Рішення

від 12.02.2013 по справі 5015/5176/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.13 Справа№ 5015/5176/12

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса», м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Бамаспецторг», м.Львів

про стягнення 3 222грн. 41коп.

Суддя Гоменюк З.П. Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача : Жидков Ю.В.

від відповідача : не з'явився

Представникові позивача роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» до Приватного підприємства «Бамаспецторг» про стягнення 2 220грн. 96коп. основного боргу, 744грн. 63коп. штрафу за користування чужими коштами та 256грн. 82коп. пені.

Ухвалою суду від 07.12.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.01.2013р. Ухвалою суду від 31.01.2013р. продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 12.02.2013р.

В судовому засіданні 12.02.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Відповідач в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив.

Направлені судом на адресу відповідача ухвали про порушення провадження у справі від 07.12.2012р. та про відкладення розгляду справи від 15.01.2013р. повернуті поштовим відділенням з поміткою „за закінченням терміну зберігання".

Вказані поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93.

На вимогу ухвали суду від 15.01.2013р. позивачем подано суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого відповідно до статті 20 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" станом на 30.01.2013р. місцезнаходженням ПП «Бамаспецторг» є: 79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93, кімн.218. Докази вручення (повернення) ухвали суду від 31.01.2013р., надісланої за даною адресою станом на 12.02.2013р. відсутні.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Отже, господарський суд виконав умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Станом на 12.02.2013р. докази сплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

04.06.2010р. між ЗАТ «Торгова група «Тиса» та ПП «Бамаспецторг» укладено договір поставки №374-А відповідно до п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язувався постачати покупцю (відповідачеві) товар для подальшої його реалізації споживачам, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна товару визначається у відповідності з ціною, вказаною у прайс-листах постачальника, які діють на момент виконання постачальником заявки покупця і вказується в накладних.

Відповідно до п.6.1. оплата за поставлений товар по даному договору проводиться покупцем не раніше 45 банківських днів після дати поставки товару.

Покупець оплачує замовлений товар на умовах 100% попередньої оплати згідно рахунку постачальника або за домовленістю сторін відповідно до п. 4.5. договору.

У пункті 4.5. договору зазначено, що за домовленістю сторін покупець ПП «Бамаспецторг» проводить розрахунки з постачальником за замовлений товар згідно рахунків або накладних шляхом перерахунку грошових коштів з відтермінуванням оплати на 21 календарний день.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар згідно накладної на відвантаження №1 від 04.01.2011р. на суму 3 716грн. 34коп. За твердженням позивача 23.05.2011р. ПП «Бамаспецторг» було повернуто товар на загальну суму 1 195грн. 38коп. Відповідач свої зобов'язання належним чином в повному обсязі не виконав, за поставлений товар розрахувався частково в сумі 300грн. 00коп.

З метою погашення заборгованості позивачем надіслано відповідачеві фінансові претензії №12-А від 11.06.2012р. та №29-А від 11.07.2012р. з вимогою погасити наявну заборгованість, проте відповідач вимоги претензії не виконав та виниклу заборгованість не оплатив.

Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 2 220грн. 96коп.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,

необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 2 220грн. 96коп. основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 24.01.2011р. по 24.07.2011р. в розмірі 256грн. 82коп.

Відповідно до п.6.3. договору, за несвоєчасну оплату одержаної партії товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми протермінованого платежу, за кожний день протермінування, а також 16% річних від протермінованої суми за користування кредитом.

Статтею 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, суд вважає таким, що підлягає задоволенню, розмір пені за 183 дні прострочення в сумі 256грн. 82коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 16% річних, які відповідно до поданого розрахунку за період з 24.01.2011р. по 26.11.2012р. становлять 744грн. 63коп. Дана сума розрахована відповідно до ст.625 ЦК України, і позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданих йому можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в більшому розмірі ніж передбачено Законом України «Про судовий збір», а саме сплачено 1677грн. 00коп. замість 1609грн. 50коп., зайво сплачена сума в розмірі 67грн. 50коп. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, керуючись п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 229, 230, 231 ГК України, ст.ст.33, 34, 44, 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повінстю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бамаспецторг», м.Львів, вул. Кульпарківська, буд.93, кімн.218 (ідентифікаційний код 36828638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса», м.Львів, вул.Зелена, буд. 115-б (ідентифікаційний код 30053266) 2 220грн. 96коп. основного боргу, 256грн. 82коп. пені, 744грн. 63коп. 16% річних та 1609грн. 50коп. судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Видати позивачу ухвалу на повернення з державного бюджету зайво сплаченого за платіжним дорученням № 723 від 26.11.2012р. судового збору в розмірі 67грн. 50коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 18.02.2013р.