Ухвала

від 21.02.2013 по справі 2а/2570/3798/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3798/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігіввовна-пряжа» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0002852320 від 16 серпня 2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 19.07.2012 року по 25.07.2012 року працівниками податкової інспекції проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Чернігіввовна-пряжа» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ за серпень 2011, жовтень 2011 у складі податкового кредиту операцій з ТОВ ВП «Укртерммаш» (код 36812999) та декларування в податковій звітності з ПДВ за листопад, грудень 2011, лютий 2012 у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Бентобудсервіс» (код 33188728).

За результатами перевірки складено акт від 01.08.2012 № 1441/22/32729278, в якому контролюючим органом встановлено порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу, в результаті чого, виходячи з позиції податкового органу, позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за період, що перевірявся, на загальну суму 127175,00 грн., в т. ч. за серпень 2011 на суму 37038,00 грн., за жовтень 2011 на суму 33137,00 грн., за листопад 2011 на суму 28300,00 грн., за грудень 2011 на суму 11700,00 грн., за лютий 2012 року на суму 1700,00 грн.

На підставі акту перевірки від 01.08.2012 № 1441/22/32729278 ДПІ у м. Чернігові було прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 № 0002852320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 158969,00 грн. (у т. ч. за основним платежем - 127175,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31794,00 грн.) (а. с. 83).

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 № 0002852320 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ ВП «Укртерммаш» та ТОВ «Бентобудсервіс» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентом ТОВ ВП «Укртерммаш» та ТОВ «Бентобудсервіс» є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, оскільки встановлено відсутність придбання товарно-матеріальних цінностей, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

Крім цього, відповідач в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єктів господарювання - контрагентів позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ ВП «Укртерммаш» (продавець) було укладено договір закупівлі товару №40 від 01.08.2011 (а. с. 123). В даному договорі «Продавець» зобов'язується передати у власність «Покупця», а «Покупець» прийняти й оплатити товар, асортименти й ціни на кожну партію товару узгоджуються додатково й указуються у відвантажувальних накладних. Розрахунок за прийнятий товар здійснюється «Покупцем» шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок «Продавця», зазначений у реквізитах до даного договору, протягом 20 банківських днів з моменту приймання. Поставка товару здійснюється автотранспортом по додатково погодженому графіку. Транспортні витрати оплачує «Продавець». Приймання товару здійснюється по кількості і якості на складі «Покупця».

Як вбачається з матеріалів справи, товарами з приводу яких виникли дані господарські відносини є відходи волокна, ЦМПЛ № 8, № 3, № 5 та лента.

В результаті господарських взаємовідносин з ТОВ ВП «Укртерммаш», ТОВ «Чернігіввовна-пряжа» сформувало податковий кредит на підставі податкових накладних: за серпень - від 29.08.2011 № 2 на суму 92574,00 грн. (у т.ч. ціна без ПДВ - 77145,00 грн., ПДВ - 15429,00 грн.), від 30.08.2011 № 3 на суму 129652,44 грн. (у т.ч. ціна без ПДВ - 7000,00 грн., ПДВ - 21608,74 грн.); за жовтень - від 28.10.2011 № 59 на суму 198818,93 грн. (у т.ч. ціна без ПДВ - 165682,44 грн., ПДВ - 33136,49 грн.).

Відвантаження товару в серпні, жовтні 2011 року задокументовано наступними видатковими накладними: за серпень -від 29.08.2011 № РН-0000002 на суму 92574,00 грн. (у т.ч. ціна без ПДВ - 77145,00 грн., ПДВ - 15429,00 грн.), від 30.08.2011 № РН-000003; на суму 129652,44 грн. (у т.ч. ціна без ПДВ - 7000,00 грн., ПДВ - 21608,74 грн.) за жовтень від 28.10.2011 № 0000058 на суму 198818,93 грн. (у т.ч. ціна без ПДВ - 165682,44 грн., ПДВ - 33136,49 грн.).

Як встановлено судом першої інстанції, вищенаведений товар (ЦМПЛ № 8, № 3, № 5 та лента) не був реалізований, а був використаний підприємством для ремонту. Товар (відходи волокна) був використаний для виробництва ватину, який був реалізований в наступних податкових періодах (липень 2012).

Розрахунки за договором проводилися у безготівковій формі 15.09.2011 № 405 на загальну суму 50000,00 грн. (за ленту), 20.09.2011 № 408 на загальну суму 15000,00 грн. (за ленту), 18.10.2011 № 440 на загальну суму 157226, 44 грн. (за ленту, волокно).

Отримування відбувалось на складі ТОВ «Чернігіввовна-пряжа», транспортування відбувалось за рахунок ТОВ ВП «Укртерммаш», відповідно до договору закупівлі товару. Вартість доставки товару входила до ціни придбання.

З приводу доводів відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.

Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.

Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Перевіряючи висновок відповідача щодо правильності визначення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Бентобудсервіс»за листопад, грудень 2011, лютий 2012, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до договору закупівлі товару від 16.01.2012 (а. с. 125), укладеного ТОВ «Чернігіввовна-пряжа» (покупець) і ТОВ «Бентобудсервіс» (продавець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, асортименти й ціни на кожну партію товару узгоджуються додатково й указуються у відвантажувальних накладних. Розрахунок за прийнятий товар здійснюється Покупцем перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у реквізитах до даного договору, протягом 20 банківських днів з моменту його отримання. Поставка товару здійснюється автотранспортом по додатково погодженому графіку. Транспортні витрати оплачує продавець. Приймання товару здійснюється по кількості і якості на складі «Покупця».

В результаті господарських взаємовідносин з ТОВ «Бентобудсервіс», ТОВ «Чернігіввовна-пряжа» сформувало податковий кредит на підставі податкових накладних: за листопад - від 30.11.2011 № 2 на загальну суму 169800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 28300,00 грн., сума без ПДВ - 141500,00 грн.); за грудень - від 30.12.2011 № 2 на загальну суму 70200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 11700,00 грн., сума без ПДВ - 58500,00 грн.); за лютий -від 29.02.2012 № 302 на загальну суму 46202,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 7700,40 грн., сума без ПДВ -46202,40 грн.), від 28.02.2012 № 29 на загальну суму 55800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9300,00 грн., сума без ПДВ - 46500,00 грн.).

Відвантаження товару в листопаді, грудні 2011, лютому 2012 підтверджується наступними видатковими накладними: за листопад -від 30.11.2011 № 301 на загальну суму 169800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -28300,00 грн., сума без ПДВ - 141500,00 грн.); за грудень від 30.12.2011 № 3012/1 на загальну суму 70200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 11700,00 грн., сума без ПДВ - 58500,00 грн.); за лютий -від 29.02.2012 № РН-0000030 на загальну суму 46202,40 грн. (у т.ч. ПДВ -7700,40 грн., сума без ПДВ - 46202,40 грн.), від 28.02.2012 № РН-0000029 на загальну суму 55800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9300,00 грн., сума без ПДВ - 46500,00 грн.).

Перевіркою встановлено, що товар зазначений у податкових, видаткових накладних (лоскут) був використаний підприємством для виробництва ватину. Товар (вовна немита) було реалізовано в періодах відмінних від тих, що перевірялися.

Розрахунки за вказаним договором проводилися у безготівковій формі 14.12.2011 № 516 на загальну суму 120000,00 грн. (за матеріали), 20.12.2011 № 519 на загальну суму 49800,00 грн. (за матеріали), 10.01.2012 № 547 на загальну суму 70200,00 грн. (за лоскут).

Отримування відбувалось на складі ТОВ «Чернігіввовна-пряжа», транспортування відбувалось за рахунок ТОВ «Бентобудсервіс», відповідно до договору закупівлі товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Бентобудсервіс» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ ВП «Укртерммаш» та ТОВ «Бентобудсервіс», не відповідає дійсним обставинам справи.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та ТОВ ВП «Укртерммаш» і ТОВ «Бентобудсервіс» з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем не вчинено.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої суми до відшкодування та не доведено наявність підстав та правомірність зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про те, що задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 22.02.2012 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.