Рішення

від 19.02.2013 по справі 901/544/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.2013Справа № 901/544/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно - курортне об'єднання «Укркурорт»

(вул. Победи, 16, кв. 19, смт. Партенит, м. Алушта, АР Крим, 98542)

(вул. М. Залкі, 17»Б», м. Сімферополь, АР Крим, 95053)

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт»

(Військове містечко № 3, будівля 115, смт. Партенит, м. Алушта, АР Крим, 98542)

про стягнення 140 725.12 грн..

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Куциков Микола Борисович, представник, довіреність б/н від 11.02.2013, ТОВ «Санаторно - курортне об'єднання «Укркурорт»;

Від відповідача: Дралло Богдан Ігорович, представник, довіреність б/н від 26.112012, ДП Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт»;

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторно - курортне об'єднання «Укркурорт» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» та просить суд стягнути борг в сумі 139 000.00 грн. та 3 % річних в сумі 1725.12 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов договорів займу № 1 від 29 грудня 2010 року, № 2 від 26 січня 2011 року, № 17 від 17 лютого 2011 року в частині своєчасного повернення коштів за ними. При цьому, позивач посилався на положення статей 625, 1049, 1050 Цивільного кодексу України.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, також надав документи, витребувані судом, які були долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі (а.с. 33).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Оскільки така заява не суперечить чинному законодавству та не порушує чиїх-небудь прав або інтересів, суд роз'яснив представнику наслідки визнання позову та прийняв заяву в порядку статті 78 Господарського процесуального суду України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

29 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторно - курортне об'єднання «Укркурорт» (позикодавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» (позичальник) укладено договір займу № 1, відповідно до пункту 1.1 якого позичальник зобов'язався надати позичальнику безвідсоткову позику (грошові кошти), а останній зобов'язався повернути позику позичальнику на умовах даного договору (а.с. 8).

Відповідно до пункту 2 договору загальний розмір займу за даним договором складає 53 000.00 грн..

Згідно з пунктом 3.3 договору позика вважається наданою (поверненою) з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Відповідно до пункту 4.1 договору загальна сума позики підлягає поверненню 31 березня 2011 року.

Після закінчення строку, зазначеного в пункті 4.1 договору, позика може бути продовжена на новий строк за письмовою згодою сторін (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору позичальник зобов'язується повернути загальну суму позики в строк, зазначений в пункті 4.1 договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 6.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 10 серпня 2011 року до договору позики № 1 від 29 грудня 2010 року сторонами продовжено строк позики в сумі 53 000.00 грн. до 31 грудня 2011 року (а.с. 10).

26 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторно - курортне об'єднання «Укркурорт» (позикодавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» (позичальник) укладено договір займу № 2, відповідно до пункту 1.1 якого позичальник зобов'язався надати позичальнику безвідсоткову позику (грошові кошти), а останній зобов'язався повернути позику позичальнику на умовах даного договору (а.с. 11).

Відповідно до пункту 2 договору загальний розмір займу за даним договором складає 16 000.00 грн..

Відповідно до пункту 4.1 договору загальна сума позики підлягає поверненню 31 травня 2011 року.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 6.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 10 серпня 2011 року до договору позики № 2 від 26 січня 2011 року сторонами продовжено строк позики в розмірі 16 000.00 грн. до 31 грудня 2011 року (а.с. 13).

17 лютого 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторно - курортне об'єднання «Укркурорт» (позикодавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» (позичальник) укладено договір займу № 17, відповідно до пункту 1.1 якого позичальник зобов'язався надати позичальнику безвідсоткову позику (грошові кошти), а останній зобов'язався повернути позику позичальнику на умовах даного договору (а.с. 14).

Відповідно до пункту 2 договору загальний розмір займу за даним договором складає 70 000.00 грн..

Відповідно до пункту 4.1 договору загальна сума позики підлягає поверненню 31 грудня 2011 року.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 6.1 договору).

На виконання своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами позики позивач перерахував відповідачу суми позик в розмірі 53 000,00 грн., 16 000, 00 грн. та 70 000.00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 17 лютого 2011 року, від 26 січня 2011 року, від 29 грудня 2010 року (а.с. 28, 30-31).

Листом від 21 грудня 2011 року № 236 позичальник звернувся до позикодавця з проханням продовжити строк позики в загальній сумі - 139 000.00 грн. за зазначеними договорами позики до 01 липня 2012 року (а.с. 16), у відповідь на який позикодавець листом від 08 серпня 2012 року № 128 повідомив, що продовжити строки за зазначеним договорами позики не вбачається за можливе, у зв'язку з чим просив погасити заборгованість в сумі 139 000.00 грн. до 25 серпня 2012 року (а.с. 17).

Однак, вимоги позивача щодо належного виконання умов договорів позики відповідачем виконані не були, що з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно - курортне об'єднання «Укркурорт» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов договорів позик в частині своєчасного повернення грошових коштів, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Предметом спору є вимоги позивача про стягнення позики в загальній сумі - 139 000.00 грн..

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 5.1 договорів позичальник зобов'язується повернути загальну суму позики в строк, зазначений в пункті 4.1 договорів.

Однак, на даний час, за твердженням позивача, що також визнано відповідачем, останнім не повернено позику в загальному розмірі 139 000.00 грн..

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи те, що факт невиконання відповідачем свого обов'язку з повернення позики підтверджується матеріалами справи, визнаний відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» боргу в розмірі 139 000.00 грн..

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1725.12 грн. за період з 26.08.2012 року по 23.01.2013 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір 3% річних за період, вказаний у позові, розраховано вірно, складає 1725.12 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 21 лютого 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» (Військове містечко № 3, будівля 115, смт. Партенит, м. Алушта, АР Крим, 98542, р/р 26009301070101 в ФАБ «Південний» м. Сімферополь, МФО 384652, ідентифікаційний код 30639237) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторно - курортне об'єднання «Укркурорт» (вул. Победи, 16, кв. 19, смт. Партенит, м. Алушта, АР Крим, 98542, р/р 26007301032301 в ФАБ «Південний» м. Сімферополь, МФО 384652, ідентифікаційний код 32843689) борг в сумі 139 000.00 грн., 3 % річних в сумі 1725.12 грн. та 2814.50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська