Рішення

від 18.02.2013 по справі 5011-39/13611-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/13611-2012 18.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудспецмонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімастройінвест"

про стягнення 38619,25 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Гуськова Л.М. за довіреністю б/н від 18.10.2010 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудспецмонтаж" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімастройінвест" (відповідач) про стягнення 38619,25 грн. на підставі Договору № 0709/1 на монтажні та пусконалагоджувальні роботи від 07.09.2010 р., з яких: 24500,00 грн. основного боргу, 4916,05 грн. інфляційних нарахувань, 2728,20 грн. 3% річних та 6475,00 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 0709/1 на монтажні та пусконалагоджувальні роботи від 07.09.2010 р. позивач виконав та передав відповідачу роботи, передбачені вищенаведеним договором, втім відповідач виконані позивачем роботи оплатив не повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/13611-2012 та призначено її розгляд на 05.11.2012 р. на 10:50 год.

В судове засідання, призначене на 05.11.2012 р., представник позивача з'явився, подав на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2012 р. повідомлення та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а також просив стягнути з відповідача 24500,00 грн. основного боргу, 4916,05 грн. інфляційних нарахувань, 2728,20 грн. 3% річних та 4500,00 грн. пені.

В судовому засіданні, призначеному на 05.11.2012 р., представник позивача подав заяву про продовження строків розгляду справи.

Подані суду повідомлення та заява були передані до відділу діловодства суду для їх подальшої реєстрації відповідно до п.п.2.4. п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.).

В судове засідання, призначене на 05.11.2012 р., представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 03.10.2012 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. розгляд справи відкладено на 03.12.2012 р. о 10:30 год.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. у зв'язку з відрядженням судді Гумеги О.В. з 03.12.2012 року по 07.12.2012 року до Національної школи суддів України, справу № 5011-39/13611-2012 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. у зв'язку з відрядженням судді Гумеги О.В. з 03.12.2012 року по 07.12.2012 року до Національної школи суддів України, справу № 5011-39/13611-2012 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.12 р. справу № 5011-39/13611-2012 було прийнято до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В. та призначено розгляд справи на 14.01.2013 р. о 11:30 год.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. справу № 5011-39/13611-2012 передано для розгляду судді Гумезі О.В, у зв'язку з її поверненням з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. справу № 5011-39/13611-2012 було прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В. та призначено розгляд справи на 21.01.2013 р. об 11:30 год.

В судове засідання, призначене на 21.01.2013 р. представники позивача з'явилися та подали письмові пояснення по справі, відповідно до яких просили суд стягнути з відповідача 24500,00 грн. основного боргу, 4916,05 грн. інфляційних нарахувань, 2728,20 грн. 3% річних та 4500,00 грн. пені.

Із змісту зазначених письмових пояснень вбачається, що позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені, а інші позовні вимоги залишив без змін.

Письмові пояснення передані до відділу діловодства суду для їх подальшої реєстрації відповідно до п.п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 21.01.2013 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.10.2012 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні 21.01.2013 р. надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримали з урахуванням поданих письмових пояснень.

В судовому засіданні, призначеному на 21.01.2013 р., представники позивача подали клопотання про продовження строку розгляду спору. Клопотання судом задоволено і передано до відділу діловодства суду для його подальшої реєстрації, відповідно до п. п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 18.02.2013 о 10:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 18.02.2013 р., подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких підтвердив, що станом на день розгляду справи основний борг в сумі 24500,00 грн. відповідачем не сплачено, а тому просив суд стягнути з відповідача 24500,00 грн. основного боргу, 4916,05 грн. інфляційних нарахувань, 2728,20 грн. 3% річних та 4500,00 грн. пені. Разом з наведеними поясненнями представник позивача подав витяги Єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 23-07/424-1 та № 23-07/424-2 від 13.02.2013 р. стосовно позивача та відповідача. Письмові пояснення передані до відділу діловодства суду для їх подальшої реєстрації відповідно до п.п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 18.02.2013 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштові відправлення з ухвалами суду від 03.10.2012 р., від 05.11.2012 р., від 03.12.2012 р. та від 21.01.2012 р. були направлені відповідачу за адресою 03049, м. Київ, вул. Тополева, буд. 6, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача станом на 01.02.2013 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 23-07/424-2 від 13.02.2013 р.

Втім, поштові відправлення з наведеними ухвалами суду та примірниками повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції були повернуті органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р., згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.02.2013 р. без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 18.02.2013 р. підтримав позовні вимоги з урахуванням поданих ним в судовому засіданні письмових пояснень, відповідно до яких фактично зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені, а саме: просив стягнути з відповідача 4500,00 грн. пені за період 180 днів, починаючи з 13.01.2012 р., а в іншій частині позовні вимоги залишив без змін.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 36644,25 грн., з яких: 24500,00 грн. основного боргу, 4916,05 грн. інфляційних нарахувань, 2728,20 грн. 3% річних та 4500,00 грн. пені.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не були подані.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.02.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.09.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудспецмонтаж" (позивач, Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімастройінвест" (відповідач, Замовник) укладено Договір № 0709/1 на монтажні та пусконалагоджувальні роботи (далі - Договір або Договір № 0709/1 від 07.09.2010 р.).

Відповідно до розділу 1 Договору Замовник (відповідач) доручає, а Підрядник (позивач) приймає на себе виконання робіт по монтажу та наладці ліфтів №1, №2 в/п 630 кг на 24 зупинки, кількістю дві одиниці (в подальшому - обладнання, роботи) для будівлі за адресою м. Київ, пр. Червонозоряний, 4а. Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і сплатити Підряднику вартість виконаних робіт за ціною, визначеною цим Договором в розділі 2.

Відповідно до розділу 2 Договору договірна ціна монтажно-налагоджувальних робіт за одиницю обладнання, яка погоджена з Замовником, складає: ліфт №1, №2 в/п 630 кг 24 зупинок складає 62500,00 грн., загальна вартість Договору з урахуванням ПДВ складає 150000,00 грн. При цьому загальна вартість Договору включає вартість монтажних, пусконалагоджувальних робіт, ПДВ та не включає будівельні та оздоблювальні роботи по шахтам, диспетчеризацію, освітлення ліфтових шахт (пункти 2.1, 2.2 розділу 2 Договору).

Пунктом 2.5 розділу 2 Договору визначено, що на протязі 5 днів після повідомлення Замовнику про готовність обладнання до відвантаження на об'єкт монтажу, Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника аванс в розмірі 30% вартості робіт.

Пунктом 2.6 розділу 2 Договору передбачено, що подальші розрахунки - 70% вартості робіт, Замовник здійснює щомісячно за виконані роботи, на підставі акту (форми КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками Сторін за виключенням авансу. Акт виконаних робіт готує Підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника в термін не пізніше 27 числа звітного місяця. Уповноважений представник Замовника на протязі трьох днів перевіряє обґрунтованість акту та підписує його в частині фактично виконаних об'ємів робіт.

Як визначено в пункті 2.7 розділу 2 Договору, оплата за виконані роботи здійснюється замовником на протязі п'яти днів після підписання актів виконаних робіт сторонами та надання виконавчої документації Підрядником, або надається мотивована відмова Підряднику.

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Договору Підрядник виконує роботи згідно з проектною документацією при умові оплати згідно з п. 2.5 - п. 2.7 Договору.

Згідно пункту 6.2 розділу 6 Договору передбачено, що при порушенні терміну сплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення, але не більше 5% від загальної вартості Договору.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 розділу 9 Договору цей Договір набуває сили з моменту його підписання сторонами, а термін дії Договору закінчується після виконання прийнятих на себе сторонами зобов'язань.

Позивач зазначив, що на виконання договірних зобов'язань ним були виконані роботи згідно з проектною документацією та передані на підписання відповідачу акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (типова форма № КБ-3) за грудень 2010 р. на загальну суму 150000,00 грн. Наведені акти і довідки були підписані відповідачем в грудні 2010 року.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення п. 2.7 Договору здійснив лише часткові розрахунки за виконані позивачем роботи в загальній сумі 125500,00 грн., а саме: 37500,00 грн. 05.11.2010 року, 15000,00 грн. 25.02.2011 року, 10000,00 грн. 20.04.2011 року, 10000,00 грн. 10.06.2011 року, 20000,00 грн. 06.07.2011 року, 10000,00 грн. 06.09.2011 року, 3000,00 грн. 13.11.2011 року і 20000,00 грн. 12.01.2012 року, що підтверджується банківськими виписками.

З огляду на зазначене, за даними позивача станом на час судового розгляду спору заборгованість відповідача за Договором становить 24500,00 грн. (основний борг).

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 3 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовЧязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу . Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 875 ЦК України визначено, що правовою основою регулювання відносин, пов'язаних з договором будівельного підряду є положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, від 04.12.2009, № 554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" такими типовими формами первинних облікових документів у будівництві є форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Отже, належним доказом, що підтверджує факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено в пункті 2.7 розділу 2 Договору, оплата за виконані роботи здійснюється замовником на протязі п'яти днів після підписання актів виконаних робіт сторонами та надання виконавчої документації Підрядником.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (типова форма № КБ-3) за грудень 2010 р. підтверджується, що позивач згідно умов Договору виконав роботи на загальну суму 150000,00 грн. , які відповідають загальній вартості Договору (п. 2.1 розділу 2 Договору).

