Рішення

від 05.02.2013 по справі 5011-47/15011-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/15011-2012 05.02.13

За позовом Дочірнього підприємства «ПРОМЗІЗ-ЦЕНТР» Товариства з обмеженою відповідальністю

«Промислові засоби індивідуального захисту».

До Приватного підприємства «Міком».

Про стягнення 5 738, 85 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача - Оліна О.М. - представник за довіреністю №02/12 від 10.05.2012.

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні 05.02.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 5 738, 85 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду містаКиєва від 26.10.2012 було порушено провадження у справі №5011-47/15011-2012 та призначено її до розгляду на 15.11.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.11.2012 справу №5011-47/15011-2012 передано судді Курдельчуку І.Д. для подальшого розгляду, у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду містаКиєва від 15.11.2012 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу №5011-47/15011-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 13.12.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.12.2012, у зв'язку із виходом судді Станіка С.Р. з відпустки та враховуючи велику завантаженість судді Курдельчука І.Д. справу №5011-47/15011-2012 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 суддя Станік С.Р. прийняв справу №5011-47/15011-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 13.12.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2012 розгляд справи було відкладено до 22.01.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.01.2013 справу №5011-47/15011-2012 передано судді Курдельчуку І.Д. для подальшого розгляду, у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2013суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу №5011-47/15011-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 05.02.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.02.2013, у зв'язку із виходом судді Станіка С.Р. з лікарняного та враховуючи велику завантаженість судді Курдельчука І.Д. справу №5011-47/15011-2012 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

В процесі провадження у справі, позивач подав через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва доповнення до позовної заяви про збільшення ціни позову №03-2012 від 28.08.2012.

В судовому засіданні 05.02.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги, мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору поставки №24648 від 20.09.2011 було поставлено товар на суму 6 575,40 грн., проте відповідач здійснив оплату поставленого товару - лише частково, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4 383, 60 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню - 516, 09 грн., 24% річних - 799, 11 грн. та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування -40, 05 грн.

Також, в судовому засіданні 05.02.2013 судом було розглянуто доповнення до позовної заяви про збільшення ціни позову №03-2012 від 28.08.2012, в якій позивач просить стягнути з Відповідача суму основного боргу в розмірі 4 383, 60 грн., а також пеню - 786, 84 грн. 24% річних - 1 247, 53 грн. та інфляційні збитки в розмірі 0, 00 грн.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, виходячи зі змісту доповнення до позовної заяви про збільшення ціни позову, суд приймає вказане доповнення до позовної заяви до розгляду як заяву про збільшення позовних вимог в частині пені та 24% річних та зменшення позовних вимог в частині інфляційних нарахувань.

Відповідач своїх представників в судове засідання 05.02.2013 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не виконав, письмовий відзив на позов з наданням доказів - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №456513 від 14.11.2012, що подана до суду позивачем. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріалисправи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2011між Дочірнім підприємством «ПРОМЗІЗ-ЦЕНТР» Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» (позивач), як постачальником, та Приватним підприємством «Міком», як покупцем, було укладено договір поставки №24648, відповідно до якого Постачальник, згідно із заявкою Покупця, передає у власність, а Покупець приймає та оплачує промислові засоби індивідуального захисту, інструменти та обладнання (Товар) в асортименті та кількості згідно Специфікацій та/або інших еквівалентних документів (видаткових накладних, рахунків-фактур тощо), які є невід'ємною частиною Договору (п.1.1.).

Умовами договору, сторони погодили, щов межах даного договорупоставка (відвантаження) Товару здійснюється протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання обома Сторонами Специфікації на партію Товару або у строки, зазначені у Специфікації (п.3.1.); Датою поставки Товару вважається дата його передачі Постачальником уповноваженому представнику Покупця або транспортній організації, що виконує доставку. Про поставку Товару свідчить підпис уповноваженої особи Покупця або уповноваженого представника транспортної організації у видатковій накладній або інших еквівалентних документах. (п.3.3.); Оплата Товару здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування Покупцем на рахунок Постачальника коштів протягом 7-ми календарних днів з дати поставки Товару. Датою оплати Товару є дата надходження відповідних сум на банківський рахунок Постачальника (п.4.2.); За порушення Покупцем строку оплати отриманого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Крім того, Покупець на вимогу Постачальника, зобов'язаний сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять чотири проценти річних від простроченої суми (п.5.2.); Сторони домовились, що нарахування неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання припиняється через два роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та до вимог про її стягнення застосовується позовна давність тривалістю у три роки (п.5.7.).

Відповідно до видаткової накладної №10872 від 17.11.2011 (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6575,40 грн.

Згідно з довіреністю №206 від 17.11.2011 типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996,№192) на отримання цінностей за р/ф №12633 від 16.11.2011(належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), видана ПП «Міком» на ім'я Комчук В.В., останнійбув уповноважений на отримання товару від позивача.

Як зазначив позивач, у зв'язку із наведеним, на виконання вимог договору №24648 від 20.09.2011, позивач разом із вищенаведеною накладноюпередав відповідачу рахунок-фактуру №12633 від 16.10.2011 (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі) всього на суму 6575,40 грн.

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором №24648 від 20.09.2011, передано на користь відповідачатовар на суму 6575,40 грн., натомість, відповідач оплатив поставлений товар лише частково,у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар згідно договору №24648 від 20.09.2011 в розмірі 4383,60 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальникзобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити занього певну грошову суму.

Також цією статтею передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 статті 692Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, на виконання умов договору №24648 від 20.09.2011, як продавцем, було передано у власність відповідача товар на загальну суму 6575,40 грн., що підтверджується видатковоюнакладною №10872 від 17.11.2011, яка підписана уповноваженим представником відповідача без жодних зауважень та заперечень.

У зв'язку із наведеним, як зазначено позивачем та не заперечено відповідачем, позивачу разом з видатковою накладною було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №12633 від 16.10.2011 на суму 6575,40 грн. на оплату товару за договором №24648 від 20.09.2011.

Проте, відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару, встановлений п. 4.2. договору №24648 від 20.09.2011- виконав лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 4383,60 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором №24648 від 20.09.2011 - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору №24648 від 20.09.2011, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором №24648 від 20.09.2011в розмірі 4383,60 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 4383,60 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за договором №24648 від 20.09.2011, позивач у відповідності до умов вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 786,84 грн. та 24% річних у розмірі 1247,53 грн.в період з 25.11.2011 по 31.01.2013 (згідно з доповненням до позовної заяви про збільшення позовних вимог №03-2012 від 28.08.2012).

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом було перевірено наданий Позивачем розрахунок 24% річних, та встановлено, що при нарахуванні таких Позивачем було допущено помилку в методиці розрахунку, у зв'язку з чим судом проведено власний розрахунок, який має наступний вигляд:

Сума боргу (грн..)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 4383.60 25.11.2011 - 31.01.2013 434 24 % 1250.95 Оскільки, загальна сума 24% річних складає 1250,95 грн., але враховуючи те, що позивачем у доповненні до позовної заяви №03-2012 від 28.08.2012 заявлено до стягнення з відповідача суму 24% річних в розмірі 1247,53 грн., суд не виходячи за межі позовних вимог, вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення 24% річних в сумі заявленій до стягнення, а саме в розмірі 1247,53 грн. за період з 25.11.2011 - 31.01.2013.

Також судом було перевірено наданий Позивачем розрахунок пені, та встановлено, що при нарахуванні такої не було дотримано вимог приписів ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим судом проведено власний розрахунок, який має наступний вигляд:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 4383.60 25.11.2011 - 22.03.2012 119 7.7500 % 221.52 4383.60 23.03.2012 - 24.05.2012 63 7.5000 % 113.18 Отже, з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України та розрахунку суду, загальна сума пені складає 334,70 грн., але враховуючи що позивачем у доповненні до позовної заяви №03-2012 від 28.08.2012 до стягнення заявлена сума пені у розмірі 786,84 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 334,70 грн. за період з 25.11.2011 по 24.05.2012.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково, а саме: основний борг - 4 383, 60 грн., 24% річних - 1 247, 53 грн. та пеня - 334, 70 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Міком», ЄДРПОУ 30523162 (04071, м. Київ, Подільський р-н, вул. Верхній Вал, буд. 2, літ. А) на користь Дочірнього підприємства «ПРОМЗІЗ-ЦЕНТР» товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту», ЄДРПОУ 34356774 (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 32), основний борг - 4383 (чотири тисячі триста вісімдесят три) грн. 60 коп., пеню - 334 (триста тридцять чотири) грн. 70 коп., 24% річних - 1 247 (одна тисяча двісті сорок сім) грн. 53 коп., та витрати по сплаті судового збору - 1496 (одна тисяча чотириста дев'яносто шість) грн. 11 коп.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення - 13.02.2013