Постанова

від 13.02.2013 по справі 5015/4239/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.13 Справа № 5015/4239/12

. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвська М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галінвест», м.Львів б/н від 07.12.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2012р..

у справі № 5015/4239/12

за позовом приватного підприємства «ЛАРА», м.Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галінвест», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 70 276,11грн.

за участю представників:

від позивача :Голубовський М.М -представник;

від відповідача : не з»явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2012р. у справі №5015/4239/12 (суддя Шпакович О.) позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з ТОВ «Компанія «Галінвест» на користь ПП «ЛАРА» заборгованість в сумі 62 697,60грн. основного боргу, пеню в сумі 4 737,43грн., 3% річних від простроченого платежу у сумі 1 274,51грн. та судовий збір в сумі 1 609,50грн.

ТОВ «Компанія «Галінвест» подано апеляційну скаргу б/н від 07.12.2012р., в якій просить рішення господарського суду Львівської області скасувати і прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити повністю, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, рішення є необгрунтованим та незаконним. Зокрема, скаржник зазначає, що строк виконання зобов»язань за спірним договором поставки не настав, оскільки п.3.2 договору не визначено з якого моменту слід відраховувати 30 календарних днів для здійснення розрахунку, в зв»язку із чим строк слід відраховувати з моменту пред»явлення вимоги постачальником. Однак з будь-якими вимогами чи претензіями щодо оплати за договором позивач не звертався.

ПП «ЛАРА» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, 25.10.2011р. між ПП «ЛАРА» та ТОВ «Компанія «Галінвест» укладено договір № 1011/1 (а.с.10-13), згідно з умовами якого (п.1.1.) позивач здійснив поставку відповідачу у листопаді-грудні місяцях 2011 року продукції (камінь бутовий-негабарит) загальною вартістю 872 697,60 грн. Факт поставки підтверджують видаткові накладні (а.с.15-19).

Відповідно до п. 3.2 договору, відповідач зобов'язався здійснювати оплату кожної партії поставленої продукції у 30-денний строк.

Матеріалами справи, а саме банківськими виписками від 22.11.2011р., 06.12.2011р. та 22.12.2011р. підтверджується, що грошові зобов'язання відповідачем виконано частково в сумі 810 000,00 грн. Сума боргу згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 25.10.2011р. по 29.10.2011р. складає 62 697,60грн. (а.с.55).

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

В силу ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1. ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору. Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч.4.ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З огляду на вищенаведене, крім виконання основного зобов'язання за договором підлягає сплаті також пеня за прострочення виконання поставки товару.

Згідно із п. 4.1 договору у випадку порушення строків виконання п.3.2 цього договору несвоєчасної сплати (не оплати), покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення від суми невиконаного грошового зобов»язання.

Згідно розрахунку (а.с.52), сума пені, розрахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (від суми боргу) за кожен день прострочення платежу, становить 4 737,43грн. та підлягає стягненню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, згідно розрахунку, поданого позивачем, стягненню підлягає 3% річних від простроченого платежу в сумі 1 274,51 грн.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі, зокрема, доводи скаржника про те, що строк виконання скаржником зобов»язань за договором не настав є необгрунтованими, не відповідають положенням договору та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2012р. у справі №5015/4239/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.02.2013р.

Головуючий-суддя Галушко Н.А

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.