Рішення

від 01.02.2013 по справі 524/440/13- ц

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/440/13- ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2013 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Савічева В.О.

при секретарі - Штепа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука, Полтавської області з позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання права власності.

В позові вказувала, що вона є власником нерухомого майна - будівлі кіоску для реалізації продовольчих товарів, розташованого в АДРЕСА_1.

Документами, що підтверджують належність їй вищевказаного нерухомого майна є Договір купівлі-продажу торгівельного кіоску від 16.06.2011 року та договір суборенди землі від 12.10.2006 року. Відповідно до вищевказаного договору суборенди землі, що укладений між нею та орендарем ФОП ОСОБА_2 їй в строкове платне користування було передано земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер № 5310436100:08:005:0118) для експлуатації та обслуговування стаціонарної малої архітектурної форми - торгівельного кіоску для реалізації продовольчих товарів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в районі житлового будинку. Строк дії договору суборенди скінчився 01.09.2012 року, після чого вона звернулась до Кременчуцької міської ради Полтавської області за поновленням договору. Її право на поновлення договору передбачено ст. 33 ЗУ «Про оренду землі».

У неї, як у власника нерухомого майна - будівлі кіоску для реалізації продовольчих товарів, розташованого в АДРЕСА_1 виникла необхідність в реалізації права власності на майно, а саме у реалізації права розпорядження майном. Здійснення нею права розпорядження нерухомим майном неможливе без попередньої реєстрації права власності на нерухоме майно в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та присвоєння останньому поштової адреси. Реєстрація права власності на нерухоме майно неможлива без присвоєння об'єкту нерухомого майна окремої поштової адреси. У відповідності до Положення «Про порядок присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна в м. Кременчуці», затвердженого рішенням міськвиконкому № 1078 від 16.12.2011 року, поштові адреси присвоюються існуючим об'єктам нерухомого майна, або об'єктам нерухомого майна, будівництво яких розпочато (ведеться, закінчується).

За наявних у неї документів присвоєння поштової адреси належній їй будівлі кіоску є неможливим, так як відповідно до Акту технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію від 06.09.2006 року належне їй нерухоме майно є малою архітектурною формою, що не відповідає дійсності та порушує її права, як власника об'єкту нерухомості. Крім того, внаслідок вказаних обставин Кременчуцька міська рада Полтавської області, як власник землі, не визнає її право власності на нерухоме майно - будівлю кіоску для реалізації продовольчих товарів, розташованого в АДРЕСА_1, вважаючи вказане майно тимчасовою спорудою, що в свою чергу позбавляє її можливості зареєструвати за собою право власності на об'єкт нерухомого майна та поновити договір суборенди земельної ділянки.

Належність будівлі кіоску до об'єктів нерухомого майна підтверджується висновком експертного дослідження № 172-12 від 27.11.2012 року, проведеного експертом ОСОБА_3 У результаті проведених дослідження експерт ОСОБА_3 дійшов висновків, що будівля кіоску для реалізації продовольчих товарів, розташованого у АДРЕСА_1 відповідає вимогам будівельних норм і правил. Конструктивні елементи будівлі кіоску для реалізації продовольчих товарів, розташованого у АДРЕСА_1 знаходиться у доброму стані та можуть експлуатуватись. Будівля кіоску для реалізації продовольчих товарів, розташованого у АДРЕСА_1 відноситься до об'єктів нерухомого майна. Перебудова будівлі кіоску для реалізації продовольчих товарів, розташованого у АДРЕСА_1 з часу прийняття в експлуатацію, тобто з 06.09.2006 року не проводилась.

Таким чином вважає, що належне їй нерухоме майно (будівля кіоску для реалізації продовольчих товарів) було збудовано та прийнято в експлуатацію у відповідності до чинного на час прийняття в експлуатацію законодавства.

Зазначений висновок експерта свідчить про те, що Актом технічної комісії про прийняття малої архітектурної форми в експлуатацію від 06 вересня 2006 року фактично в експлуатацію був прийнятий об'єкт нерухомості - кіоск для реалізації продовольчих товарів площею 10,0 кв.м., однак з невідомих причин зазначено, що споруда має тимчасовий характер, чим порушено її право власності.

Посилаючись на вищевикладені обставини та підстави, а також на норми ст.ст. 16,331,392 ЦК України, вимоги Наказу Міністерства юстиції від 14.04.2009 року № 660/5, «Про затвердження методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації» а також на обставини і підстави викладені в тексті позовної заяви позивач просила суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - будівлю кіоску для реалізації продовольчих товарів площею 10 кв.м., розташовану у АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула про день, час та місце слухання справи повідомлена була належним чином, свої інтереси доручив представляти ОСОБА_4

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити посилаючись на обставини і підстави викладені в тексті позовної заяви.

Представник відповідача - Кременчуцької міської ради Полтавської області при вирішенні спору поклався на розсуд суду зазначаючи про наявність висновку експертного будівельно-технічного дослідження який підтверджує вимоги позивача та доводить факт, що предметом спору є саме нерухоме майно.

Суд, вислухавши пояснення прибувших учасників судового розгляду, вивчивши письмові матеріали справи, давши аналіз та оцінку наданим доказам встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу торгівельного кіоску, що посвідчений 16.06.2011 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 придбала у власність малу архітектурну форму - торгівельний кіоск площею 10 кв.м. призначений для реалізації продовольчих товарів, який знаходиться в районі житлового будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до наявної в матеріалах справи світлокопії Акта технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію від 06 вересня 2006 року належна ОСОБА_6 стаціонарна мала архітектурна форма - торгівельний кіоск для реалізації продовольчих товарів в районі житлового будинку АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що торгівельний кіоск для реалізації продовольчих товарів в районі житлового будинку АДРЕСА_1 який на момент розгляду справи судом належить позивачу - ОСОБА_1 було збудовано та прийнято в експлуатацію у відповідності до чинного на час прийняття в експлуатацію законодавства.

З моменту прийняття в експлуатацію торгівельного кіоску для реалізації продовольчих товарів в районі житлового будинку АДРЕСА_1 будь-яких реконструкцій та змін в конструктивні елементи належного позивачу торгівельного кіоску останній не здійснював, що підтверджується наявним в матеріалах справи висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 172-12 від 27.11.2012 року, що складений експертом ОСОБА_3. Відповідно до вищевказаного висновку експерта: будівля кіоску для реалізації продовольчих товарів, розташованого у АДРЕСА_1 відповідає вимогам будівельних норм і правил. Конструктивні елементи будівлі кіоску для реалізації продовольчих товарів, розташованого у АДРЕСА_1 знаходяться у доброму стані та можуть експлуатуватись. Будівля кіоску для реалізації продовольчих товарів, розташованого у АДРЕСА_1 відноситься до об'єктів нерухомого майна. Перебудова будівлі кіоску для реалізації продовольчих товарів, розташованого у АДРЕСА_1 з часу прийняття в експлуатацію, тобто з 06.09.2006 року не проводилась.

Крім того в дослідницькій частині вказаного висновку по питанню 2 експертом в результаті проведеного дослідження встановлено, що для спорудження будівлі кіоску для реалізації продовольчих товарів, розташованого в АДРЕСА_1 проводились роботи з обладнання фундаменту. Конструкції будівлі кіоску для реалізації продовольчих товарів, розташованого в АДРЕСА_1 мають нерозривний зв'язок з землею за допомогою фундаменту, виконані з довговічних будівельних матеріалів, переміщення об'єкту є неможливим без знецінення та зміни функціонального призначення, відповідно зазначена будівля являється об'єктом нерухомості.

Зазначений висновок експерта свідчить про те, що Актом технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію від 06 вересня 2006 року фактично в експлуатацію був прийнятий об'єкт нерухомості - кіоск для реалізації продовольчих товарів площею 10,0 кв.м., однак з невідомих причин зазначено, що вказаний об'єкт має тимчасовий характер. Тобто право власності позивача на належний їй фактично об'єкт нерухомості було порушено та в даний час відповідачем не визнається.

Відповідно до наявної в матеріалах справи світлокопії договору суборенди землі укладеного між позивачем ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_2, позивачу в строкове платне користування було передано земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер № 5310436100:08:005:0118) для експлуатації та обслуговування стаціонарної малої архітектурної форми - торгівельного кіоску для реалізації продовольчих товарів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в районі житлового будинку. Відповідно до пункту 2.3 договору суборенди на земельній ділянці знаходиться споруда стаціонарної малої архітектурної форми - торгівельний кіоск для реалізації продовольчих товарів. Вказаний договір суборенди землі було укладено строком до 01.09.2012 року. В зв'язку з закінчення строку дії договору суборенди позивач звернулась до Кременчуцької міської ради Полтавської області за його поновленням. Право позивача на поновлення вищевказаного договору оренди землі визначено ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», однак Кременчуцька міська рада Полтавської області не визнаючи право позивача ОСОБА_1 на приміщення торгівельного павільйону, що є предметом спору не визнає і переважне право позивача передбачене ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» на поновлення договору оренди.

Як було встановлено судом в ході судового розгляду даної справи у позивача ОСОБА_1 як у власника нерухомого майна, що є предметом спору виникла необхідність в реалізації права власності на майно, а саме в реалізації права розпорядження майном. Здійснення права розпорядження нерухомим майном неможливе без попередньої реєстрації права власності на нерухоме майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Реєстрація права власності на нерухоме майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не можлива без присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна.

У відповідності до Положення «Про порядок присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна в м. Кременчуці», затвердженого рішенням міськвиконкому № 1078 від 16.12.2011 року, поштові адреси присвоюються існуючим об'єктам нерухомого майна, або об'єктам нерухомого майна будівництво яких розпочато (ведеться, закінчується).

За наявних у позивача ОСОБА_1 документів присвоєння поштової адреси кіоску для реалізації продовольчих товарів, що є власністю позивача є неможливим, так як відповідно до Акта технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію від 06 вересня 2006 року належне позивачу нерухоме майно є тимчасовою спорудою - малою архітектурною формою, що як було встановлено в судовому засіданні не відповідає дійсності, та як наслідок, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача ОСОБА_1 як власника об'єкта нерухомості.

Відповідно до п. 1.1. Наказу Міністерства юстиції від 14.04.2009 року № 660/5, «Про затвердження методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації» (далі - Наказ), визначено ознаки нерухомої речі, а саме:

- Ці об'єкти розташовані на земельній ділянці та нерозривно пов'язані з землею, тобто вони не можуть існувати без землі;

- Переміщення цих об'єктів є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Тобто, головним елементом малих архітектурних форм є їх тимчасовість, що не є ознакою нерухомого майна. Малі архітектурні форми не є нерухомим майном, а тому право власності на них не підлягає державній реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень є рішення судів, що набрали законної сили.

На підставі вищевикладених обставин, з врахуванням встановлених в судовому засіданні фактичних даних суд прийшов до висновку, що право позивача на нерухоме майно - кіоск для реалізації продовольчих товарів площею 10,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 відповідачем не визнається, а тому для захисту порушеного права позивача позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 16, 319, 328, 331, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214- 215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на нерухоме майно - кіоск для реалізації продовольчих товарів площею 10 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: