Рішення

від 13.02.2013 по справі 5011-51/17025-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/17025-2012 13.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕССВЕ УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр каркасного будівництва»

про стягнення 360 641, 92 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Силенок І.С.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕССВЕ УКРАЇНА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр каркасного будівництва» про стягнення заборгованості 295 066, 93 грн., 10 564,45 грн. - 3 % річних, 54 649, 73 грн. - пені та 360, 81 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-51/17025-2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.01.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці, справу № 5011-51/17025-2012 передано судді Івченку А.М. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р. суддею Івченко А.М. справу № 5011-51/17025-2012 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.02.2013 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р. справу № 5011-51/17025-2012 передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду, у зв'язку з виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р. розгляд справи відкладено на 13.02.2013 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 03110, м. Київ, вул. Солом?янська, 5, кім. 1117 та отримані представником, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.02.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕССВЕ УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр каркасного будівництва» укладено договір № 40, за умовами якого позивач зобов'язався продати, а відповідач - купити кріпильні та металеві вироби в асортименті та кількості, що вказуються в рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 3.1. договору товар поставляється з відстрочкою платежу на 14 календарних дні від дати продажу. Датою продажу вважається дата видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.2. договору у разі прострочення оплати по даному договору відповідач сплачує позивачу пеню, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 30 % від такої суми в сукупності.

Договір, відповідно до п. 7.1., вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив товар на загальну суму 486 779, 24 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

22.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕССВЕ УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр каркасного будівництва» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 40 від 22.01.2010 р., якою встановлено, що погашення заборгованості відповідача за поставлений товар здійснюється платежами в гривні на розрахунковий рахунок позивача.

Додатковою угодою № 1 від 22.10.2012 р. встановлено, що сума заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар фіксується у валютному еквіваленті, а саме - в доларах США за курсом 8, 00 грн./дол. США.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди крім сплати заборгованості за поставлений товар відповідач здійснює оплату передбаченої договором пені за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Пунктом 4 додаткової угоди передбачено, що погашення заборгованості відповідача за поставлений товар здійснюється платежами відповідача згідно наступного графіку: жовтень-листопад 2012 року - в еквіваленті не менше 625 дол. США в місяць; грудень 2012 року - березень 2013 року - в еквіваленті не менше 1 250 дол. США в місяць; з квітня 2013 року та до повного погашення фіксованої в дол.. США суми заборгованості та пені за несвоєчасну оплату поставленого товару - в еквіваленті не менше 4 375 дол. США в місць.

Згідно з п. 5 додаткової угоди оплата передбаченої за поточний місяць суми заборгованості відповідача та/або пені здійснюється відповідачем не пізніше останнього дня поточного місяця.

Згідно з п. 6 додаткової угоди відповідач може погасити всю заборгованість та нараховану пеню достроково.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконує зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 295 066, 93 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 564,45 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 54 649, 73 грн. - пені за час прострочення та 360, 81 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 604 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Тож, наведена норма визначає порядок припинення існуючого між сторонами зобов'язання за домовленістю.

При цьому, новація можлива лише за наявністю взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання;

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що укладаючи додаткову угоду № 1 від 22.10.2012 р., відповідач фактично визнав наявність у нього заборгованості за договором № 40 від 22.01.2010 р. та зобов'язався погасити її у визначений угодою строк.

Крім того, з аналізу додаткової угоди № 1 від 22.10.2012 р., суд дійшов висновку, що в сумі, яку відповідач зобов'язався сплачувати за встановленим в угоді графіком, враховано пеню за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором № 40 від 22.01.2010 р.

При цьому, суд відзначає, що у зв'язку з укладенням додаткової угоди № 1 від 22.10.2012 р., зобов'язання сторін за договором № 40 від 22.01.2010 р. припинились на підставі ст. 604 Цивільного кодексу України.

В той же час, додатковою угодою № 1 від 22.10.2012 р. сторонами встановили строк виконання зобов'язання, яке виникло у зв'язку з її укладенням.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач правом на подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував та не надав суду доказів належного виконання зобов'язань ані за договором № 40 від 22.01.2010 р., ані за додатковою угодою № 1 від 22.10.2012 р.

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що станом на момент прийняття рішення у даній справі відповідачем порушено обумовлені додатковою угодою № 1 від 22.10.2012 р. зобов'язання щодо погашення заборгованості за жовтень-грудень 2012 року та січень 2013 року.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за додатковою угодою № 1 від 22.10.2012 р. за жовтень-грудень 2012 року та січень 2013 року, що становить еквівалент 3 750 дол. США за курсом 8, 00 грн./дол. США та такими, що підлягають задоволенню у сумі 30 000, 00 грн.

При цьому, в іншій частині суд вважає вимоги позивача передчасними, оскільки строк погашення заборгованості за березень та квітень 2013 року відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1 від 22.10.2012 р. станом на момент прийняття рішення у даній справі не настав, а відтак - вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню судом.

Що ж до вимог позивача про стягнення 10 564,45 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 360, 81 грн. - інфляційних втрат, суд відзначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 21.05.2010 р. до 22.10.2012 р. становить 10 564, 45 грн., інфляційні втрати за вказаний період 360, 81 грн.

З огляду на те, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання за договором № 40 від 22.01.2010 р., суд вважає його вимоги про стягнення 3 % річних від простроченої суми та інфляційних втрат обґрунтованими.

Разом з тим, судом здійснено власний розрахунок 3 % річних від простроченої суми та інфляційних втрат за період з 21.05.2010 р. (дата прострочення виконання грошового зобов'язання) до 22.10.2012 р. (дата зміни зобов'язання - новація), за яким 3 % річних становить 10 441, 28 грн.

Розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат за вищевказаний період не перевищує встановлений судом та становить 360, 81 грн.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення пені за час прострочення виконання зобов'язання суд відзначає, що укладаючи додаткову угоду № 1 від 22.10.2012 р., сторони відповідно до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України на власний розсуд визначили порядок сплати відповідачем заборгованості за договором № 40 від 22.01.2010 р. з урахуванням пені.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені, оскільки у даному випадку позивач фактично двічі нараховує пеню за прострочення виконання відповідачем одного і того ж зобов'язання, що суперечить нормам законодавства України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме - 30 000, 00 грн. основного боргу, 10 441, 28 грн. - 3 % річних та 360, 81 грн. - інфляційних втрат.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕССВЕ Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр каркасного будівництва» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 5, кім. 1117, код ЄДРПОУ 32820849), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕССВЕ Україна» (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 3-А, код ЄДРПОУ 35261830) заборгованість у розмірі 30 000, 00 (тридцять тисяч грн. 00 коп.) грн., 10 441, 28 (десять тисяч чотириста сорок одна грн. 28 коп.) грн. - 3 % річних, 360, 81 (триста шістдесят грн. 81 коп.) грн. - інфляційних втрат та 816, 04 (вісімсот шістнадцять грн. 04 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.