Постанова

від 21.02.2013 по справі 29/5005/10833/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2013 року Справа № 29/5005/10833/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

від ініціюючого кредитора: Федорова В.І., довіреність № б/н від 19.02.13, представник;

інші учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012року по справі № 29/5005/10833/2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАБІС ПЛЮС", м. Дніпропетровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю « Мастер-Ок», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 року у справі № 29/5005/10833/2012 (суддя Полєв Д.М.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАБІС ПЛЮС", м. Дніпропетровськ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю « Мастер-Ок», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер-Ок", м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці; ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер-Ок", м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район призначено ініціюючого кредитора ТОВ «АРАБІС ПЛЮС», м.Дніпропетровськ ( а.с.26-29; т.1).

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст. 22-32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною постановою, її оскаржила в апеляційному порядку - Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби., посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012р., та припинити провадження у справі про банкрутство , зокрема:

- господарським судом порушено вимоги ст. ст.22-32,52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- господарським судом не було досліджено всіх ознак неплатоспроможності боржника, на підставі яких було порушено справу про банкрутство ТОВ "Мастре-Ок", м.Дніпропетровськ.

Враховуючи, що неявка учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, будь-які клопотання від учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги, відкладення розгляду справи не надходили, враховуючи факт належного сповіщення боржника учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2012року ( а.с.38-39; т.1) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України , затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами, за відсутності боржника учасників судового процесу ( ст.ст.75,99 ГПК України).

У відзиві на апеляційну скаргу та у своїх поясненнях представник ініціюючого кредитора проти її задоволення заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваної постанови вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду Дніпропетровської області , дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутнього представника ініціюючого кредитора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

14.12.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 29/5005/10833/2012 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Арабіс Плюс", м.Дніпропетровськ про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер-Ок", м.Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості в розмірі 60000 грн. 00 коп., що підтверджується договором купівлі-продажу цінних паперів №525БВ від 10.08.2012року; актом прийому -передачі цінних паперів від 10.08.2012року, актом пред"явлення векселя до сплати від 05.10.2012року, протестом про неоплату векселя № 3407 від 08.10.2012року,простим векселем серії АА №2464501 від 01.08.2012року « за пред»явленням», виконавчим написом №3412 від 09.10.2012року, постановою Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 22.10.2012року про відкриття виконавчого провадження, постановою Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 04.12.2012року про повернення виконавчого документа стягувачеві -виконавчий напис №3412 від 09.10.2012року без виконання через відсутність будь-якого майна та грошових коштів у боржника ( а.с.12-21 т.1). Оригінали векселю , протесту, виконавчого надпису долучено до матеріалів справи ( а.с.16-18; т.1).

20.12.2012 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 29/5005/10833/2012 (суддя Полєв Д.М.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАБІС ПЛЮС", м. Дніпропетровськ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю « Мастер-Ок», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер-Ок", м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці; ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер-Ок", м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район призначено ініціюючого кредитора ТОВ «АРАБІС ПЛЮС», м.Дніпропетровськ ( а.с.26-29; т.1). Зазначена постанова і є предметом апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Зазначена правова позиція повністю підтверджується висновками Пленуму Верховного Суду України в постанові від 18.12.2009року №15 «Про судову практику розгляду справ про банкрутство» ( п.104).

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку ( в ред.ЗУ від 22.12.2011року № 4223-VI).

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V (редакції з 13.04.2012р., що діяли на час прийняття оскаржуваної постанови) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 10.12.2012р. статус відомостей про юридичну особу "відсутність юридичної особи за місцезнаходженням".( а.с.22-23; т.1). Зазачене також підтверджується і Довідкою із Единого державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ( запис №5) ( долучено в оригіналі до матеріалів справи).

Відповідно до ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регламентовано,що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Отже, ініціюючим кредитором належними доказами в розумінні ст.ст.32,34,36 ГПК України доведен факт відсутності боржника за місцезнаходженням, а вимоги ініціюючого кредитора мають безспірний характер та незадоволені боржником, що підтверджується постановами ВДВС про неможливість виконання виконавчого надпису.

Листом від 23.01.2013р. ДПІ в АНД районі у м.Дніпропетровську підтвердила факт відсутності податкового боргу боржника перед бюджетом (ксерокопію листа скаржника долучено до справи). Зазначений доказ, який поданий додатково, на обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу ініціюючим кредитором, слід прийняти апеляційним господарським судом та долучити до справи без обмежень, передбачених ст..101 ГПК України, оскільки його надано додатково на обґрунтування правової позиції, викладеної у відзиві та на день прийняття оскаржуваного судового акту ( 20.12.2012року) його ще не існувало, однак, ненадання правової оцінки усім обставинам справи та поданим доказам, зокрема, і довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, буде суперечити повноті та всебічності розгляду справи, що може бути в подальшому однією з підстав скасування постанови апеляційного господарського суду судом касаційної інстанції ( абз.3 п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011року №7 ( в редакції постанов від 26.12.2011року №12, від 23.03.12р. №1; від 17 жовтня 2012 року N 10 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Доводи скаржника, про те,що оскаржуваною постановою господарського суду порушено приписи ст.78 Податкового кодексу України, позбавлено органи державної податкової служби права здійснити позапланову перевірку боржника не приймаються, оскільки в силу положень ч.5 ст.52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" органи державної податкової служби не позбавлені права в встановлений місячний термін заявити свої грошові вимоги до боржника в ліквідпроцедурі, направив заяву ліквідатору, за результатами проведеної позапланової перевірки.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що скаржник не позбавлений права оскарження дій ліквідатора до суду у випадку ненадання документів для перевірки ( ч.4 ст.52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ) та права звернення до правоохоронних органів у зв'язку з цим.

Доводи апеляційної скарги про те,що боржник ом подано за 2-3 кв.2012року податкову декларацію на прибуток , яка підтверджує факт нарахування податку на прибуток за звітній період 100грн. при доході 7002 грн. не приймаються, оскільки не спростовують факту відсутності боржника за місцезнаходженням. А крім цього, ст..52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, не містить будь-якої регламентації щодо обов"язковості наявності усіх двох підстав порушення справи за ознаками ст..52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в їх сукупності, як-то доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням та відсутності подання податкової звітності протягом року. Отже, підставою порушення справи за ознаками цієї статті Закону може бути і лише доведений належними доказами факт відсутності боржника за місцезнаходженням.

Розглядаючи апеляційну скаргу ДПІ по суті, незалежно від того, що скаржник не набув статусу учасника провадження, як кредитор боржника, а не припиняючи апеляційне провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження згідно з законом.

Частиною 1 ст.91 ГПК України передбачено,що право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки ( в ред. ЗУ № 2453-VI від 07.07.2010р.).

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів ( обов'язкових платежів). Тобто, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника в процедурі банкрутства згідно з вимогами закону.

Відтак, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 ЗУ" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків, шляхом проведення перевірок,права заявити грошові вимоги до банкрута згідно з ч.5 ст.52 ЗУ" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам податкової служби державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 23, 51, 52 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування податковими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури, згідно рішення податкового органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 статті 31 Закону). Незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника має наслідком припинення повноважень керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, правові підстави щодо зміни чи скасування оскаржуваної ухвали господарського суду - відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012року у справі № 29/5005/10833/2012 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі, м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.02.2013року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко