Постанова

від 21.02.2013 по справі 802/540/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 р. Справа № 802/540/13-а

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Загороднюка Андрія Григоровича,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М. А.,

представника позивача: Півторак Т. М.,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Шаргородського районного центру зайнятості (робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття)

до: ОСОБА_2

про: стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

06.02.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Шаргородського районного центру зайнятості (робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) (далі - Шаргородський РЦЗ або позивач) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг в сумі 258, 68 грн. з ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 або відповідач).

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Шаргородським районним центром зайнятості ОСОБА_2 надано статус безробітного і призначено виплату допомоги по безробіттю. Внаслідок проведеної позивачем перевірки встановлено, що відповідач в період отримання такої допомоги, виконував роботи за договорами цивільно-правового характеру. Приписи наказу про відшкодування виплаченої суми відповідачем в добровільному порядку не виконані, тому позивач звернувся до суду з позовом про їх примусове стягнення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, жодних клопотань суду не надав, хоча про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Суд, заслухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду справи за відсутності відповідача, встановивши достатність наданих у справу доказів для правильного вирішення справи, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі. Суд встановив наступні фактичні обставини справи.

25.01.2011 року ОСОБА_2 Шаргородським міжрайонним центром зайнятості зареєстровано таким, що шукає роботу.

01.02.2011 року ОСОБА_2 з заявою про призначення допомоги по безробіттю та надання статусу безробітного звернувся до позивача. В заяві (а. с. 6) зазначено, що відповідач не отримує пенсії, не має права на пенсію за віком, в тому числі, на пільгових умовах та на пенсію за вислугою років.

На підставі заяви, відповідно до ч. 1 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (надалі - Закон України № 1533 - 111) та "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.12.2000 року № 307, громадянину ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

З метою цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", здійснюється обмін інформацією з ДПА про отримані особами, які перебувають на обліку у державній службі зайнятості, як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, та під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами тощо.

При проведенні звірки з даними Державної податкової адміністрації за II квартали 2011 р. на запит Шаргородського РЦЗ, виявлено розбіжність в даних отриманої інформації, а саме: наявність інформації про доходи від виконання роботи на ПП "Паланиця" у період перебування на обліку в службі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю безробітним ОСОБА_2

В результаті отриманої інформації, виникла необхідність перевірити дану розбіжність чи отримати достовірну інформацію про отримані відповідачем доходи.

17.10.2012 року та 19.11.2012 року Шаргородським РЦЗ надіслано запити (а. с. 7, 9) на дане підприємство (за юридичною адресою: 23727, Тиврівський р-н, с. Кобелецьке, вул. Леніна, 1) щодо підтвердження отриманих відомостей.

23.11.2012 р. до Шаргородського РЦЗ надійшов від ПП "Паланиця" лист (а. с. 11), в якому зазначено, що ОСОБА_2 дійсно виконував роботи за договорами цивільно-правового характеру для ПП "Паланиця" з 02.05.2011 року по 30.05.2011 року, за що отримував грошову винагороду.

Відповідно до листа ПП "Паланиця" Шаргородським РЦЗ складено акт № 119 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення (а. с. 12-14) , в якому зазначено, що ОСОБА_2 одночасно перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та виконував роботи за договором цивільно-правового характеру в період з 02.05.2011 року по 12.05.2011 року.

За даний період йому нараховано допомогу по безробіттю в сумі 258, 68 грн., що підтверджується довідкою (а. с. 15). Вимогу наказу від 06.12.2012 року (а. с. 18) про повернення незаконно отриманих коштів в розмірі 258, 68 грн. відповідач в добровільному порядку не виконав, а тому позивач змушений звернутись з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", до зайнятого населення належать громадяни , які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, особи, зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю та працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Частиною 1 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Окрім цього, розмір зазначеної допомоги визначається ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Крім того, абз. 1 ч. 3 цієї статті Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 11.03.2008 року №125/116, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Наказом заступника директора Шаргородського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття № 53 від 06.12.2012 року (а. с. 18) про повернення виплачених коштів, визначено обов'язок вжити заходів для повернення незаконно отриманих коштів ОСОБА_2

Проте, відповідач в добровільному порядку незаконно отримані кошти не повернув.

У даному випадку, законодавчо підкріплений механізм повернення коштів діє, адже з наявних в матеріалах справи доказів вбачається свідоме невиконання покладених обов'язків, а також реалізований намір отримувати незаконно нараховані кошти у вигляді допомоги по безробіттю.

Системний аналіз з'ясованих в судовому засіданні обставин адміністративної справи та положень чинного законодавства встановлює, що кошти по безробіттю, виплачені ОСОБА_2 Шаргородським РЦЗ отримані протиправно, на підставі недостовірних відомостей, а тому вони підлягають стягненню на користь Шаргородського РЦЗ - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, надані позивачем, дають суду підстави для постановлення рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 94 КАС України, відповідно до якої у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1., ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Шаргородського центру зайнятості (адреса: вул. Леніна, 217-б, м. Шаргород, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 20088037, р/р 37176304900687) кошти в сумі 258, 68 грн. (двісті п'ятдесят вісім гривень шістдесят вісім копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович