Рішення

від 19.02.2013 по справі 910/137/2013

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/137/2013 19.02.13 За позовом приватного підприємства «Мій стоматолог»

до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»

про стягнення 10 230,16 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство «Мій стоматолог» (надалі - ПП «Мій стоматолог», виконавець, позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (надалі - ТзДВ «СК «Індіго») заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання медичної допомоги стоматологічною установою № 10/11-11 від 03.11.2011 у розмірі 10 230,16 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.01.2013 порушено провадження у справі № 910/137/2013 та призначено до розгляду на 29.01.2013.

В судове засідання 29.01.2013 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 29.01.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладено на 19.02.2013.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 19.02.2013 не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Місцезнаходження відповідача: 01011, м. Київ, Печерський р-н, вул. Немировича-Данченко, буд. 1.

Ухвала суду від 29.01.2013 за вказаною адресою отримана відповідачем 11.02.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01011 1194324 0 ( в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2011 між ТзДВ «СК «Індіго» та ПП «Мій стоматолог» було укладено договір № 10/11-11, за яким виконавець зобов'язався забезпечувати надання медичних послуг застрахованим особам (Клієнтам) замовника згідно прейскуранту на медичні послуги та виконувати інші передбачені договором обов'язки, а замовник, в свою чергу, зобов'язався здійснювати оплату за надані виконавцем медичні послуги у порядку, визначеному даним Договором.

Відповідно до пункту 1.2 даного договору сторони передбачили, що під медичними послугами слід розуміти наступні види допомоги:

- хірургічна стоматологічна допомога;

- терапевтична стоматологічна допомога.

Як передбачено в пункті 2.1 договору, виконавець, серед іншого, зобов'язався:

- забезпечити надання медичних послуг клієнтам замовника відповідно до умов даного договору згідно Ліцензії на право здійснення медичних послуг та Прейскуранту на медичні послуги, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками (п. 2.1.1);

- погоджувати із замовником обсяг необхідної медичної допомоги, лікування та додаткові методи діагностики, що надається виконавцем, згідно порядку, передбаченого в розділі 3 договору (п. 2.1.2):

- забезпечити надання якісних медичних послуг на високому професійному рівні кваліфікованим персоналом відповідно до медичних стандартів, затверджених Міністерством охорони здоров'я України (п. 2.1.3);

- вести документальний облік клієнтів, яким надається медична допомога, видів, обсягів, термінів та вартості надання медичної допомоги та оформляти на кожного клієнта відповідну медичну документацію, затверджену в системі охорони здоров" України (п. 2.1.4);

- ідентифікувати по наданим документам осіб, що звернулись до виконавця з метою отримання медичної допомоги, на предмет того, чи є вини клієнтами замовника і п. 2.1.14) тощо.

Згідно з пунктом 2.3 договору замовник зобов'язався:

- інформувати виконавця про розміри страхових сум та лімітів на окремі види медичних послуг або максимальну можливу оплату витрат на медичні послуги Клієнта, програми страхування та виключення із страхових випадків для кожного Клієнта (п. 2.3.1);

- здійснювати оплату за надані виконавцем медичні послуги у порядку, визначеному даним договором (п. 2.3.2) та виконувати інші обов'язки.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що вартість обумовлених видів медичних послуг визначається прейскурантом виконавця, письмово погодженим із замовником.

Згідно з пунктом 5.1 договору оплата медичних послуг виконавця здійснюється замовником на підставі наступних документів:

рахунку виконавця на оплату фактично наданих медичних послуг клієнтам в звітному місяці;

схеми-калькуляції стоматологічних послуг;

акту наданих послуг з переліком наданих медичних послуг.

Відповідно до пункту 5.3 договору встановлено, що оплата замовником рахунку здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту одержання від виконавця рахунку та іншої належним чином оформленої документації, зазначеної в пункті 5.1 договору.

На виконання умов договору виконавець належним чином надавав медичну допомогу застрахованим особам замовника. Цей факт підтверджується наявними копіями актів виконаних робіт, рахунками, що направлялися замовнику, картками пацієнтів, списком застрахованих осіб. Починаючи з січня 2012 року ТзДВ «СК «Індіго» не здійснило оплату по жодному з надісланих до неї рахунків, а саме:

- рахунок № 3 від 20.01.2012 р. з доданням інших передбачених Договором документів за надані медичні послуги на суму 1 501,00 гри.

- рахунок № 6 від 14.02.2012 р. з доданням інших передбачених Договором документів за надані медичні послуги на суму 1 944,00 гри.

- рахунок № 8 від 01.03.2012 р. з доданням інших передбачених Договором документів за надані медичні послуги на суму 1 775,00 грн.

- рахунок № 14 від 03.04.2012 р. з доданням інших передбачених Договором документів за надані медичні послуги на суму 4 614,00 грн.

Всього на суму 9 834,00 грн . (дев'ять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні).

В порушення умов Договору від 03.11.2011 р. № 10/11-11 відповідач не сплатив вищезазначені рахунки за фактично надані застрахованим особам відповідача медичні послуги.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов»язок відповідача оплатити ці послуги, що дає підстави суду задовольнити позов позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 9 834,00 грн.

У зв»язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов»язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 181,17 грн. та 3% річних в сумі 214,99 грн.

Відповідно до пункту 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення замовником строків оплати, передбачених пунктом 5.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 7.2.4. Договору замовник у разі прострочення оплати рахунків виконавця сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 181. 17 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Щодо стягнення з з відповідача 3% річних суд зазначає:

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 214,99 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Згідно з ч. 6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня. коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В силу ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник повинен уплатити відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу заборгованості за надані медичні послуги в сумі 9 834,00 грн., пені в розмірі 181,17 грн., 3% річних в розмірі - 214,99 грн. належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача загальної суми боргу 10 230,16 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір стягується з відповідача в дохід державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства «Мій стоматолог» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (01011, м. Київ, Печерський р-н, вул. Немировича-Данченко, буд. 1; ідентифікаційний код 33831166) на користь приватного підприємства «Мій стоматолог» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, б.122 А, корпус 1, кв. 82, ідентифікаційний код 32637687) основний борг в розмірі сумі 9 834( дев»ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн.. 00 коп, пеню в розмірі 181 (сто вісімдесят одну) грн.,17 грн., 3% річних в розмірі - 214 (двісті чотирнадцять) грн. 99 коп. та судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев»ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 25.02.2013