Рішення

від 20.02.2013 по справі 910/1549/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1549/13 20.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Сейф»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія Холдинг»

про стягнення заборгованості в сумі 46 978,81 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін :

від позивача: Ястрембович А.А. - керівник;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 20.02.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Сейф» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія Холдинг» про стягнення заборгованості в сумі 46 978,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 01.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега Сейф» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камелія Холдинг» укладено договір оренди нежитлового приміщення № 353. За доводами позивача відповідачем порушуються умови договору щодо повноти та вчасності сплати орендних платежів, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 46 978,81 грн з квітня 2012 року по січень 2013 року.

Ухвалою суду від 29.01.13 порушено провадження у справі № 910/1549/13 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 20.02.13.

У судове засідання, призначене на 20.02.13, представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, заяву про забезпечення позову, викладену в позовній заяві просив залишити без розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом, який було повернуто підприємством зв'язку із посиланням про відсутність адресата (відповідача).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2013р. було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 04073 м. Київ, пр. Московський, 9-В, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега Сейф» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камелія Холдинг» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 353 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору орендодавець на умовах даного договору передає, а орендар приймає в строкове платне користування складське приміщення, що є власністю орендодавця, яке розташоване по вул. Військовий проїзд, 1 в м. Києві, загальною площею 157,0 кв.м.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 договору передача приміщень орендодавцем в оренду оформлюється актом прийому-передачі приміщення, в якому зазначається стан приміщення. Акт підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною даного договору, право користування за цим договором з'являється у орендаря з моменту підписання акту.

Згідно з п. 5.1.1 договору розмір щомісячної орендної плати, який визначається орендодавцем і становить плату за користування складськими приміщеннями без ПДВ за базовий місяць розрахунку за один метр квадратний 61 грн. 23 коп., а за всю орендовану площу 9613 грн.11 коп. і підлягає коригуванню.

Пунктом 5.6 договору сторони передбачили наступний порядок розрахунків: орендар сплачує орендну плату до 05 числа місяця, за який здійснюється оплата, орендар самостійно у розмірі, передбаченому в п. 5.1.1 договору перераховує орендну плату на поточний рахунок орендодавця.

Відповідно до п.7.1.3 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати орендні та інші платежі.

Термін дії договору становить рік з моменту підписання Акту прийому-передачі. Якщо в термін 30 діб до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про намір розірвати договір, то він вважається подовженим на той самий термін на тих же умовах п.4.1, 4.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи на пояснень представника позивача строк дії договору було неодноразово продовжено на той самий термін за взаємною згодою сторін.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначене приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі орендованого приміщення від 01.06.2009 р. (копія якого знаходиться у матеріалах справи).

В подальшому сторони неодноразово вносили зміни до договору в частині зменшення площі орендованого приміщення та відповідно зменшення розміру орендної плати, так відповідно додаткової угоди № 4 від 01.08.12 та акту прийому-передачі від 01.08..12 загальна площа об'єкта оренди становить 66,0 кв.м. , розмір орендної плати за 1 кв.м. становить 45 грн. 83 коп., ПДВ - 9 грн. 17 коп., усього 55 грн.00 коп.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В матеріалах справи наявна копія (оригінал було оглянуто в судовому засіданні) підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого їх печатками акта звірки розрахунків № 48 від 31.12.12, з якого вбачається, що станом на 31.12.12 заборгованість відповідача перед позивачем складала 44996 грн. 12 коп.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором оренди № 353 від 01.06.09, в той час як надані позивачем докази свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендних платежів, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день вирішення спору складає 46978,81 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 46978,81 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія Холдинг» (04073 м. Київ, просп. Московський, буд. 9-В, ідентифікаційний код 36438701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Сейф» (01103 м. Київ, Військовий проїзд, 1, ідентифікаційний код 30437330) заборгованість в розмірі 46 978 (сорок шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 81 коп., 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судових витрат.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.02.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.