Постанова

від 12.02.2013 по справі 2а-13689/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2013 р. (12:34) Справа №2а-13689/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - представник за довіреністю Мироненко М.В.,

від відповідача - представник за довіреністю Одабаші А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агентство земельних ресурсів"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) АР Крим Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське агентство земельних ресурсів" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) АР Крим Державної податкової служби № 0000371502 від 29.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41991,25 грн., у тому числі за основним платежем - 33593,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8398,25 грн. та № 0000381502 від 24.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 52488,50 грн., у тому числі за основним платежем - 41991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10497,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість». Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагента позивача, а саме ТОВ «Кримстройиндустрия» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання робіт у ТОВ «Кримстройиндустрия» мають реальний характер, отримання робіт та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське агентство земельних ресурсів" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 34009635) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України Білогірською районною державною адміністрацією 16.01.2006р.

Відповідно до Витягу з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основним видом економічної діяльності підприємства є, зокрема, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології (КВЕД 74.20.3).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське агентство земельних ресурсів" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2009р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки був складений акт про неможливість проведення перевірки позивача від 16.10.2012р. № 690/15-02/34009635 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000371502 від 29.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41991,25 грн., у тому числі за основним платежем - 33593,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8398,25 грн.;

- № 0000381502 від 24.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 52488,50 грн., у тому числі за основним платежем - 41991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10497,50 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 52488,50 грн., у тому числі за основним платежем - 41991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10497,50 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем за перевіряємий період на суму 167963,55 грн.(а саме у грудні 2010р.) внаслідок включення до їх складу витрат на придбання робіт (послуг) у ТОВ «Кримстройиндустрия», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 41991,00 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 41991,25 грн., у тому числі за основним платежем - 33593,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8398,25 грн., визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» по операціям з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Кримстройиндустрия», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 33593,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0000381502 від 24.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 52488,50 грн., у тому числі за основним платежем - 41991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10497,50 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціях з ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" були сформовані позивачем у 4 кварталі 2010 року, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки ІІІ розділ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств» набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" до валових витрат 4 кварталу 2010р. включені витрати по операціям з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Кримстройиндустрия» за період з 01.10.2009р. по 31.03.2012 р.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання робіт у ТОВ «Кримстройиндустрия» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки робіт.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно із листів ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, які надійшли на адресу відповідача в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

На думку податкового органу діяльність контрагента позивача, а саме ТОВ «Кримстройиндустрия» була направлена на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Кримстройиндустрия» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Крім того, відносно посадової особи контрагента позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" по взаємовідносинах з ТОВ «Кримстройиндустрия» суд вказує на наступне.

Судом встановлено, що 23.12.2010р. ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" (Підрядник) уклало договір №373/20 з Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської енергетичної системи (Замовник).

Предметом договору № 373/20 від 23.12.2010р. є виконання робіт з розроблення, погодження, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по об'єкту Замовника.

Відповідно до п. 1.4.1 Завдання на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по об'єкту Замовника є невід'ємною частиною зазначеного договору. Технічні, економічні та інші вимоги до робіт за Договором викладені в Завданні.

До виконання робіт по завданню Замовника по об'єкту - «ПЛ 330 кВ Західнокримська - Севастополь з розширенням та реконструкції підстанцій 330 кВ «Західнокримська» і «Севастополь» позивачем залучений субпідрядник - ТОВ «Кримстройиндустрия».

Залучення субпідрядних організацій, зокрема, ТОВ «Кримстройиндустрия» до виконання робіт було узгоджено з Замовником (Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської енергетичної системи), що підтверджується листом № 40/4747 від 27.12.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2010р. між ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" (Генпідрядник) та ТОВ «Кримстройиндустрия» (Субпідрядник) був укладений договір підряду № 309 (далі - Договір № 309).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 309 Генпідрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи з кадастрової зйомки земельної ділянки для подальшого оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку для будівництва та обслуговування «ПЛ 330 кВ Західнокримська - Севастополь з розширенням та реконструкції підстанцій 330 кВ «Західнокримська» і «Севастополь» позивачем залучений субпідрядник - ТОВ «Кримстройиндустрия».

Генпідрядник, в свою чергу, зобов'язується прийняти та сплатити роботи (послуги) на умовах, які зазначені вказаним договором.

Згідно кошторису (додаток до Договору № 309 від 23.12.2010р.) на роботи з кадастрової зйомки земельної ділянки для подальшого оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку для будівництва та обслуговування «ПЛ 330 кВ Західнокримська - Севастополь з розширенням та реконструкції підстанцій 330 кВ «Західнокримська» і «Севастополь» вартість робіт складає 201556,26 грн., у тому числі ПДВ 33592,71 грн. (вартість без ПДВ 167963,55 грн.)

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Кримстройиндустрия» виконало роботи з кадастрової зйомки земельної ділянки на користь ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів", які були передані позивачу за актом здачі-прийому робіт (надання послуг) від 30.12.2010р. на загальну суму 201556,26 грн., у тому числі ПДВ 33592,71 грн. (вартість без ПДВ 167963,55 грн.)

