Постанова

від 20.02.2013 по справі 5009/3964/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.02.2013 р. справа №5009/3964/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Богатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В.

При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін: від боржника:не з'явився від скаржника:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову господарського суду від у справі Запорізької області 08.11.2012р. № 5009/3964/12 (суддя Черкаський В.І.) за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Імпрайм" м.Запоріжжя пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2012р. за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрайм" порушена справа про банкрутство №5009/3964/12 з врахуванням особливостей, передбачених ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Постановою господарського суду Запорізької області від 08.11.2012р. боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначена голова ліквідаційної комісії Деревцова Я.В.

Постанова суду мотивована тим, що 02.07.2012р. загальними зборами учасника боржника прийнято рішення про ліквідацію боржника (протокол № 07/06), призначення головою ліквідаційної комісії Деревцової Я.В.; здійснено публікацію в «Бюлетень Державної реєстрації» від 17.07.2012р. № 219(19); боржником наданий до суду проміжний ліквідаційний баланс підприємства станом на 30.09.2012р., за даними якого загальна сума кредиторської заборгованості боржника, що не оспорюється, перед ТОВ "Бізнес Інформаційні технології Партнер" складає 58 100грн. Також УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя довідкою від 08.11.2012р. підтвердило про наявність заборгованості у сумі 187,53грн.

Господарським судом встановлений факт відсутності майна та майнових прав у боржника, що підтверджується відповідними даними інвентаризації, довідками реєстраційних органів та проміжним балансом боржника станом на 30.09.2012р. На підставі цього суд дійшов висновку, що боржник не має на момент порушення справи про банкрутство достатньо майна для погашення вимог кредиторів, тому можливо визнати боржника банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру з призначенням ліквідатором голову ліквідаційної комісії.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. у справі №5009/3964/12.

Апеляційна скарга ухвалою від 08.01.2013р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Оскаржуючи постанову суду, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить суд її скасувати. В обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що боржник перебуває на податковому обліку з 07.07.2010р. Також ДПІ вказує на подання боржником податкової звітності з ПДВ за період з березня 2011р. по лютий 2012р. Згідно поданій звітності основні фонди у підприємства відсутні. В апеляційній скарзі ДПІ зазначає, що за даними інформаційних баз ДПІ за результатами фінансово-господарської діяльності боржника за 2011 рік заниження податкових зобов'язань складає 33,6тис.грн. та завищення податкового кредиту 488,6тис.грн. Також скаржник вважає, що при зверненні боржника до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство не доведено неплатоспроможність, не надано доказів недостатності майна для задоволення кредиторських вимог.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила:

Частиною 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, що ліквідується власником, є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 Цивільного кодексу України).

За приписами частин 3, 5 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Частина шоста цієї ж статті передбачає, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Згідно ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій , а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки .

До явних (відомих) кредиторів крім тих, що обліковані згідно бухгалтерських даних боржника, на думку колегії суддів, слід відносити усіх потенційних кредиторів в особі державних контролюючих органів, оскільки їх право контролю за повнотою сплати боржником податків, зборів та інших платежів до державного бюджету є явним та відомим для самого боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2012р. загальними зборами учасників було прийнято рішення про ліквідацію товариства (а.с.16).

У Бюлетені державної реєстрації № 219 (19) від 17.07.2012р. здійснено публікацію оголошення про прийняте рішення про ліквідацію ТОВ "Імпрайм".

Як вбачається з матеріалів справи відсутні письмові повідомлення про ліквідацію товариства до державних контролюючих органів у м. Запоріжжі та у м. Києві (попереднє місцезнаходження боржника), а саме: управління пенсійного фонду, фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності, центру зайнятості, фонду соціального захисту інвалідів, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Лист до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про проведення комплексної перевірки Донецький апеляційний господарський суд не приймає до уваги, оскільки станом на цей час боржник перебував на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Отже, колегія суддів вважає, що ліквідаційна комісія не здійснила усіх заходів щодо персонального повідомлення у письмовій формі можливих (відомих) кредиторів та з'ясування наявності або відсутності заборгованості перед цими державними органами.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України , фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Як вбачається з матеріалів справи, під час звернення до господарського суду Запорізької області з заявою про порушення справи про банкрутство ліквідаційною комісією не було надано доказів виконання вимог ч. 7 ст. 111 ЦК України, що може суттєво вплинути на достовірність даних проміжного ліквідаційного балансу щодо співвідношення активів та пасивів боржника.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

До заяви про порушення боржник додав докази кредиторських вимог до нього лише ТОВ "Бізнес Інформаційні технології Партнер" у сумі 58 100грн.

Однак матеріалами справи підтверджено, що вже під час розгляду справи про банкрутству в суді було з'ясовано про наявність заборгованості ТОВ "Імпрайм" перед УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у сумі 187,53грн. (а.с.48).

За результатами розгляду проміжного ліквідаційного балансу станом на 30.09.2012р. колегією суддів було з'ясовано, що в рядку 530 «кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» зазначено 58,1тис.грн. Але щодо наявності заборгованості з бюджетом (рядок 550) інформація відсутня.

Отже, ліквідаційною комісією в проміжному ліквідаційному балансі не відображено достовірної інформації щодо наявності заборгованості перед УПФУ.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами ч. 7 ст. 111 ЦК України проміжний ліквідаційний баланс підлягає затвердженню учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про ліквідацію товариства. Але рішення про затвердження загальними зборами учасників ТОВ "Імпрайм" проміжного ліквідаційного балансу, складеного станом на 30.09.2012р., матеріали справи № 5009/3964/12 не містять.

Також, ліквідаційною комісією не надано доказів про з'ясування наявності у боржника майна, а саме: відсутні відповідні довідки з органів технічної інвентаризації, Державтоінспекції, управління держкомзему, інспекції держ.технагляду, органів державної виконавчої служби щодо наявності відкритих виконавчих проваджень.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 вказаного Закону вбачається, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, місцевий господарський суд здійснив порушення провадження у справі про банкрутство боржника, не дослідивши доказів щодо наявності тих підстав, на які останній посилався, а за таких обставин здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що від моменту порушення даної справи уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість визнання боржника банкрутом згідно ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими.

За таких обставин, постанова господарського суду Запорізької області від 08.11.2012р. у справі № 5009/3964/12 про визнання банкрутом підлягає скасуванню, провадження у справі №5009/3964/12 підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову господарського суду Запорізької області від 08.11.2012р. у справі № 5009/3964/12 - задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 08.11.2012р. у справі №5009/3964/12 скасувати.

Провадження у справі № 5009/3964/12 про банкрутство ТОВ "Імпрайм" м. Запоріжжя припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Імпрайм" м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису щодо судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 7 прим.:

1.боржнику, 1.скаржнику, 1.ліквідатору

1.у справу, 1.ДАГС, 1.ГСЗО, 1.держреєст