Рішення

від 21.02.2013 по справі 917/110/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2013 Справа № 917/110/13-г

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай ЛТД", вул. Іскринська, 37, м. Харків, 61001

до ОСОБА_1, фізичної особи - підприємця, АДРЕСА_1 39600

про стягнення 16427,60 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача : Третьякова Н.В., довіреність від 28.08.2012 року № 68;

Від відповідача : не з'явився.

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача за договором поставки від 12.07.2012 року № 18ДН коштів в сумі 16427,60 грн., з яких: 13696,16 - сума основного боргу за поставкою, 1369,62 грн. - штраф у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченої суми, 878,06 грн. - пеня; 292,69 грн. - 5% річних, 175,61 грн. - 3 % річних; 15,46 грн. - інфляційне збільшення суми боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару.

Позивач заявою від 21.02.2013 року (вх. № 2615д) зменшив позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних з відповідача на суму 175,61 грн.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заява від 19.01.2012 року приймається господарським судом.

Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 16251,99 грн., з яких: 13696,16 - сума основного боргу за поставкою, 1369,62 грн. - штраф у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченої суми, 878,06 грн. - пеня; 292,69 грн. - 5% річних, 15,46 грн. - інфляційне збільшення суми боргу.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвала, яка направлялась йому на адресу згідно даних виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців була повернута органом зв'язку як неотримана адресатом з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом береться до уваги, що відповідно до роз'яснень ВГСУ (п. 11 інформаційного листа № 01-8/123 від 15.03.2007 року), до повноважень господарського суду не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальну документи надсилаються господарським судом згідно поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а його неявка не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

12.07.2012 року сторони уклали договір поставки № 18ДН (далі -Договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язався в обумовлені строки продати та передати партіями у власність покупцю товари побутової хімії, товари широкого споживання та засоби особистої гігієни, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах цього Договору. Найменування, кількість та вартість товару вказуються у видаткових накладних на кожну окрему партію товару, які є невід'ємною частиною договору.

Позивач у липні 2012 року здійснив передачу відповідачу товару на загальну суму 13696,16 грн.

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною № 565 від 12.07.2012 року, заявкою-договором між ТОВ "Скай ЛТД" (замовником) і ТОВ "РАБЕН Україна" (виконавцем) від 16.07.2012 року про перевезення вантажу автотранспортом до ФО-П ОСОБА_1 з підписом та печаткою ФО-П ОСОБА_1 про отримання вантажу, товарно-транспортною накладною від 12.07.2012 року про перевезення вантажу "побутової хімії" на суму 13696,16 грн. з відміткою - підписом та печаткою ФО-П ОСОБА_1 про одержання вантажу (копії знаходяться в матеріалах справи, а.с. 11-14, оригінали суд оглянув в судовому засіданні 21.02.2013 року та повернув позивачу). Товар отримувався відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості.

У п. 6.2., 6.4. Договору сторонами узгоджено, що вартість товару визначається у видаткових накладних. Умови оплати товару: 100% оплата вартості кожної партії товару на умовах відстрочення платежу. Покупець здійснює оплату протягом 30 календарних днів з дати відвантаження товару зі складу постачальника. Датою поставки товару за п. 3.2. Договору є дата підписання постачальником товаросупроводжувальних документів (видаткової, товаротранспортної накладної).

Таким чином, відповідач повинен був здійснити виконання договірного зобов'язання в частині оплати отриманого товару за накладною від 12.07.2012 року до 13.08.2012 року, проте товар у зазначені строки не оплатив, тому відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання.

Позивачем була виставлена відповідачу претензія на суму 13696,16 грн. яка разом з актом звірки направлялась йому цінним листом з описом вкладення 06.11.2012 року (а.с. 18-22). За твердженням позивача на претензію відповідач не відреагував ніяким чином.

Станом на момент розгляду справи в суді розмір основної заборгованості відповідача становить 13696,16 грн.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував, проти заявленої до стягнення суми боргу не заперечив. За таких обставин з відповідача підлягає до стягнення основна заборгованість за переданий товар на суму 13696,16 грн.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення. Позивачем заявлено до стягнення 878,06 грн. пені, яку він нарахував з 13.08.2012 року по 15.01.2013 року (розрахунок в мат. справи, а.с. 17).

Суд задовольняє заявлену суму пені, оскільки її розмір та період нарахування є обґрунтованими, відповідає п. 6 ст. 231 ГПК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та договору.

Також сторони пунктом 7.2. Договору передбачили, що у випадку невиконання зобов'язань у термін, зазначений у п. 6.4. Договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 1369,62 грн. штрафу (10 відсотків від суми боргу) за невиконання відповідачем зобов'язання в частині оплати отриманого товару.

Вирішуючи позов в цій частині вимог суд врахував наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд враховує, що штраф і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання -неустойки. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони можуть врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Умовами Договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки -пені та штрафу. При цьому законом не встановлено обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

Судом приймається до уваги правова позиція Верховного Суду України з даного питання викладена, зокрема, в постанові від 09.04.2012 року по справі № 12/039. Згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України , прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Таким чином, одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов'язань за Договором, не суперечить вимогам закону та умовам Договору.

Таким чином суд задовольняє цю частину вимог повністю - на суму 1369,62 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

П. 7.4. Договору сторони узгодили, що у випадку невиконання зобов'язань у термін, зазначений у п. 6.4 Договору (прострочив оплату товару), до правовідносин між сторонами застосовуються положення законодавства щодо надання кредиту, як відстрочення оплати за товар (комерційний кредит) та на таку прострочену суму нараховуються проценти в розмірі 5 % річних від дня, коли товар мав бути оплачений від дня його фактичної оплати. Позивачем заявлено до стягнення 292,69 грн. - 5% річних за період з 12.07.2012 року по 15.01.2013 року.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 5 % річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період їх нарахування є обґрунтованим, а розмір сторонами узгоджено в договорі виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Стаття 625 ЦК України також визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Позивач просить стягнути 15,46 грн. інфляційного збільшення суми боргу, які суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49 (ч. 2), 55, 82-85, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1, фізичної особи - підприємця, АДРЕСА_1 39600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Правекс-Банк", м. Київ, МФО 321983 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай ЛТД", вул. Іскринська, 37, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 37877178, п/р 26007500047207 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614: 13696 грн. 16 коп. - основний борг; 1369 грн. 62 коп. - 10 % штрафу від несвоєчасно сплаченої суми; 878,06 грн. - пеня; 292 грн. 69 коп. - 5% річних; 15 грн. 46 коп. - інфляційні витрати; 1720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя І.І.ПУШКО