Постанова

від 18.02.2013 по справі 16/47/5022-794/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.13 Справа № 16/47/5022-794/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від прокуратури - Яворський Я.Т.

від позивача - Мазур Т.В.

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кісь Ореста Павловича, б/н від 27.12.2012 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 10.12.2012 року (підписане 17.12.2012 року), суддя Хома С.О.

по справі № 16/47/5022-794/2012

за позовом заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль.

до відповідача фізичної особи-підприємця Кісь Ореста Павловича, м.Теребовля

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Теребовлянської міської ради "Теребовля", м. Теребовля

про стягнення збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства в сумі 1664321,47 грн.

в с т а н о в и в :

15.10.2012 року до суду першої інстанції прокурором подавалась заява про уточнення позовних вимог (вих.№05/2/1-598 вих.12 від 03.10.2012 року, арк. справи 59 т.І), в якій останній вказує на допущення арифметичної помилки при зазначенні суми збитків, яку слід стягнути з відповідача та просить про стягнення з ПП Кісь О.П. 1664321,47 грн. - збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства та, що вказані кошти слід перерахувати: 30 % в доход спеціального фонду Державного бюджету України, 50% - в доход спеціального фонду місцевого бюджету Теребовлянської міської ради; 20% в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради. 16.10.2012 року Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області подано уточнення (вих.№1-1/4161 від 12.10.2012 року, арк. справи 62 т.І), в якому зазначено одержувача коштів, відсоткове співвідношення суми збитків, які слід стягнути з відповідача.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.12.2012 року по справі №16/47/5022-794/2012, задоволено позовні вимоги заступника прокурора Тернопільської області, заявлені в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області. Стягнено з ПП Кісь О.П.: 1664321,47 грн. - збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства (з яких: - 499296,44 грн. (30%) в доход спеціального фонду Державного бюджету України; - 832160,74 грн. (50%) в доход спеціального фонду місцевого бюджету Теребовлянської міської ради; - 332864,29 грн. (20%) в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради).

Суд у рішенні посилаючись на порушення, встановлене в ході перевірки відповідача працівниками позивача та зафіксоване в акті перевірки недотримання вимог природоохоронного законодавства від 06.06.2012 року, а саме забір відповідачем води за відсутності дозволу на спецводокористування протягом періоду з 08.08.2011 року по 06.06.2012 року, положення ст.ст.20, 40, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст.19, 42, 44, 48, 49, 111 Водного кодексу України, Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовище України від 20.07.2009 року №389, зареєстр. в Мін'юсті 14.08.2009 року за №767/16783, перевіривши розрахунок розміру збитків, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП Кісь О.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 10.12.2012 року по справі №16/47/5022-794/2012, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник посилаючись на положення ст.42 Водного кодексу України, ст.ст.316, 317 ЦК України, звертає увагу суду на те, що відповідач не є власником водозабірних споруд і відповідного обладнання, а лише орендарем та не є первинним водокористувачем. Поряд з цим, зазначає, що розрахунок розміру збитків проведено на підставі виданої відповідачем довідки, проте, кількість використаної води у даній довідці суттєво ним завищена. Згідно довідки долученої до апеляційної скарги за період з 08.08.2011 року по 06.06.2012 року використано 6720 м. куб., а не 28430,5 м. куб., як вказано в попередній довідці та яку взято до уваги господарським судом.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року прийнято вказану апеляційну скаргу, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру сплати судового збору, справу призначено до розгляду на 04.02.2013 року та зобов'язано скаржника подати суду докази сплати судового збору, у порядку та розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір». В судовому засіданні 04.02.2013 року розгляд справи відкладено до 18.02.2013 року за клопотанням відповідача (скаржника).

Представники відповідача (скаржника) та третьої особи в судове засідання не з'явились. Поряд з цим, відповідачем на виконання вимог ухвал суду від 17.01.2013 року та 04.02.2013 року не подано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у порядку та розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір».

Від відповідача 14.02.2013 року до суду надійшла телеграма, в якій останній просить про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою, а 15.02.2013 року довідка, в якій вказано про перебування Кісь О.П. на амбулаторному лікуванні.

Колегія суддів враховуючи те, що явка представників відповідача та третьої особи не визнавалась обов'язковою, відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Прокуратурою Теребовлянського району Тернопільської області направлено на адресу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області лист від 30.05.2012 року за вих.№1015, в якій прокурор керуючись вимогами ст.ст.8, 20 Закону України «Про прокуратуру» просить інспекцію в строк до 8 червня 2012 року провести перевірку додержання вимог водного законодавства зі сторони СПД ФО Кісь О.П., жителя м.Теребовля, вул.Зарицького,6/2, який здійснює надання послуг по водопостачанню в м.Теребовля.

06.06.2012 року головним спеціалістом відділу екологічного контролю природних ресурсів - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони водних ресурсів фізичною особою - підприємцем Кісь О.П., за наслідками якої складено акт перевірки (арк. справи 12 т.І).

Перевіркою встановлено, що ПП Кісь О.П. надає послуги з холодного водопостачання для вулиць Руднєва, Зарицького, Космодем'янської, Ломоносова, Ювілейної, Орлика, Хоткевича, Мандичевського, Глещавецької в м. Теребовля. В ході перевірки відповідачем представлені: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 № 053967, договір оренди на приміщення насосної, каптажу та водонапірної башти між Теребовлянським ККП та фізичною особою - підприємцем Кісь О.П. від 14.03.2003 року терміном на 5 років, рішення Теребовлянської міської ради про продовження договору оренди з ФОП Кісь О.П від 26.08.2008 року № 1140, рішення Теребовлянської міської ради про безкоштовну передачу водогону в оренду ФОП Кісь О.П. № 251 від 14.03.2003 року, довідка, видана фізичною особою - підприємцем Кісь О.П. про використання води споживачами, яких забезпечує суб'єкт підприємницької діяльності Кісь О.П. за період з 08.08.2011 року по 06.06.2012 року , згідно вказаної довідки використано 28430,5 м. куб. води, довідка-розрахунок кількості споживачів та кількості споживання води на добу відповідно до рішення Виконкому Теребовлянської міської ради № 49 від 27.02.2007 року.

В ході здійснення перевірки виявлено факт забору води з боку фізичної особи - підприємця Кісь О.П. без дозволу на спецводокристування, самовільно забрано 28430,5 куб. вод за період з 08.08.2011 р. по 06.06.2012 р.

06.06.2012 року Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області складено протокол №000648 від 06.06.2012 року про адміністративне правопорушення, вчинене ПП Кісь О.П., в якому зазначено про порушення права державної власності на води - самовільне водокористування, а саме вказано, що ПП Кісь О.П., згідно рішення Теребовлянської міської ради №251 від 14.03.2003 року орендує водогін, який забезпечує водопостачання вулиць м.Теребовля, орендує приміщення насосної, каптаж, водонапірну башту, з 08.08.2011 року по 06.06.2012 року самовільно використав без дозволу на спецводокористування 28430,5 м. куб. води, що є порушенням п. 9 ст.44 Водного кодексу України.

13.06.2012 року Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області винесено постанову № 016/648 про закриття справи про адміністративне правопорушення та передачу матеріалів справи прокурору Теребовлянського району.

04.09.2012 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області винесено Вирок по кримінальній справі № 1914/2128/12р., яким Кісь О.П. визнано винним, за ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексу України (порушення правил охорони або використання надр), кваліфікуючою ознакою якого є незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Судом встановлено, що рішенням Теребовлянської міської ради № 251 від 14.03.2003 року "Про безкоштовну передачу в оренду водогону підприємцю Кісю О.П.", ПП Кісь О.П. надано дозвіл на передачу в безкоштовну оренду водогін, який забезпечує водопостачання вулиць, що знаходяться на виборчих округах № 24, 23, 7 терміном на 5 років. У п.4 зазначеного рішення, міська рада зобов'язала Комбінат комунальних підприємств оформити договір передачі в оренду водогону та водонапірної башні безкоштовно терміном на 5 років підприємцю Кісь О.П., а в п.5 рішення зобов'язано підприємця до 15.05.2003 року виготовити та представити в міськвиконком передбачену законодавством документацію на водопостачання та провести інвентаризацію землі.

14.03.2003 року між Теребовлянським комбінатом комунальних підприємств (в тексті договору - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Кісь Орестом Павловичем (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди водогону, у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар (відповідач) бере в тимчасове володіння об'єкт, що орендується, адреса: м. Теребовля, вул. Матросова; приміщення насосної, каптаж, башта Рожньовського, водогін по вул. Глищавецька. Термін оренди складає 5 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актом здачі-прийняття з моменту прийняття рішення міської ради.

Рішенням Виконавчого комітету Теребовлянської міської ради № 49 від 27.02.2007 року "Про визнання виконавцем комунальних послуг" (арк. справи 23 т.І), ПП Кісь О.П. визначено виконавцем послуг з холодного водопостачання та враховуючи, що останній орендує водозабір у Теребовлянського ККП затвердити для нього однакові з комбінатом комунальних підприємств норми споживання води (додаток 1), а також зобов'язано ПП Кісь О.П. розробити та погодити ціни на надання послуг із холодного водопостачання згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - до 27.03.2007 року.

