Постанова

від 07.02.2013 по справі 804/64/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 р. Справа № 804/64/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій Ю.Г. за участю: позивача відповідача Калга С.І., Беккер Л.Д. Дубова Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-зв'язок» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-зв'язок» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить:

визнати недійсним акт Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби №1991/22-2-17/31393462 від 26 листопада 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-зв'язок» (код ЄДРПОУ 31393462) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Гранд-Буд-Престиж» (код ЄДРПОУ 37376498) за період - грудень 2010 року».

визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби від 10.12.2012 року №0011831501 як таке, що не відповідає нормам чинного законодавства України.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-зв'язок» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Гранд-Буд Престиж» за період - грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 26.11.2012 року №1991/22-2-17/31393462. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0011831501 від 10.12.2012 року на суму 74845,00 грн., де 59876,00 грн. - основний платіж, 14969,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтвердженими письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0011831501 від 10.12.2012 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-зв'язок» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Гранд-Буд Престиж» за період - грудень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат-зв'язок» занижено податок на додану вартість у грудні 2010 року на суму 59875,83 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 26.11.2012 року №1991/22-2-17/31393462 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0011831501 від 10.12.2012 року на суму 74845,00 грн., де 59876,00 грн. - основний платіж, 14969,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно акту перевірки та заперечень відповідача, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало наступне.

При здійсненні перевірки взаємовідносин між TOB «Гранд-Буд-Престиж» та TOB «Агат-зв'язок» було використано акт перевірки TOB «Гранд-Буд-Престиж» від 19.08.2011 року №2755/23-307/37276498 та свої висновки податковий орган робив на підставі вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 року по справі 0417/1-298/2011.

Згідно акту перевірки TOB «Гранд-Буд-Престиж» встановлено, що підприємством порушено ч.1 ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених у періоді з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року. Відсутність об'єктів оподаткування по операціях TOB «Гранд-Буд Престиж» з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 року, в розумінні ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України.

Тобто усі взаємовідносини TOB «Гранд-Буд-Престиж за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 року як то придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям є нікчемними правочинами.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Договору від 26 листопада 2010р. №26-11/10 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат-зв'язок» (замовник) в особі директора Беккера Л.Д., діючого на підставі Статуту, з одного боку, та ТОВ «Гранд-Буд-Престиж» (підрядник), в особі виконавчого директора ОСОБА_7, який діє на підставі доручення ВРВ №938408 від 05.11.10, з іншого боку, уклали даний договір, згідно якого, підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по будівництву волоконно-оптичної лінії зв'язку на дільницях, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи, вказані вище на умовах цього договору.

До перевірки надані копії документів, відповідно до яких ТОВ «Гранд-Буд Престиж» до Договору від 26 листопада 2010р. № 26-11/10 оформило:

податкові накладні - №1150 від 31.12.2010 року, №1151 від 31.12.2010 року, №1152 від 31.12.2010 року;

довідка про вартість виконання будівельних робіт (та витрати) від 31.12.2010 року;

акти приймання виконаних будівельних робіт - акт №1 від 31.12.2010 року, акт №2 від 31.12.2010 року, акт №3 від 31.12.2010 року.

Договір від 26 листопада 2010р. №26-11/10, вищевказані акти приймання виконаних будівельних робіт та податкові накладні підписані ОСОБА_7

Розрахунки суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. Перерахування грошових коштів ТОВ «Агат-зв'язок» на користь ТОВ «Гранд-Буд Престиж» здійснено згідно платіжних доручень №34, №43, №97, №109.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданій Декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року встановлено, що до перевірки надані копії документів (податкових накладних, складених-підписаних ОСОБА_7.) відповідно до яких ТОВ «Агат-зв'язок» включило до складу податкового кредиту ПДВ на суму 59875,83 грн.

Проте, згідно вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 12.08.2011 року по справі №0417/1-298/2011 встановлене наступне.

Пісудні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, спільно з ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11 скоїли ряд злочинів у складі організованої групи, в період часу з вересня 2008 року по 31 березня 2011 року, при наступних обставинах.

Операції, як у разі зарахування, так і в разі списання коштів з поточних банківських рахунків підконтрольних суб'єктів підприємницької діяльності, були безтоварними, тобто товари (роботи, послуги), за оплату яких згідно платіжних документів вироблялося зарахування і списання грошових коштів за поточним рахунком, фактично не продавалися (не виконувалися, не виявлялися).

ОСОБА_12 організатором ОСОБА_8 було доручено здійснювати наступні функції: безпосередньо керуючи підприємствами ТОВ «Агро Строй Комплекс» складати первинні бухгалтерські документи фіктивної (уявної) господарської діяльності таких підприємств; будучи призначеним на посади директора підконтрольних суб'єктів підприємницької діяльності - ТОВ «Агро Строй Комплекс», ТОВ «Гранд-Буд Престиж »і ТОВ «Торговий Дім Сан Шайн», створених (придбаних) з метою прикриття незаконної господарської діяльності організованої групи, контактувати з представниками податкових, правоохоронних та інших контролюючих державних органів, і тим самим забезпечувати зовнішню безпеку здійснення незаконної діяльності організованої групи з надання незаконних фінансових послуг.

Підсудний ОСОБА_7 свою вину визнав повністю і показав, що за пропозицією ОСОБА_8, за щомісячну грошову винагороду, погодився стати засновником і директором кількох підприємств, а саме ТОВ «Агро Строй Комплекс», а згодом ТОВ «Гранд-Буд Престиж» і ТОВ «Торговий Дім Сан Шайн». Фактично господарська діяльність підприємств не велася, за вказівкою ОСОБА_8 він підписував різні документи, що надалі відбувалося з даними документами йому не відомо.

Таким чином, вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 12.08.2011 року по справі №0417/1-298/2011 встановлено здійснення фіктивного підприємництва підсудними особами в межах зареєстрованих товариств ТОВ «Гранд-Буд Престиж» і ТОВ «Торговий Дім Сан Шайн».

З огляду на вищевикладене, суд зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок па додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Також, відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ встановлена протиправність діянь з боку ОСОБА_7 щодо складання первинних документів виконуючи обов'язки директора ТОВ «Гранд-Буд Престиж», суд приходить до висновку, що у позивача відсутнє право щодо визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Гранд-Буд Престиж» та відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби від 10.12.2012 року №0011831501.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним акту Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби №1991/22-2-17/31393462 від 26 листопада 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-зв'язок» (код ЄДРПОУ 31393462) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Гранд-Буд-Престиж» (код ЄДРПОУ 37376498) за період - грудень 2010 року» суд зазначає наступне.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому названа норма визначає рішення як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №2-зп від 23.06.1997 року, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обовязковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Тобто, до компетенції адміністративних судів віднесено справи щодо захисту прав, свобод і інтересів осіб від дій суб'єктів владних повноважень щодо управління цими особами чи здійснення інших владних функцій щодо них.

Відрізняючою ознакою правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління особою, здійснення щодо нього влади, шляхом встановлення його прав і обовязків.

Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Крім того, згідно п.3 р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Вивчивши матеріали позовної заяви, проаналізувавши норми діючого законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуваний акт перевірки є документом, який носить інформаційний характер, не містить у собі будь-яких владних управлінських приписів, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо закриття провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-зв'язок» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби в частині визнання недійсним акту Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області Державної податкової служби №1991/22-2-17/31393462 від 26 листопада 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-зв'язок» (код ЄДРПОУ 31393462) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Гранд-Буд-Престиж» (код ЄДРПОУ 37376498) за період - грудень 2010 року».

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в частині другої позовної вимоги суд має відмовити, а в частині першої - провадження закрити.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В частині позовних вимог щодо визнання недійним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0011831501 від 10.12.2012 року - відмовити.

Провадження в частині визнання недійсним акту Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №1991/22-217/31393462 від 26.11.2012 р "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-зв'язок" під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Гранд-Буд Престиж" за період грудень 2010 року - закрити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2013 року

Суддя О.В. Єфанова