Крім того, на підтвердження виконання робіт (надання послуг) ТОВ «Кримстройиндустрия» на користь ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів", представником позивача були надані копії матеріалів Технічного звіту з кадастрової зйомки земельної ділянки для подальшого оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку для будівництва та обслуговування «ПЛ 330 кВ Західнокримська - Севастополь з розширенням та реконструкції підстанцій 330 кВ «Західнокримська» і «Севастополь», які є одним з етапів робіт за договором з Замовником.

Судом встановлено, що ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" перерахувало ТОВ «Кримстройиндустрия» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 201556,26 грн., у тому числі ПДВ 33592,71 грн., з призначенням платежу «оплата за кадастрову зйомку», що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача від 29.12.2010р. та від 30.12.2010р.

А відтак, по факту отримання робіт/оплати зазначених робіт, що підтверджується актом здачі-прийому робіт (надання послуг) від 30.12.2010р., відповідно вимог підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 у позивача виникло право на формування валових витрат за 4 квартал 2010 року у сумі 167963,55 грн.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих робіт на суму 201556,26 грн. з господарською діяльністю позивача та використання вказаних робіт в оподаткованих операціях, що є підставою для формування валових витрат, судом встановлене наступне.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Відповідно до Витягу з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основним видом економічної діяльності підприємства є, зокрема, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології (КВЕД 74.20.3).

Судом встановлено, що роботи (послуги), отримані від ТОВ «Кримстройиндустрия», були передані замовнику (Державному підприємству Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської енергетичної системи), що підтверджується актом здачі-прийому робіт (надання послуг) від 10.06.2011р.

Як вбачається з Завдання замовника та кошторису № 1 на проектні (вишукувальні) роботи, як додатків до договору № 373/20 від 23.12.2010р., складеного між позивачем та Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської енергетичної системи, об'єкт на якому виконувалась роботи з кадастрової зйомки, а саме: «ПЛ 330 кВ Західнокримська - Севастополь з розширенням та реконструкції підстанцій 330 кВ «Західнокримська» і «Севастополь» позивачем залучений субпідрядник - ТОВ «Кримстройиндустрия» співпадає з об'єктом, на якому виконувались роботи ТОВ «Кримстройиндустрия» для позивача, що було встановлено судом під час дослідження та аналізу актів здачі-прийому робіт (надання послуг) та додатків до договору № 373/20 від 23.12.2010р. позивача у розрізі замовника - Державне підприємство Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської енергетичної системи з субпідрядником - ТОВ «Кримстройиндустрия».

Таким чином, по даті передачі робіт замовнику у позивача виникли, в тому числі, зобов'язання по формуванню об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Суд зазначає, що зобов'язання, які виникли у позивача у зв'язку з виконанням вказаних робіт, були відображені в документах податкової звітності платника податків - позивача у справі, що підтверджується податковими деклараціями позивача за червень 2011р.

Таким чином, при передачі Замовнику робіт, отриманих від ТОВ «Кримстройиндустрия», позивачем було отримано економічну вигоду, що призвело до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 167963,55 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на виконання господарської операції за договором № 373/20 від 23.12.2010р. з Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської енергетичної системи (Замовник)), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів п. 5.1. ст. 5 Закону №334.

Таким чином, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 167963,55 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 52488,50 грн., у тому числі за основним платежем - 41991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10497,50 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень № 0000371502 від 29.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41991,25 грн., у тому числі за основним платежем - 33593,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8398,25 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «Кримстройиндустрия» був сформований позивачем у грудні 2010р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість".

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на

додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної

особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

За висновками акту податкового органу ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" безпідставно нарахувало податковий кредит по операціям з придбання робіт у ТОВ «Кримстройиндустрия» у розмірі 33592,71 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно із листів ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, які надійшли на адресу відповідача в рамках Постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

На думку податкового органу діяльність контрагента позивача, а саме ТОВ «Кримстройиндустрия» була направлена на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Кримстройиндустрия» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Крім того, відносно посадової особи контрагента позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 33592,71 грн., у т.ч. за грудень 2010р. у розмірі 33592,71 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі з ТОВ «Кримстройиндустрия», суд зважає на наступне.

Як було зазначено вище, 23.12.2010р. між ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" (Генпідрядник) та ТОВ «Кримстройиндустрия» (Субпідрядник) був укладений договір підряду № 309 (далі - Договір № 309).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 309 Генпідрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи з кадастрової зйомки земельної ділянки для подальшого оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку для будівництва та обслуговування «ПЛ 330 кВ Західнокримська - Севастополь з розширенням та реконструкції підстанцій 330 кВ «Західнокримська» і «Севастополь» позивачем залучений субпідрядник - ТОВ «Кримстройиндустрия». Генпідрядник, в свою чергу, зобов'язується прийняти та сплатити роботи (послуги) на умовах, які зазначені вказаним договором.