Рішенням Теребовлянської міської ради від 26.06.2008 року №1140 "Про продовження договору оренди водогону з підприємцем Кісем О.П.", надано дозвіл на продовження договору оренди водогону з відповідачем для забезпечення водопостачання мікрорайону "Сади", зобов'язано оформити договір передачі водогону та водонапірної вежі в оренду Приватному підприємцю Кісь О.П., а рішенням Виконкому Теребовлянської міської ради від 29.05.2012 року за №110, визнано ПП Кісь О.П. надавачем послуг з холодного водопостачання вулиць Руднєва, Зарицького М., Космодем'янської З., Ломоносова, Ювілейної, Орлика П., Хоткевича Г., Мандичевського , Глещавецька, погоджено норми споживання холодної води до затверджених норм для КП «Теребовля».

01.06.2012 року між КП «Теребовля» (в тексті договору - орендодавець) та ПП Кісь О.П. (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди водогону, у відповідності до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар (відповідач) бере у тимчасове володіння систему водопостачання, яка знаходиться на балансі орендодавця, і складається з водогону, каптажу, башти "Рожньовського"; балансова вартість об'єкту, що орендується становить: Каптаж - 2700 грн., башта "Рожньовського" 23050 грн., водогін 98100 грн.; загальна вартість об'єкта, що орендується становить 123850 грн. Згідно п. 2.1 вказаного договору система водопостачання: башта "Рожньовського", каптаж, водогін, надається "Орендарю" для водозабезпечення жителів вулиць: Руднєва, М. Зарицького, З. Космодем'янської, м. Ломоносова, Ювілейна, П. Орлика, Г. Хоткевича, Мандичевського, Глещавецька, Ковпака, Бічна 1, Сонячна, Плебанівська, провулок Сонячної.

Пунктами 4.1 та 5.1 договору встановлено, що термін оренди об'єкта складає 3 роки з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актом приймання-передачі, відповідно до п. 1.1 цього договору орендар зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату в розмірі 1032 грн. 08 коп. в місяць .

До матеріалів справи долучено дозвіл № УКР-1329"А"/ТЕР на спеціальне водокористування (арк. справи 45 - 47 т.І), виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області від 14.07.2010 року (за клопотанням КП Теребовлянської міської ради «Теребовля») на строк до 14.07.2013 року. У п.5 дозволу зазначено: "характеристика водокористування" ціль водокористування: господарсько-побутове та виробниче водопостачання населення, підприємств, організацій, установ; відведення та очищення зворотних вод", а також лист Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області (вих.№2-2/2747 від 20.11.2012 року, арк. справи 112 т.І), в якому зазначено, що попередній дозвіл на спеціальне водокористування, яким дозволялось використання каптованого джерела на території Теребовлянської міської ради, був виданий Теребовлянському ККП 30.01.2007 р. № УКР-1329"А"/ТЕР з терміном дії до 01.07.2010 року.

Згідно довідки № 259 від 09.10.2012 року, виданої КП "Теребовля" каптоване джерело по вул. Глещавецька знаходиться у переліку об'єктів в дозволі на спецводокористування №КР-1329"А"ТЕР від 14.07.2010 року виданому Комунальному підприємству Теребовлянської міської ради "Теребовля".

Із листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області від 02.11.2012 року вих.№2-2/2642, вбачається, що фізична особа-підприємець Кісь О.П., як водокористувач на обліку в Держуправлінні не перебуває та за дозволом на спеціальне водокористування не звертався; дозвіл на спецводокористування від 14.07.2010 р. № УКР-1329 "А"/ТЕР з терміном дії до 14.07.2013 року, до якого включене каптоване джерело на території Теребовлянської міської ради, виданий Комунальному підприємству Теребовлянської міської ради "Теребовля".

Судом встановлено, що відповідачем - фізичною особою-підприємцем Кісь О.П. укладались договори про надання послуг з холодного водопостачання за відповідну плату з громадянами - мешканцями м. Теребовля, що останнім не заперечується.

Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" позивачу, як спеціально уповноваженому органу з питань екології та природних ресурсів, надано право здійснювати контроль за використанням та охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів, територіальних вод, дотриманням норм екологічної безпеки, а також подання позовів про відшкодування збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Частиною 2 ст. 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Відповідно до ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Пунктом „з" частини 2 статті 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до положень ст.42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи; водокористувачі можуть бути первинними і вторинними; первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води; вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Як визначається ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідач (скаржник) вказує на те, що він не є власником водозабірних споруд і відповідного обладнання та первинним водокористувачем, а лише орендарем, проте, як встановлено судом першої інстанції відповідач не може вважатись вторинним водокористувачем та, що останній не відображений в дозволі на спеціальне водокористування від 14.07.2010 року №УКР-1329 "А"/ТЕР як вторинний водокористувач, а користується системою водопостачання, яка складається з: приміщення насосної станції, водогону, каптажу, башти "Рожньовського" на підставі договору оренди водогону від 14.03.2003 року, а в подальшому на підставі договору оренди водогону від 01.06.2012 року. Таки чином, вказане майно перебуває у відповідача в оренді (тимчасовому користуванні), а відповідно до розділу "Права та обов'язки Орендодавця" договору оренди водогону від 14.03.2003 року орендодавець" (Теребовлянський ККП) за даним договором втрачає право розпорядження об'єктом, що орендується на термін оренди без письмової згоди орендаря (ПП Кісь О.П.).

Крім того, судом відзначено, що згідно із п.9 ст.44 та п.1 ч.1 ст.43 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу, а вказані норми не містять застережень щодо звільнення вторинного водокористувача від обов'язку отримати відповідний дозвіл в разі здійснення спецводокористування, а також не розмежовують, що спеціальне водокористування мають право здійснювати виключно первинні водокористувачі.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Водного кодексу України видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а положенням ч.1, п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України. Особи, які винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування несуть відповідальність за порушення водного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України - підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства в розмірах і порядку, встановленими законодавством України.

Розрахунок розміру збитків, заподіяних державі відповідачем в результаті його неправомірних дій проведено позивачем: за період з 08.08.2011 року по 06.06.2011 року згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 р. за № 767/16783 (із змінами, внесеними Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30 червня 2011 р. № 220), відповідно до п.9.2. якої, фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою. При розрахунку розміру відшкодування збитків позивачем взято до уваги: - довідку відповідача - фізичної особи-підприємця Кісь Ореста Павловича, в якій зазначено, що за період з 08.08.2011 року по 06.06.2012 року ним використано 28430,5 м. куб. води; - ставку збору за спеціальне використання підземних вод по Тернопільській області, яка становить 58,54 грн. за 100 куб. м (згідно п.325.2. ст.325 Податкового кодексу України).

Судом перевірено розрахунок збитків завданих відповідачем державі в результаті самовільного забирання (використання) 28430,5 куб. води без дозволу на спеціальне водокористування за період з 08.08.2011 року по 06.06.2012 року, розрахунок таких становить 1664321 грн. 47 коп.

Посилання скаржника (відповідача) на те, що кількість використаної води у даній довідці суттєво завищена, згідно довідки долученої до апеляційної скарги за період з 08.08.2011 року по 06.06.2012 року використано 6720 м не приймається до уваги судом, так як на підтвердження наведеного відповідачем не подано відповідних доказів.

Крім того, 04.09.2012 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області винесено вирок по кримінальній справі № 1914/2128/12р., яким Кісь О,П. визнано винним, зокрема, за ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексу України (порушення правил охорони або використання надр).

У наведеному вироку зазначено, що будучи допитаним у судовому засіданні підсудний Кісь О.П. повністю визнав свою вину у вчиненому злочині та суду показав, що організував видобування та постачання питної води жителям району Сади м. Теребовля і таким чином незаконно впродовж з 8.08.2011 року по 6.06.2012 року із артезіанської свердловини організував видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме прісної води в кількості 28430,5 метрів кубічних без спеціального на те дозволу .

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Подаючи апеляційну скаргу на рішення по даній справі, апелянт повинен був сплатити 16643, 21 грн. - судового збору, проте, сплатив лише 102 грн., подавши при цьому клопотання, про зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги до - 102 грн., в задоволенні якого судом відмовлено.

На виконання вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року та 04.02.2013 року по даній справі, відповідачем не подано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у порядку та розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір», з огляду на наведене, зі скаржника (відповідача) в доход Державного бюджету України слід стягнути 16541,21 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 10.12.2012 року по справі №16/47/5022-794/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кісь Ореста Павловича без задоволення.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Кісь Ореста Павловича (вул. Зарицького, 6, м. Теребовля, Теребовлянський район, Тернопільська область, ідентифікаційний номер 1744006196) в доход Державного бюджету України - 16541,21 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Хабіб М.І.