При цьому вищенаведені акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3 за грудень 2010 р., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками, приймаються судом у якості належних і допустимих доказів на підтвердження виконання позивачем спірних підрядних робіт, а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Судом також досліджено, що вищенаведені акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3 за грудень 2010 р. підписані сторонами без зазначення дати, але, враховуючи зміст абз. 2 пункту 2.6 розділу 2 Договору, підставним слід вважати, що у будь-якому разі дані акти та довідки за грудень 2010 р. були підписані сторонами не пізніше 31.12.2010 р.

Так, згідно абз. 2 пункту 2.6 розділу 2 Договору акт виконаних робіт готує Підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника в термін не пізніше 27 числа звітного місяця. Уповноважений представник Замовника на протязі трьох днів перевіряє обґрунтованість акту та підписує його в частині фактично виконаних об'ємів робіт.

В свою чергу, з урахуванням п. 2.7 розділу 2 Договору, суд приходить до висновку, що оплата за виконані позивачем роботи мала бути здійснена відповідачем на протязі 5 днів після 31.12.2010 р. та до 05.01.2011 р. Отже, з 06.01.2011 р. слід обраховувати початок періоду прострочення зобов'язання по оплаті спірних робіт (31.12.2010 р. + 5 днів). При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зібрані у справі докази, а саме: банківські виписки підтверджують, що відповідач в порушення умов Договору здійснив лише часткові розрахунки за виконані позивачем роботи в загальній сумі 125500,00 грн. , а саме: 37500,00 грн. 05.11.2010 року, 15000,00 грн. 25.02.2011 року, 10000,00 грн. 20.04.2011 року, 10000,00 грн. 10.06.2011 року, 20000,00 грн. 06.07.2011 року, 10000,00 грн. 06.09.2011 року, 3000,00 грн. 13.11.2011 року і 20000,00 грн. 12.01.2012 року.

За таких обставин, судом встановлено, що заборгованість відповідача (з урахуванням часткових розрахунків) станом на час розгляду спору в суді становить 24500,00 грн. (150000,00 грн. - 125500,00 грн. = 24500,00 грн., основний борг). Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 24500,00 грн. повністю.

Крім того, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 4916,05 грн. інфляційних нарахувань за період з 05.01.2011 р. по 31.08.2012 р. та 2728,20 грн. 3% річних за період з 05.01.2011 р. по 27.09.2012 р.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань в сумі 4916,05 грн. за період з 05.01.2011 р. по 31.08.2012 р., прийшов до висновку, що інфляційні нарахування підлягають задоволенню у наведеній сумі, однак за період з 06.01.2011 р. по 31.08.2011 р., враховуючи при цьому встановлений судом початок періоду прострочення відповідачем зобов'язання по оплаті спірних робіт з 06.01.2011 р.

Також судом було враховано, що відповідно до листа Верховного Суду України, від 03.04.1997, № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" для визначення індексу за будь - який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена за періоди з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня , а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Крім того, враховуючи початок періоду прострочення відповідачем зобов'язання по оплаті спірних робіт з 06.01.2011 р., судом було здійснено перерахунок наданого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 2728,20 грн. за період з 05.01.2011 р. по 27.09.2012 р. та встановлено, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 06.01.2011 р. по 27.09.2012 р. в сумі 2718,95 грн.

В іншій частині вимог стосовно стягнення 3% річних, зокрема, 9,25 грн. (2728,20 грн. - 2718,95 грн. = 9,25 грн.) позивачу належить відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4500,00 грн. пені за період 180 днів, починаючи з 13.01.2012 р. (відповідно до поданих позивачем в судовому засіданні 18.02.2013 р. письмових пояснень, які були прийняті судом до розгляду у якості зменшення позовних вимог).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно пункту 6.2 розділу 6 Договору передбачено, що при порушенні терміну сплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення, але не більше 5% від загальної вартості Договору.

В той же час слід враховувати, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені в спірному випадку було можливе лише за період з 06.01.2011 р. по 06.07.2011 р., тоді як фактично позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума пені за період (з 13.01.2012 р. за 180 днів ), який знаходиться поза межами законодавчо визначеного періоду.

З огляду на наведене, в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 4500,00 грн. пені за період 180 днів, починаючи з 13.01.2012 р., позивачу належить відмовити повністю відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 24500,00 грн. основного боргу, 4916,05 грн. інфляційних нарахувань та 2718,95 грн. 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За встановлених судом обставин та відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, судовий збір в сумі 1609,50 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 253, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 837, 875, 879 ЦК України, ст.ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімастройінвест" (03049, м. Київ, вул. Тополева, буд. 6; ідентифікаційний код 37141196), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудспецмонтаж" (04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 25-27; ідентифікаційний код 32552174) 24500,00 грн. (двадцять чотири тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) основного боргу, 4916,05 грн. (чотири тисячі дев'ятсот шістнадцять гривень 05 коп.) інфляційних нарахувань, 2718,95 грн. (дві тисячі сімсот вісімнадцять гривень 95 коп.) 3% річних, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.02.2013 р.

Суддя Гумега О.В.