Згідно кошторису (додаток № 2 до Договору № 309 від 23.12.2010р.) на роботи з кадастрової зйомки земельної ділянки для подальшого оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку для будівництва та обслуговування «ПЛ 330 кВ Західнокримська - Севастополь з розширенням та реконструкції підстанцій 330 кВ «Західнокримська» і «Севастополь» позивачем залучений субпідрядник - ТОВ «Кримстройиндустрия» вартість робіт складає 201556,26 грн., у тому числі ПДВ 33592,71 грн. (вартість без ПДВ 167963,55 грн.)

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Кримстройиндустрия» виконало роботи з кадастрової зйомки земельної ділянки на користь ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів", які були передані позивачу за актом здачі-прийому робіт (надання послуг) від 30.12.2010р. на загальну суму 201556,26 грн., у тому числі ПДВ 33592,71 грн. (вартість без ПДВ 167963,55 грн.)

Судом встановлено, що ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" перерахувало ТОВ «Кримстройиндустрия» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 201556,26 грн., у тому числі ПДВ 33592,71 грн., з призначенням платежу «оплата за кадастрову зйомку», що підтверджується виписками з банку по особовому рахунку позивача від 29.12.2010р. та від 30.12.2010р.

Відповідно, 29.12.2010р. та 30.12.2010р. по даті зарахування на банківський рахунок коштів від покупця (ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів") в оплату робіт, що підлягають поставці/передачі виконаних робіт у ТОВ «Кримстройиндустрия» виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 33592,71 грн.

По факту виконання вказаних робіт/по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку, ТОВ «Кримстройиндустрия» виписало позивачу податкові накладні: № 861 від 29.12.2010р. на суму 124166,67 грн., у тому числі ПДВ 24833,33 грн., № 877 від 30.12.2010р. на суму 43796,88 грн. у тому числі ПДВ 8759,38 грн. на загальну суму 201556,26 грн., у тому числі ПДВ 33592,71 грн.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку робіт/по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату робіт відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" виникло право на формування податкового кредиту у грудні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Кримстройиндустрия» в сумі 33592,71 грн., що підтверджено податковими накладними та реєстрами отриманих податкових накладних за відповідний звітний період грудня 2010 року.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, у зв'язку з чим, по факту отримання робіт постачальником виписані податкові накладні.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Кримстройиндустрия» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді грудня 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Кримстройиндустрия» містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Таким чином, позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Кримстройиндустрия» був сформований податковий кредит у розмірі 33592,71 грн.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Кримстройиндустрия» судом встановлено, що господарські операції з вказаним контрагентом здійснені у зв'язку з укладенням договору позивача з Державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської енергетичної системи на виконання робіт з кадастрової зйомки на об'єкті Замовника, а саме: «ПЛ 330 кВ Західнокримська - Севастополь з розширенням та реконструкції підстанцій 330 кВ «Західнокримська» і «Севастополь».

В подальшому отримані від субпідрядника роботи з кадастрової зйомки були передані Замовнику (Державному підприємству Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської енергетичної системи), отже вчинені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі.

За результатом вказаних операцій позивачем нараховані податкові зобов'язання з ПДВ, які були відображені в документах податкової звітності позивача. У зв'язку з чим, вчинені господарські операції з придбання робіт у ТОВ «Кримстройиндустрия» призвели до зміни у структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання робіт від ТОВ «Кримстройиндустрия».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Кримстройиндустрия» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334 є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ТОВ «Кримстройиндустрия» булі вчинені господарські операції з придбання робіт (послуг).

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Кримстройиндустрия» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання робіт (послуг) від ТОВ «Кримстройиндустрия», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму 17001,05 грн. та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи, суд зауважує, що матеріали кримінальної справи, використані податковим органом під час перевірки, не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

А відтак, за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем та ТОВ «Кримстройиндустрия», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання робіт від ТОВ «Кримстройиндустрия» (зокрема доказів отримання вказаних робіт від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання робіт саме від ТОВ «Кримстройиндустрия» та його використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41991,25 грн., у тому числі за основним платежем - 33593,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8398,25 грн. по операціям з ТОВ «Кримстройиндустрия» та збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 52488,50 грн., у тому числі за основним платежем - 41991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10497,50 грн., знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутком підприємств».

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) АР Крим Державної податкової служби № 0000371502 від 29.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41991,25 грн., у тому числі за основним платежем - 33593,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8398,25 грн. та № 0000381502 від 24.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 52488,50 грн., у тому числі за основним платежем - 41991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10497,50 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про визнання нечинними спірних податкових повідомлень рішень, замість визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим відповідно до ст. 11 КАС України вийти за межи позивних вимог та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) АР Крим Державної податкової служби № 0000371502 від 29.10.2012 року та № 0000381502 від 24.10.2012 року.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.02.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 18.02.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (Білогірське відділення) АР Крим Державної податкової служби № 0000371502 від 29.10.2012 року та № 0000381502 від 24.10.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Українське агентство земельних ресурсів" (ЄДРПОУ 34009634) 910,78 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна