Рішення

від 12.02.2013 по справі 5011-10/16510-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/16510-2012 12.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РС - Автошляхбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Воробйов А.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 12 лютого 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

16 листопада 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РС - Автошляхбуд» (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву б/н б/д в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен» (відповідач) заборгованості за договором поставки № 01/03-12 від 01 березня 2012 року в сумі 161 370,67 грн. з них основного боргу - 160 003,00 грн. (сто шістдесят тисяч три гривні) та 3% річних - 1 367,67 грн. (одна тисяча триста шістдесят сім гривень 67 копійок).

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, через канцелярію до суду 21.01.2013р. подав заяву б/н б/д «Про збільшення позовних вимог» в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «РС - Автошляхбуд» просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен» грошові кошти в сумі 164 361,64 грн. з них основного боргу - 160 000,00 грн. (сто шістдесят тисяч три гривні), 3% річних - 3 721,64 грн. (три тисячі сімсот двадцять одна гривня 64 копійки) та втрат від інфляції - 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 01/03-12 від 01 березня 2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 13.12.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р. справу № 5011-10/16510-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РС-Автошляхбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСТЕН» про стягнення 160 003,00 грн. передано для розгляду судді Морозову С.М. у зв'язку з перебування судді Коткова О.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 13.12.2012р. суддя Морозов С.М. прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду в судовому засіданні 10.01.2013 о 12:10.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2012р справу № 5011-10/16510-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РС-Автошляхбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСТЕН» про стягнення 160 003,00 грн. у зв'язку із виходом судді Коткова О.В. з відпустки передано для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року призначено розгляд справи № 5011-10/16510-2012 на 10.01.2013р. о 12:10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року розгляд справи було відкладено до 12.02.2013 року.

21 січня 2013 року через канцелярію до суду від позивача надійшли додаткові документи по справі № 5011-10/16510-2012, які долучено судом до матеріалів справи.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2012 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 01/03-12 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених Договором Продавець зобов'язується поставити на адресу Покупця матеріали згідно з Специфікаціями, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлені матеріали.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 160 000,00 грн., однак, як стверджує позивач, Покупець за товар не розрахувався, а відтак, за твердженнями позивача, у відповідача утворилась заборгованість за Договором в розмірі - 160 000,00 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 01 березня 2012 року між сторонами укладено договір поставки № 01/03-12 згідно п. 1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених Договором Продавець зобов'язується поставити на адресу Покупця матеріали згідно з Специфікаціями, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлені матеріали.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в квітні 2012 року позивач передав товар згідно Специфікації № 6 від 30.03.2012р. на суму 160 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 22 від 30.03.2012р. (належним чином засвідчена копія накладної міститься в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідній видатковій накладній.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що розрахунки за Договором здійснюються у національній валюті України в безготівковому порядку, шляхом перерахування Покупцем коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Продавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що Покупець, грошових коштів за поставлений йому Продавцем товар, в установленому Договором порядку та в передбачений Договором строк не перерахував.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.11.2012р. та 10.01.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів по Договору за товар згідно видаткової накладної № 22 від 30.03.2012р., станом на лютий 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 160 000,00 грн. (вартість поставленого та неоплаченого товару).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по Договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування, стягненню з Покупця на користь Продавця підлягає 3 721,64 грн. 3% річних.

У відповідності до Наказу Міністерства освіти і науки від 23.07.2010р. № 736/902/758 «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами» визначено, що індекс інфляції - визначений у встановленому законодавством порядку офіційний індекс інфляції за попередній календарний рік. Згідно Постанови Національного банку України від 27.12.2007р. № 480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України» поняття «індекс інфляції» - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Розмір втрат від інфляції, зроблений за розрахунком суду у відповідності до встановлених чинним законодавством України вимог та індексів, складає - «-1 440,00 грн.»:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 04.05.2012 - 31.12.2012 160000.00 0.991 -1440.00 158560.00 А тому, враховуючи від'ємний показник середнього індексу інфляції за перерахований/перевірений судом період, як індексу споживчих цін по відношенню до суми боргу, позовні вимоги щодо стягнення втрат від інфляції є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення вимог, підлягають частковому задоволенню про стягнення 163 721,64 грн. з них основного боргу - 160 000,00 грн. (сто шістдесят тисяч три гривні) та 3% річних - 3 721,64 грн. (три тисячі сімсот двадцять одна гривня 64 копійки).

Щодо розподілу господарських витрат у справі № 5011-10/16510-2012.

У пункті 3.10. постанови «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 Пленум Вищого господарського суду України постановив, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Таким чином, з урахуванням того, що доказів сплати судового збору за подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог на загальну суму 164 361,64 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «РС - Автошляхбуд» додано не було, несплачена позивачем в установленому порядку та розмірі сума судового збору в розмірі 59,82 грн. стягується з позивача в дохід Державного бюджету України, а судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 3 274,41 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастен» (ідентифікаційний код: 34297358, адреса: 03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 10, р/рах. № 26000010008818 Філія ПАТ «УніКредит Банк» м. Києва, МФО 300744), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РС - Автошляхбуд» (ідентифікаційний код: 36516847, адреса: 02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1-Д, р/рах. № 26005300062820 в АКБ «Форум» м. Києва, МФО 322948), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 29 258,14 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 14 копійок), пені - 3 862,18 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят дві гривні 18 копійок), 3% річних - 771,13 грн. (сімсот сімдесят одна гривня 13 копійок) та судові витрати - 1 588,73 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім гривень 73 копійки). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РС - Автошляхбуд» (ідентифікаційний код: 36516847, адреса: 02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1-Д) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) до Державного бюджету України (Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001, код платежу 22030001) 59,82 грн. (п'ятдесят дев'ять гривень 82 копійки) судового збору. Видати наказ.

5. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 5011-10/16510-2012.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.02.2013р.

Суддя О.В. Котков