації нафтопродуктів, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19 січня 1997 р. N 19 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 лютого 1997 р. за N 52/1856 нафтопродукти підлягають обов'язковій сертифікації.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про підтвердження відповідності» сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством;

Стаття

14 ЗУ «Про підтвердження відповідності» визначає обов'язки постачальника продукції, яка підлягає сертифікації, зокрема:

реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції;

припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» визначено, що залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Жодних сертифікатів відповідності до перевірки надано не було. Зазначена обставина позивачем в судових засіданнях не спростована.

Крім цього, перевіркою встановлено, що на виконання Договору поставки від 04.03.2010р. № РЕМ-040310 ТОВ «Монтажбудстрой» виписало ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест» видаткові та податкові накладні на загальну суму 416 613,50 грн., в тому числі ПДВ 69 435,58 грн. Вказана сума ПДВ віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2011 по справі №1-702/2011 директора ТОВ «Монтажбудстрой» ОСОБА_5 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Даним вироком встановлено, що ОСОБА_6 діючи умисно, з метою прикриття незаконної діяльності різних підприємств-контрагентів, направленої на умисне ухилення від сплати податків, використовувала печатку і реквізити підконтрольного фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності (ТОВ «Монтажбудстрой»), за допомогою яких в період часу з 01.02.2010 року по 30.04.2010 року незаконно сформувала податковий кредит по ПДВ підприємствам, зокрема: ТОВ «ЗПЗМР «Ресурс-Інвест» на суму 35 315,08 грн., а всього сформувала податковий кредит по ПДВ на суму 48 167 851,02 грн.

Будучі директором ТОВ «Монтажбудстрой», ОСОБА_5 жодної фінансово-господарської діяльності підприємства не здійснювала, договори на постачання продукції не підписувала, документи щодо фінансово-господарської діяльності підприємства не складала та не підписувала. Кожен місяць їй передавали гроші у розмірі 200-300 грн., а з 30.01.2011 року вона звільнена з посади директора.

Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковані як фіктивне підприємництво, тобто утворення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, чим заподіяно велику матеріальну шкоду державі.

Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2011 по справі №1-702/2011 набрав законної сили 23.11.2011.

Всі первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, підписані ОСОБА_5, яка, відповідно до вироку суду, жодної фінансово-господарської діяльності підприємства не здійснювала.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до наведеного вироку суду підсудна визнала свою вину по пред'явленому звинуваченню та встановлених в судовому засіданні фактах.

Згідно зі ст.ст. 75, 76 КК ОСОБА_5 звільнена від кримінальної відповідальності з випробувальними термінами.

Але, необхідно зазначити, що звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі наведених статей кримінально - процесуального законодавства не є реабілітуючими підставами. Зазначеним вироком суду встановлені певні факти господарської діяльності підприємства позивача, які досліджуються при розгляді адміністративної справи, та визнана провина підсудної.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем доведено обставини, встановлені Актом перевірки і вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2011 по справі №1-702/2011, в зв'язку з чим оскаржене податкове повідомлення-рішення винесене обґрунтовано, а отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами «Ресурс-Інвест» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко