Рішення

від 14.02.2013 по справі 910/71/2013

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/71/2013 14.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-НПП «Укргазгеоавтоматика»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стальпромсервіс»

Про стягнення 9 298,83 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Бєлоусов С.М.- представник за довіреністю № 1-262 від 11.01.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю-НПП «Укргазгеоавтоматика» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стальпромсервіс» про стягнення 9 298,83 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю-НПП «Укргазгеоавтоматика» посилається на часткову поставку товару з боку відповідача, передоплату якої позивачем здійснено в розмірі 99 680,34 грн., що призвело до виникнення заборгованості відповідача по поверненню коштів, яка станом на час подачі позову не погашена.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.13. порушено провадження у справі № 910/71/2013; розгляд справи призначено на 29.01.13. о 10-30.

Представником позивача 23.01.13. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які були витребувані судом.

Крім того, позивач в судовому засіданні 29.01.13. надав документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.13. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 14.02.13. о 11-30.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.13. підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 14.02.13. повторно не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/71/2013 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 356850 від 22.01.13.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/71/2013.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З матеріалів справи та усних пояснень позивача вбачається, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу не складався.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стальпромсервіс» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП «Укргазавтоматика» було направлено рахунок-фактуру № СФ-0003000 від 09.04.12. на суму 99 680,34 грн., належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи (оригінал надавався позивачем для огляду в судовому засіданні).

В свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «НПП «Укргазавтоматика» було оплачено вказаний рахунок-фактуру що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням: № 338 від 09.04.12. на суму 99 680,34 грн., з призначенням платежу « згідно рахунку фактури № СФ-003000 від 09.04.12.».

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стальпромсервіс» (Постачальником) поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «НПП «Укргазавтоматика» (Замовнику) товар на підставі видаткової накладної № РН-1104/03 від 11.04.12. (належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на часткову поставку товару, передоплату якого позивачем здійснено в розмірі 99 680,34 грн., що призвело до виникнення заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стальпромсервіс» по поверненню коштів в розмірі 9 298,83 грн., яка станом на час подачі позову не погашена.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання між сторонами видаткової накладної. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Як вбачається з матеріалів справи, під час приймання товару позивачем виявлено, що товар був поставлений не в повному обсязі, а саме:

- кутник 35x35x4 ст. 3 відповідно до рахунку-фактури 0,380 т., фактично поставлено 0,351 т., тобто менше на 0,029 т. (214,56 грн.);

- кутник 50x50x4 ст. 3 відповідно до рахунку-фактури 0,460 т., фактично поставлено 0,265 т., тобто менше на 0,195 т. (1 448,63 грн.);

- кутник 63x63x6 ст. 3 відповідно до рахунку-фактури 0,310 т., фактично поставлено 0,278 т., тобто менше на 0,032 т. (236,74 грн.);

- труба 57x3 ГОСТ 10704 відповідно до рахунку-фактури 0,270 т., фактично поставлено 0,246 т., тобто менше на 0,024 т. (194,92 грн.);

- труба 114x35 ГОСТ 10704 відповідно до рахунку-фактури 3,000 т., фактично поставлено 2,608 т., тобто менше на 0,392 т. (З 151,45 грн.);

- труба 133x3,5 ГОСТ 10705 відповідно до рахунку-фактури 1,700 т., фактично поставлено 1,350 т., тобто менше на 0,350 т. (2 924,21 грн.);

- круг ф.20 ст. 3 відповідно до рахунку фактури 0,136 т., фактично не поставлено (1 128, 32 грн.).

Позивачем були складені акти: № 1 від 11.04.12. та № б/н від 12.04.12. про встановленні розбіжності по кількості при прийманні товарно-матеріальних цінностей.

Слід відзначити, що даними актами встановлена вартість не поставленого товару, яка складає 9 298,83 грн.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з претензіями: № 305 від 15.05.12., № 406 від 27.07.12., в яких просив повернути сплачені кошти за не поставлений товар. Матеріали справи не містять відомостей, щодо надання відповіді з боку відповідача на зазначені претензії.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за непоставлений товар становить 9 298,83 грн. (99 680,34 грн. - 90 381,51 грн.), яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 298,83 грн. заборгованості за непоставлений товар.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю - НПП «Укргазгеоавтоматика» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стальпромсервіс» (01010, м. Київ, вул. Аніщенка, б. 8/15; ідентифікаційний код 37242652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - НПП «Укргазгеоавтоматика» (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, б. 93; ідентифікаційний код 25460205) 9 298 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто вісім ) грн. 83 коп. - заборгованості, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять ) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.02.2013 р.

Суддя Т.М. Ващенко