Рішення

від 14.02.2013 по справі 910/394/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/394/13 14.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс»

До Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс ЛТД»

Про стягнення 4 306,57 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Сидорова Ю.В. представник за довіреністю № 71 від 27.12.12.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення 4 306,57 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору поставки № 02184К від 23.02.12. позивач поставив відповідачу товар, який не був в повному обсязі оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, в зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.13. порушено провадження у справі № 910/394/13, розгляд справи призначено на 29.01.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження в даній справі, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 14.02.13.

В судовому засіданні 14.02.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 14.02.13. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців та витягом з ЄДРПОУ, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 14.02.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.12. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 02184К, відповідно до умов якого (п. 2.1) Постачальник протягом строку дії Договору зобов'язується здійснювати постачання палива та/або надавати послуги покупцю на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС, а Покупець зобов'язується приймати такі паливо та /або послуги та оплачувати їх на умовах цього Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 7.1 Договору, а саме, з моменту підписання та засвідчення печатками сторін (23.02.12.) до 31.12.12.

Строк дії Договору автоматично продовжується на наступний календарний рік у разі, якщо жодна із сторін не направила повідомлення про припинення дії Договору за 15 календарних днів до закінчення строку дії Договору (п. 7.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору, з метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за Договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітний період.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 Договору Постачальник зобов'язується поставляти покупцю паливо та/або надавати послуги (за фактичної наявності відповідного виду палива/послуг на АЗС) відповідно до письмово погоджених умов цього Договору. На умовах даного Договору передати у власність покупця смарт-картки протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати підписання Договору та усіх додатків до нього (визначених у Договорі) на підставі видаткової накладної або Акту передачі-приймання смарт-карток та за умови здійснення Покупцем попередньої оплати вартості смарт-карт, згідно виставленого Постачальником рахунку-фактури.

Покупець зобов'язується Своєчасно оплачувати Постачальнику вартість палива/послуг на умовах, визначених цим Договором. Не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання двох оригінальних екземплярів видаткової накладної чи акта приймання - передачі палива та/або послуг у звітному періоді підписаного повноважною особою та скріпленого печаткою Постачальника підписати повноважною особою та скріпити печаткою Покупця та повернути один оригінальний примірник такої видаткової накладної чи акту приймання передачі палива та/або послуг Постачальнику (п. 4.2, п. 4.3 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14 361,57 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 7455 від 31.03.12. на суму 3 850,00 грн., № 8382 від 30.04.12. на суму 3 710,00 грн., № 19506 від 31.07.12. на суму 6 746,57 грн., та актом прийому-передачі № 2645 від 28.02.12. на суму 55,00 грн.

Суд відзначає, що попри те, що накладна № 19506 від 31.07.12. на суму 6 746,57 грн. не підписана відповідачем, приписами п. 4.3 Договору сторонами погоджено, що невиконання Покупцем зобов'язань підписання та повернення Постачальнику видаткової накладної чи акту приймання передачі палива та/або послуг у встановлені Договором строки або неотримання Постачальником від Покупця мотивованої відмови від підписання зазначених документів, є згодою Покупця з даними зазначеними у видатковій накладній чи відповідному акті-приймання палива та/або послуг без додаткового оформлення такої згоди.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази направлення вказаної накладеної позивачем відповідачу.

У свою чергу відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, сплативши лише 10 055,00 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 4 306,57 грн.

Вважаючи, що зазначеними діями відповідач порушує права позивача, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями п. 13.3 Договору сторони погодили, що положення § 1 гл. 54 ЦК України не застосовуються до правовідносин урегульованих Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату палива/послуг (п. 6.2 Договору).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 281 вих. № 47-Т від 25.10.12. з вимогою сплатити наявну заборгованість.

Відповіді Покупця на вказану претензію матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 4 306,57 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 306,57 грн. заборгованості за поставлений товар.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтранс ЛТД» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, б. 24; ідентифікаційний код 22862104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, б. 11; ідентифікаційний код 32489155) 4 306 (чотири тисячі триста шість) грн. 57 коп. - основного боргу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.02.13.

Суддя Т.М. Ващенко