Рішення

від 12.02.2013 по справі 910/26176

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26176 12.02.13

За позовомДочірнього підприємства "Ітон Електрик" До Товариства з обмеженою відповідальністю "РС Груп" Простягнення 114 115,55 грн. Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивачаАбросімов С.С. (діє за дов. № 47 від 06.02.2013 року) Від відповідача не з'явився Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Ітон Електрик" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РС Груп" (далі за текстом - відповідач) з позовною заявою про стягнення 114115, 55 грн. за договором № DEM001 про дистрибуцію та поставку товарів від 01.02.2011 року, з яких 102639, 60 грн. сума основного боргу, 11290, 36 грн. пені, 185, 59 грн. 3 % річних, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.02.2013 року.

11.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано пояснення щодо обґрунтування розрахунку нарахування пені та клопотання про залучення документів по справі.

Представником позивача в судовому засіданні 12.02.2013 року надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, частково виконані вимоги ухвали суду від 02.01.2013 року - надані оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, надані документи по справі, довідка про суму боргу на час подання позовної заяви.

12.02.2013 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2011 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір № DEM001 про дистрибуцію та поставку товарів (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є співробітництво сторін у сфері дистрибуції та продажу на території України (надалі - договірна територія) товару, який визначений у порядку, передбаченому цим договором (надалі - товар). При цьому постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар узгоджений за асортиментом та кількістю, а покупець зобов'язується на умовах цього договору прийняти товар, сплатити за нього узгоджену грошову суму та здійснювати дії, які спрямовані на збільшення замовлень на поставку товару з метою його продажу на договірній території.

Товари - це є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прас-листах постачальника (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору покупець повинен сплачувати за поставлений товар не пізніше 15 календарних днів з дати поставки товару постачальником. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості узгодженої партії товару, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника (п. 10.2. договору).

Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та рахунку-фактури, виставленого постачальником на вартість узгодженої партії товару. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату рахунка - фактури (п. 10.3. договору).

Відповідно до п. 12.4. договору за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона за письмовою вимогою постраждалої сторони сплачує останній пеню у розмірі 0, 5 % від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Відповідно до умов договору постачальник поставив продавцю товар за видатковими накладними № 1210080001 від 08.10.2012 року, № 1210100001 від 10.10.2012 року, № 1210190001 від 19.10.2012 року, № 1210190018 від 19.10.2012 року, № 1210240006 від 24.10.2012 року, № 1210240013 від 24.10.2012 року, № 1210250043 від 25.10.2012 року, № 1211050013 від 05.11.2012 року, № 1211150017 від 15.11.2012 року на загальну суму 177191, 84 грн.

За твердженням позивача станом на момент подання позову та на момент вирішення справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором за поставлений товар складає 102 639, 60 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір № DEM001 про дистрибуцію та поставку товарів від 01.02.2012р. є змішаним договором, який окрім іншого містить ознаки договору поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 177 191, 84 грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними позивачем та відповідачем, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару на загальну суму 74552, 24 грн., що вбачається із позовної заяви.

Судом встановлено, що станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 102 639, 60 грн. (вартість поставленого товару - часткова оплата).

Заборгованість в розмірі 102639, 60 грн. відповідача перед позивачем, підтверджується матеріалами справи, доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 102 639, 60 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 102 639, 60 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 10.1 договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 102639, 60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми сплати основного боргу за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11290, 36 грн., відповідно до п. 12.4. договору, за період з 03.12.2012 року по 24.12.2012 року.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, законом визначено розмір штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання (пені), тому відповідна санкція застосовуються в розмірі визначеному законом - подвійна облікова ставка НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені з відповідача за порушення зобов'язань по оплаті поставленого товару за період з 03.12.2012 року по 24.12.2012 року підлягають частковому задоволенню із розрахунку зробленого судом: 102 639, 60 * 15 %/365* 22 = 927, 97 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 185, 59 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 03.12.2012 року по 24.12.2012 року.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РС Груп" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12; код ЄДРПОУ 36147417; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Дочірнього підприємства «Ітон Електрик» (02098, м. Київ, вул. Березняківська, буд.29; код ЄДРПОУ 31924179) 102 639 (сто дві тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн. 60 коп. основної заборгованості, 927 (дев'ятсот двадцять сім) грн. 97 коп. пені, 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 59 коп. штрафу та 2 075 (дві тисячі сімдесят п'ять) грн. 69 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко