Постанова

від 18.02.2013 по справі 5011-47/14419-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа№ 5011-47/14419-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Глуховська О.Є. - представник (дов. від 23.10.2012р.)

від відповідача: Хапкова Г.В. - представник (дов. Від 28.01.2013р.)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2012р.

у справі №5011-47/14419-2012 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ле Гарсонс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс»

про стягнення 53 100,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ле Гарсонс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» про стягнення з відповідача 53 100,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2012р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ле Гарсонс» 53 100,00 грн. помилково перерахованих грошових коштів та 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2012р. повністю та прийняти нове.

Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з того, що господарський суд розглянув справу та ухвалив рішення в засіданні без участі представників відповідача, що, на думку скаржника, є безумовним порушенням чинного процесуального законодавства. Також апелянт вказує на те, що твердження позивача щодо відсутності договірних відносин між сторонами не відповідає дійсності, так як ТОВ «Інтерфудс» та ТОВ «Ле Гаронс» уклали Договір поставки №100310 від 10.03.2010р., на підставі якого відповідачем була здійснена поставка продуктів харчування, а позивачем здійснена оплата продукції, з огляду на що повернення 53 100,00 грн., як безпідставно отриманих, є неправомірним.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» та призначено розгляд справи на 18.02.2013р.

В судовому засіданні 18.02.2013р. позивач заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2012р. залишити без змін.

Представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване наявністю, на його думку, пов'язаної з даною справою іншої справи, яка розглядається Шевченківським районним судом м. Києва.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та зазначив про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними документами.

Суд, заслухавши доводи представника відповідача та позивача, відхилив клопотання про зупинення провадження у справі, виходячи з такого.

У відповідності до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Частина 1 ст. 79 ГПК України встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд має у кожному конкретному випадку з'ясувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Як вбачається, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» до Шевченківського районного суду м. Києва подана позовна заява до відповідача Князєва Сергія Володимировича про зобов'язання вчинити дії. Оскільки відповідачем не надано прохальної частини позовної заяви, суд не може встановити, з якими вимогами ТОВ «Інтерфудс» звернувся до суду. Крім того, в матеріалах справи відсутня також ухвала про порушення провадження у справі за позовною заявою ТОВ «Інтерфудс».

Разом з тим, як зазначає ТОВ «Інтерфудс», ним заявлені вимоги про зобов'язання повернути адвокатом Князєвим С.В. документів, які були передані на зберігання за Договором №1301-А/02/2011 про надання адвокатських послуг від 13.01.2011р. Серед переданих адвокату документів, як вказує заявник, є оригінал Договору поставки №100310 від 10.03.2010р. та оригінали інших документів, копії які знаходяться в даній справі та які підтверджують поставку відповідачем продукції.

При цьому, як встановлено судовою колегією, з опису документів, переданих адвокату Князєву С.В., не вбачається передачі адвокату, зокрема, Договору поставки 100310 від 10.03.2010р.

Враховуючи зазначене, а також те, що обставини, які можуть бути встановлені по справі Шевченківського районного суду м. Києва, ніяким чином не можуть вплинути на оцінку доказів у даній справі, а також те, що судом по даній справі за наявними в ній матеріалами самостійно можуть бути встановлені обставини, які не пов'язані з обставинами по справі, про яку зазначається відповідачем, судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з банківської виписки від 11.03.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ле Гарсонс» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» були перераховані грошові кошти в розмірі 53 100,00 грн. з призначенням платежу, як оплата за рибу с/м згідно Договору №100310 від 10.03.2010р.

23 жовтня 2012р. позивач звернувся до відповідача з листом (вих. №31) з вимогою повернути помилково перераховані 11.03.2010р. кошти в сумі 53 100,00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем грошових коштів.

Натомість відповідач вказує на наявність між позивачем та ним правовідносин, які виникли на підставі Договору поставки №100310 від 10.03.2010р., та зазначає, що перерахування позивачем коштів було здійснено на виконання саме цього Договору за оплату рибної продукції, а висновок суду першої інстанції про необхідність повернення суми коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є безпідставним.

У відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому цей майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, стаття 1212 Цивільного кодексу України дає визначення поняття безпідставного набуття, збереження майна (безпідставного збагачення) і встановлює умови його виникнення. Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Так, відповідачем надана суду копія Договору поставки №1003010 від 10.03.2010р., яка судом не приймається як належний доказ наявності у сторін правовідносин з приводу поставки продукції, оскільки оригіналу цього Договору відповідачем надано не було. Твердження відповідача про те, що оригінал Договору поставки був переданий адвокату Князєву С.В. згідно Договору №1301-А/02/2011 про надання адвокатських послуг від 13.01.2011р. спростовується описом переданих адвокату документів, в якому не відображена передача даного Договору адвокату.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимоги суду пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

При цьому слід зазначити, що вимога суду про надання оригіналів документів може бути викликана необхідністю встановлення достовірності документа, що подається в копії.

Таким чином, оскільки відповідачем на надано суду оригінал Договору поставки №1003010 від 10.03.2010р., у суду відсутня можливість встановити достовірність наданої копії цього Договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження існування між ним та позивачем правовідносин щодо поставки продукції, на підставі яких могло бути здійснено перерахування суми коштів в розмірі 53 100,00 грн., судова колегія приходить до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача суми коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо твердження відповідача про порушення судом процесуальних норм, з огляду на прийняття оспорюваного рішення за його відсутності в судовому засіданні, що унеможливило, як зазначає відповідач, скористатися своїми процесуальними правами, наведеними у ст. 22 ГПК України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 4-2- ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлявся про судові засідання, про що свідчать відмітки про відправку на зворотних сторонах ухвал, якими сторони повідомлялися про час та дату судових засідань (ухвала про порушення провадження у справі від 17.10.2012р., ухвала про відкладення розгляду справи від 08.11.2012р., ухвала про призначення розгляду справи від 27.11.2012р.).

Виходячи з наведеного, підстави для скасування рішення суду від 18.12.2012р. та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 р. у справі №5011-47/14419-2012 залишити без змін.

3. Справу №5011-47/14419-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Судді Алданова С.О.

Калатай Н.Ф.