Рішення

від 15.02.2013 по справі 24/116-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" лютого 2013 р. Справа № 24/116-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трактінжбуд» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 19 687, 59 грн. за участю представників:

позивача:Буряк Ю.Ю. відповідача:не з'явились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 19 687, 59 грн. заборгованості за договором оренди від 25.11.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати за послуги з оренди приміщення та комунальні послуги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2012 р. розгляд справи відкладено на 18.01.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, неналежним виконанням сторонами вимог суду та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

28.12.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі вих. № 27/12/2012 від 27.12.2012 р. (вх. № 21377 від 28.12.2012 р.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2013 р. розгляд справи відкладено на 31.01.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2013 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 24/116-12 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 15.02.2013 р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 04.12.2012 р., від 21.12.2012 р., від 18.01.2013 р. та від 31.01.2013 р. у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 04.12.2012 р. місце проживання відповідача: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.02.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

25.11.2011 р. між сторонами укладено договір оренди, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу у строкове платне користування, а відповідач - прийняти у строкове платне користування навіс площею 218, 75 кв.м., та нежитлове приміщення виробничої будівлі 2-ий поверх управління ТОВ «Трактінжбуд» (32, 7 кв.м.), відкритий майданчик (30 кв.м.) та зобов'язався сплачувати позивачу орендну плату.

Відповідно до п. 1.2 договору адреса об'єкта оренди: 03045, АДРЕСА_2.

Згідно з п. 2.1 договору об'єкт оренди надається відповідачу для використання у виробничих цілях.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що об'єкт оренди повинен бути переданий позивачем та прийнятий відповідачем протягом 3 робочих днів з дня набрання чинності цим договором.

Відповідно до п. 3.2 договору протягом строку, визначеного у п. 3.1 цього договору, позивач зобов'язаний підготувати об'єкт оренди для передання відповідачу. Передання об'єкту оренди відповідачу оформлюється актом передання-приймання.

Згідно з п. 4.1 договору строк оренди складає 2 роки з моменту прийняття об'єкту оренди за актом передання-приймання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розмір місячної орендної плати з урахуванням її індексації складає:

- за навіс 5 468, 75 грн. в т.ч. ПДВ - 911, 46 грн.;

- за нежитлове приміщення виробничої будівлі 2-ий поверх управління ТОВ «Трактінжбуд» (32, 7 кв.м.) 1 080, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 180, 00 грн.;

- за відкритий майданчик (30 кв.м.) 360, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 60, 00 грн.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 договору загальний розмір орендної плати становить 6 908, 75 грн. в т.ч. ПДВ - 1 151, 46 грн. на місяць. Орендна плата сплачується відповідачем в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача не пізніше 10 числа кожного місяця наступного за звітним.

Згідно з п. 5.6 договору вартість комунальних послуг, а саме: користування електроенергією, телефонами та водою не входить до суми орендної плати та компенсується відповідачем за окремими рахунками не пізніше 15 числа поточного розрахункового місяця.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що електроенергія сплачується тільки за спожиту електроенергію згідно показів встановленого лічильника.

Відповідно до п. 7.1 договору відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 7.2.3 договору відповідач має право за власний рахунок провести до об'єкту оренди мережі водопостачання та використовувати їх протягом строку оренди відшкодовуючи позивачу вартість спожитої води та електроенергії згідно показів встановленого лічильника.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

На виконання умов договору оренди від 25.11.2011 р. позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування об'єкт оренди, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, а саме: навіс площею 218, 75 кв.м., нежитлове приміщення виробничої будівлі 2-ий поверх управління ТОВ «Трактінжбуд» (32, 7 кв.м.) та відкритий майданчик (30 кв.м.), про що сторони склали акт прийому-передачі майна від 25.11.2011 р., який підписаний повноважними представниками сторін, скріплений печатками та копія якого долучена до матеріалів справи.

Позивач стверджує, що ним були наданні послуги відповідачу з оренди приміщення та комунальні послуги за період з листопада 2011 року до січня 2012 року (включно) на загальну суму 41 785, 41 грн. Факт надання та отримання послуг з оренди приміщення та комунальних послуг підтверджується, як зазначає позивач, наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 175 від 30.11.2011 р. на суму 1 381, 75 грн., № 178 від 30.11.2011 р. на суму 9 749, 21 грн., № 197 від 31.12.2011 р. на суму 6 908, 75 грн., № 200 від 31.12.2011 р. на суму 6 898, 57 грн., № 10 від 31.01.2012 р. на суму 6 908, 75 грн., № 13 від 31.01.2012 р. на суму 9 938, 38 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за вищезазначеними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) розрахувався частково, а саме у розмірі 22 097, 82 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги».

Зі змісту ст. 1 вказаного вище закону вбачається, що комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду договір оренди від 25.11.2011 р., акт прийому-передачі майна по договору оренди від 25.11.2011 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 175 від 30.11.2011 р. на суму 1 381, 75 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 178 від 30.11.2011 р. на суму 9 749, 21 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 197 від 31.12.2011 р. на суму 6 908, 75 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 200 від 31.12.2011 р. на суму 6 898, 57 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 10 від 31.01.2012 р. на суму 6 908, 75 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 13 від 31.01.2012 р. на суму 9 938, 38 грн., банківські виписки від 19.01.2012 р., від 21.02.2012 р., від 30.01.2012 р., від 08.12.2011 р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2011 р., акти звірки взаємних розрахунків за грудень 2011 р., січень 2012 р., лютий 2012 р..

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, зокрема з банківських виписок, що відповідачем 19.01.2012 р. сплачено позивачу 6 908, 75 грн. - оплата за оренду за грудень 2011 року згідно рахунку № 162 від 31.12.2011 р.; 21.02.2012 р. - 6 908, 75 грн. - оплата за оренду згідно акту № 10 від 31.01.2012 р.; 30.01.2012 р. - 6 898, 57 грн. - відшкодування комунальних послуг - електроенергії за грудень 2011 року згідно рахунку № 165 від 31.12.2011 р.; 08.12.2011 р. - 1 381, 75 грн. - плата згідно акту здачі-приймання робіт № 175 від 30.11.2011 р.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача, яка є предметом даного позову, виникла внаслідок несплати останнім комунальних послуг (електроенергії) за 5 днів листопада 2011 р. відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 178 від 30.11.2011 р. на суму 9 749, 21 грн. та за січень 2012 р. відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 13 від 31.01.2012 р. на суму 9 938, 38 грн.

Дослідивши надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), вбачається, що в графі «від замовника» зазначених актів не міститься особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, особу, яка уповноважена діяти від імені відповідача, зокрема, здійснювати приймання послуг, та відсутні печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

В матеріалах справи відсутні належним чином оформлені рахунки на оплату комунальних послуг, у відповідності до п. 5.6 договору, на підставі яких можливо встановити кількість та вартість електроенергії спожитої відповідачем на суму 19 687, 59 грн.

Крім того позивачем не надано доказів направлення відповідачу рахунків на оплату комунальних послуг та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), відсутні докази звернення до відповідача із вимогами щодо складання таких рахунків і актів та сплати за ними коштів.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості відповідача, яка виникла внаслідок несплати останнім комунальних послуг (електроенергії) на суму 19 687, 59 грн. суду не надано.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19 687, 59 грн. заборгованості за договором оренди від 25.11.2011 р. є недоведеними належними та допустимими доказами, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 20.02.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак