Рішення

від 16.02.2013 по справі 13/5005/10952/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.13р. Справа № 13/5005/10952/2012

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОЛІТДНЄПР", м. Дніпропетровськ

про стягнення 395 801 грн. 26 коп.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність № б/н від 10.12.2012 року;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ (далі -Позивач) звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОЛІТДНЄПР", м. Дніпропетровськ (далі - Відповідач) заборгованість у розмірі 395 801 грн. 26 коп., із яких: 376 376 грн. 00коп. - сума основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 16 180 грн. 33 коп. - пені, 3 244 грн. 93 коп. - 3% річних за порушення виконання зобов'язань по договору №01/06/12 від 01.06.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем Договору №01/06/12 від 01.06.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 19.12.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 21.01.2013 року розгляд справи відкладено на 04.02.2013 року у зв'язку з неявкою представника позивача у призначене судове засідання.

30.01.2013 року до канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а. с. 67-68) в якому останній погодився, що Відповідач не зміг своєчасно розрахуватися за отримані послуги, що призвело до виникнення боргу за Договором №01/06/12 від 01.06.2012 року у розмірі 376 000 грн. 00 коп., у зв'язку з скрутним фінансовим та матеріальним становищем.

Ухвалою господарського суду від 04.02.2013 року розгляд справи відкладено на 13.02.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 376 грн. 00 коп. (а.с. 113).

Відповідач у судове засідання 13.02.2013 року не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01 червня 2012 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позивач/Експедитор2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕОЛІТДНЄПР" (далі - Відповідач/Експедитор1) укладено Договір №01/06/12 транспортного експедирування вантажу автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньому сполученні (далі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1. п. 1 укладеного Договору, Експедитор 1 доручає, а Експедитор 2 зобов'язується виконати транспортні перевезення в міжнародному та внутрішньому сполученні по заявкам Експедитора 1, а Експедитор і зобов'язується сплатити Експедитору 2 за надані послуги грошові кошти в розмірі та в строки, передбачені цим Договором та заявкою, яка є невід'ємною частиною останнього та оформлюється для кожного конкретного перевезення.

Згідно з підпунктами 1.2.1., 1.2.3. пункту 1 Договору передбачено, що Експедитор 2 здійснює перевезення вантажу власним автотранспортним засобом або залучає третіх осіб з письмової згоди Експедитора 1, а також виконує умови даного Договору, відносно доставки вантажу у визначене місце.

Пунктом 1.3 Договору, Сторонами було визначено, що умови кожного замовлення визначаються в Заявці Експедитора 1 і погоджуються з Експедитором 2.

Прийнятою до виконанню вважається Заявка, підписана обома сторонами Договору та скріплена печатками (штампами). Заявки можуть оформлятися факсимальним зв'язком або за допомогою електронної почти (п. 1.4 Договору).

Підтвердженням прийняття заявки до виконання, вважається наявність печатки та підпису уповноваженої особи Експедитора 2 (п. п. 2.3. п. 2 Договору).

Як свідчить з матеріалів справи, Позивачем на виконання умов Договору здійснено послуги з перевезення вантажів відповідно до погоджених між сторонами заявок на перевезення вантажів (а.с. 27 - 36, які долучені до матеріалів справи), загальна вартість виконаних робіт Експедитором 2 згідно заявок становить 376 000 грн. 00 коп., що підтверджується актами виконаних робіт (а.с. 16-25).

Умовами Договору передбачено, що Експедитор 1 підписує акт виконаних робіт після виконання Експедитором 2 зобов'язань відносно перевезення вантажу у місце, вказане в заявці (п. п. 3.2.5 Договору).

Акт виконаних робіт є підтвердженням надання послуг з перевезення вантажу (п. п. 5.2, п. п. 7.1 Договору).

Акт виконаних робіт підписується сторонами Договору після здійснення відвантаження автомобіля та відсутності претензій з боку вантажовідправника та вантажоотримувача (п. п. 7.2 Договору).

Позивач у позовній заяві стверджує, що жодних претензій або будь-яких вимог від Експедитора 1 до Експедитора 2 висунуто не було, що і підтверджує належне виконання Експедитором 2 своїх зобов'язань за Договором.

Згідно з п. п. 3.2.6 Договору визначено, що Експедитор 1 зобов'язаний своєчасно проводити оплату за надані послуги згідно погоджених сторонами тарифів у кожному конкретному випадку перевезення вантажу, згідно виставленого рахунку, який надається разом з актом виконаних робіт.

Також, п. п. 5.1 Договору передбачено, що Експедитор 1 проводить оплату транспортних послуг Експедитору 2 на протязі 5 (п'яти) календарних днів з моменту надання останньому Експедитором 2 акту виконаних робіт.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу не виконав у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 376 000 грн. 00 коп., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2013 року, який підписано представниками сторін (а.с. 102). Крім того, заборгованість Відповідача підтверджується Договором, погодженими сторонами заявками та актами прийому-передачі.

Також, у своєму відзиві на позовну заяву (а. с. 67-68) Відповідач погодився, що не зміг своєчасно розрахуватися за отримані послуги у розмірі 376 000 грн. 00 коп. за Договором №01/06/12 від 01.06.12 року, у зв'язку з скрутним фінансовим та матеріальним становищем.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 376 000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Умовами п. п. 6.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату вартості виконаних робіт Експедитор 1 сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

За несвоєчасну оплату наданих послуг на підставі п. п. 6.3 Договору, Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 16 180 грн. 33 коп. за період з 25.08.2012 року по 07.12.2012 року (розрахунок а.с. 6).

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства, господарський суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення пені на загальну суму 16 180 грн. 33 коп. за період з 25.08.2012 року по 07.12.2012 року слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача суму 3 244 грн. 93 коп. - 3 % річних за період з 25.08.2012 року по 07.12.2012 року (розрахунок - а. с. 10).

При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 3 244 грн. 93 коп. - 3 % річних за період з 25.08.2012 року по 07.12.2012 року підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції у розмірі 376 грн. 00 коп. слід зазначити, що Позивач у судовому засіданні 13.02.2013 року подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції (а.с. 113), господарський суд розглянув подану заяву про відмову та прийшов до висновку про можливість її задоволення у зв'язку з чим провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог підлягає припиненню за правилами п. 4 ст. 80 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно до приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач не належним чином виконав свої, встановлені Договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати наданих послуг, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з Відповідача основної заборгованості у розмірі 376 000 грн. 00 коп., пені у розмірі 16 180 грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 3 244 грн. 93 коп., слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача у розмірі 7 908 грн. 51 коп.

Крім того, при поданні позовних матеріалів до суду, Позивачем відповідно до перерахованого Квитанція № 9 від 10.12.2012 року, що знаходяться в матеріалах справи а. с. 9, сплачена сума судового збору у розмірі 7 917 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. за змістом пунктів 4 і 5 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору.

Таким чином, сума судового збору у розмірі 08 грн. 49 коп. підлягає поверненню з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, п. 4 ст. 80, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 376 грн. 00 коп. прийняти відмову та припинити провадження за правилами п. 4 ст. 80 ГПК України.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОЛІТДНЄПР" (49061, м. Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграду, будинок 16, код ЄДРПОУ 36095432) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму основної заборгованості у розмірі 376 000 грн. 00 коп. , суму пені у розмірі 16 180 грн. 33 коп., суму 3% річних у розмірі 3 244 грн. 93 коп., судовий збір у розмірі 7 908 грн. 51 коп.

Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 08 грн. 49 коп., перерахованого Квитанція № 9 від 10.12.2012 року, що знаходяться в матеріалах справи а. с. 9.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.Ю. Первушин

Повне рішення складено 18.02.2013 року.