Рішення

від 19.02.2013 по справі 906/90/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" лютого 2013 р. Справа № 906/90/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарасюк Ю.С. дов. від 28.01.2013р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокад" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління №630" (с.Івниця, Андрушівського району, Житомирської області)

про стягнення 108411,05грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 108411,05грн., з яких: 78130,62грн. заборгованості, 12226,91грн. пені, 2427,40грн. 3% річних, 15626,12грн. упущеної вигоди.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором субпідряду за №08/8 від 08.08.2011р., в частині сплати позивачу за виконані роботи по улаштуванню огорожі на об'єкті: будівництво інших споруд та інженерні роботи н.в.і.у (будівництво міні-спортивного комплексу в Національному технічному університеті "Київський політехнічний інститут") у встановлений договором строк.

Представник позивача в судовому засіданні 19.02.2013р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав усні пояснення до позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання 19.02.2013р. не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 05.02.2013р. не виконав, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 70).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геокад" - підрядник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління №630" - генпідрядник (відповідач у справі) був укладений договір субпідряду за №08/8 на виконання робіт по улаштуванню огорожі на об'єкті: будівництво інших споруд та інженерні роботи н.в.і.у (будівництво міні-спортивного комплексу в Національному технічному університеті "Київський політехнічний інститут") (а.с. 12-14).

Згідно з ч.1 ст.838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На виконання вищезазначеного договору позивач виконав для відповідача власними силами та засобами, з власних будівельних матеріалів, на власний ризик роботи по улаштуванню огорожі на об'єкті: будівництво інших споруд та інженерні роботи н.в.і.у (будівництво міні-спортивного комплексу в Національному технічному університеті "Київський політехнічний інститут") на загальну суму 79725,12грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) (а.с. 15-18, 73).

Відповідно до п. 2.1 вищезазначеного договору, вартість робіт, що виконується позивачем визначена на підставі кошторису і складає: 80000,00 гри. у т.ч. ПДВ 20% - 13333,33грн.

Згідно п. 2.2 вищезазначеного договору, вартість робіт змінюється у випадку погодженої сторонами зміни вартості та обсягів робіт.

В пункті 2.4 вищезазначеного договору сторони встановили, що остаточний розрахунок з позивачем відповідач здійснює після підписання акту фактичного виконання робіт та за умови отримання коштів на ці роботи від Замовника будівництва - Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут".

Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) підписаний 29.12.2011р.

Субпідрядник сплачує Генпідряднику 2 % від вартості робіт за надання послуг генпідряду (п. 2.5 договору).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати коштів за виконані роботи на день розгляду справи створилась заборгованість в сумі 78130,62грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 32), сума 3% річних за період з 30.12.2011р. по 10.01.2013р. складає 2427,40грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивач нарахував відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань пеню, яка згідно розрахунку (а.с. 31) за період з 30.12.2011р. по 10.01.2013 складає 12226,91грн.

Статтею 546 ЦК України передбачено, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Разом з тим, позивач не довів факту, що договором субпідряду за №08/8 на виконання робіт по улаштуванню огорожі на об'єкті: будівництво інших споруд та інженерні роботи н.в.і.у (будівництво міні-спортивного комплексу в Національному технічному університеті "Київський політехнічний інститут") (а.с. 12-14) було передбачено нарахування відповідачеві (генпідряднику) суми пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Отже, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 12226,91грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15626,12грн. упущеної вигоди від заборгованості.

В обґрунтування нарахування відповідачу упущеної вимоги, позивач зазначив, зокрема, що маючи достатню кількість замовників, мав би змогу придбати будівельні матеріали, оплатити зарплатню робітникам які б виконували таке замовлення, на суму 78130,62грн. отримати в майбутньому від даного вкладу, відповідно до діючих норм законодавства, певний дохід. Так як, грошові кошти так і не були повернуті, позивачем була втрачена можливість отримати прибуток від них. Позивач вказує, що змушений був, внести особисті кошти учасників товариства в розмірі 70000,00грн. на рахунок товариства та використати їх для розрахунків по загальнообов'язковим платежам, виплати заборгованої на той час робітникам зарплати.

Позивач вважає, що упущена вигода позивача становить 20% від суми заборгованості і складає 15626,12грн.

Суд не приймає до уваги обґрунтування позивача щодо нарахування упущеної вигоди виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди чи неотриманого доходу відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи дійсно були б ним отримані у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків.

В обґрунтування вимоги щодо стягнення упущеної вигоди позивач таких доказів не надав.

Відповідно до п.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що сума упущеної вигоди, яку позивач просить стягнути, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання доходу позивачем.

Зважаючи на те, що теоретична можливість отримання доходів не може бути підставою для стягнення упущеної вигоди, суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 80558,02грн., з яких: 78130,62грн. заборгованості, 2427,40грн. 3% річних. В частині стягнення 12226,91грн. пені, 15626,12грн. упущеної вигоди в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління №630", 13420, Житомирська область, Андрушівський район, с.Івниця, вул. Лісова, 1, ідентифікаційний код 05427269 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокад", 02094, м.Київ, вул. Попудренко, 52, ідентифікаційний код 23727271 - 78130,62грн. заборгованості, 2427,40грн. 3% річних, 1611,74грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 12226,91грн. пені, 15626,12грн. упущеної вигоди від заборгованості в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.02.13

Суддя Шніт А.В.

1-до справи;

2- відповідачу (рек. з повід.).