Постанова

від 24.01.2013 по справі 13066/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 січня 2013 р. № 13066/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Сковира Л. Ю.,

за участю:

представника позивача - Єфімов Ю.В., діє за дорученням від 07.05.2012 року

представника відповідача -Джиджавадзе Р.А., діє за дорученням №4470/9/10-035 від 17.12.12

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІД ГРУП" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд після уточнення позовних вимог скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 09 липня 2012 року № 0000702220 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25626,00 грн., в тому числі за основним платежем - 25625,00 грн., штрафні санкції - 1,00 грн., та № 00001302220 від 09 жовтня 2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 20500,00грн. грн., в тому числі за основним платежем - 20500,00 грн. (Форма "Р").

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив, що правочини були укладені та виконані сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛІД ГРУП" зареєстровано як юридична особа 20.08.2010 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.46), та перебуває на обліку як платник податків у Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 21.08.2010 року № 432 (а.с. 58).

Фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІД ГРУП" по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАНЕКС» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 930/22/37189201 від 29.05.2012 року (а.с. 33-38).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 930/22/37189201 від 29.05.2012 року, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п.5.2.1. п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме за періодами: за І кв. 2011р. на суму 102500 грн., встановлено заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 на суму 25625 грн. Також відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.4, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту від послуг придбаних у ТОВ «Ланекс» у загальній сумі 20500,0 грн., в т.ч. у січні 2011 року у сумі 20500,0 грн.

На підставі Акту перевірки № 930/22/37189201 від 29.05.2012 року Державною податковою інспекцію у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби з посиланням на встановлені перевіркою порушення, були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000712220 від 09 липня 2012року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 25625,0 грн. з яких: 20500,0 грн. за основним платежем, та 5125,0 грн. штрафні санкції; та податкове повідомлення-рішення № 0000702220 від 09 липня 2012року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25626,00грн., з яких: 25625,00 грн. за основним платежем, та 1,00 грн. штрафні санкції (а.с. 39-40).

Не погоджуючись з висновками ДПІ у Московському районі м. Харкова, позивачем було подано до Державної податкової служби Харківській області скаргу. Рішенням Державної податкової служби у Харківській області № 3967/10/10.2-17 (11265/7/10.2-17) від 06.08.12 строк розгляду скарги ТОВ «СОЛІД ГРУП» було продовжено до 28.09.2012. При розгляді скарги було встановлено ТОВ «СОЛІД ГРУП» було завищено валові витрати у 1 кварталі 2011 року в сумі 102 500,0 грн. та занижено податок на прибуток на 25 625,0 грн., у січні 2011 року завищено податковий кредит та занижено ПДВ у загальній сумі 20 500,0грн. На підставі вищенаведеного Державна податкова служба у Харківській області скасувала податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 09.07.12 №0000712220 в частині збільшення грошового зобов`язання (штрафних санкцій) в сумі 5124,0 грн., в іншій частині вказане рішення та податкове повідомлення -рішення від 09.07.12 № 0000702220 залишає без змін, а скаргу директора ТОВ «СОЛІД ГРУП» Євтушенко О.О. від 25 липня 2012 року - без задоволення.

За результатами рішення про результати розгляду скарги від 27.09.2012 № 4850/10/10.2-17 Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001302220 від 09.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20500,00 грн., з яких: 20500,00 за основним платежем (а.с. 41).

Суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що між позивачем ТОВ «СОЛІД ГРУПП» та ТОВ «ЛАНЕКС» було укладено Договір № 1 від 6 січня 2011 року відповідно якого замовник доручає, а виконавець приймає зобов'язання з проведення ревізійних робіт на предмет виявлення зношених частин обладнання вказаного замовником; підготовчі роботи до монтажу обладнання; конструкторські послуги по виготовленню нестандартного обладнання (а.с. 60-62).

Вартість та склад вказаних робіт були узгоджені сторонами шляхом підписання специфікації до Договору № 1 від 06 січня 2011 року ( а.с. 82).

Вказані роботи були в повному обсязі виконані, про що свідчить акт приймання-передачі послуг № 1 від 19 січня 2011 року (а.с. 83).

Вартість вказаних робіт була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ЛАНЕКС» що підтверджується платіжним дорученням № 122 від 31 січня 2011 року (а.с. 68).

ТОВ «ЛАНЕКС» на адресу позивача була виписана податкова накладна № 190101 від 19.01.2011 року (а.с.63).

Замовлені позивачем у ТОВ «ЛАНЕКС» роботи за вказаним вище договором, були попередньо замовлені позивачу ВАТ «ЕВРОЦЕМЕНТ-УКРАЇНА» відповідно до Договору № 42/07-10 від 16 грудня 2010 року (а.с. 84-87).

Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем належного виконання сторонами Договору № 1 від 06.01.2011 року, укладеного між «СОЛІД ГРУПП» та ТОВ «ЛАНЕКС».

Також суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова актах перевірок, то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що ТОВ «ЛАНЕКС» на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебувало зареєстрованим у встановленому порядку як юридична особа.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювалися, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в Акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем результату проведених робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат суми витрат, сплачені у складі послуг, отриманих від ТОВ «ЛАНЕКС» , а також до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені у складі та послуг отриманих від ТОВ «ЛАНЕКС».

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 00001302220 від 09 жовтня 2012року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 20500,00 грн. з яких: 20500,0 грн. за основним платежем, та 1,00 грн. штрафні санкції; та податкове повідомлення-рішення № 0000702220 від 09 липня 2012року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25626,00грн., з яких: 25625,00 грн. за основним платежем, та 1,00 грн. штрафні санкції дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІД ГРУП" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 09 липня 2012 року № 0000702220 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25626,00 грн., в тому числі за основним платежем - 25625,00 грн., штрафні санкції - 1,00 грн., та № 00001302220 від 09 жовтня 2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 20500,00грн. грн., в тому числі за основним платежем - 20500,00 грн. (Форма "Р").

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛІД ГРУПП» (ідентифікаційний код 37189201 , місцезнаходження: 61146, м. Харків, вул. Героїв Праці, 32 Б, кв. 45) витрати по сплаті судового збору в розмірі 666,26 (шістсот шістдесят шість гривень 26 копійок ) грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2013 року.

Суддя Волкова Л.М.