Постанова

від 20.02.2013 по справі 5011-13/16005-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа№ 5011-13/16005-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бізнес Стиль"

на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2012р.

у справі № 5011-13/16005-2012 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Колективного підприємства "Промінь - 2"

до Приватного підприємства "Бізнес Стиль"

про стягнення 39 900 грн.

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство "Промінь - 2" (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Бізнес Стиль" (далі - відповідач) про стягнення 39 900 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2012р. у справі

№ 5011-13/16005-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 39 900 грн. та судові витрати. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2012р. у справі № 5011-13/16005-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки прийнято судом у зв'язку з невірним встановленням судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не було враховано, що з 23.03.2011р. відносини між сторонами припинилися у зв'язку з укладенням Додаткової угоди до договору, якою сторони погодилися розірвати договір та визнали відсутність претензій одна до одної. У зв'язку з цим, скаржник вважає, що позовні є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Також, скаржник зазначає, що у зв'язку зі зміною фактичного місця знаходження у квітні 2011р., жодна з уповноважених осіб відповідача не отримувала кореспонденції від позивача за адресою м. Київ, вул. Тверський тупік, 6/8, оф. 223, в тому числі судової кореспонденції. У зв'язку з цим, скаржник посилається на неотримання претензії від позивача та необізнаність стосовно прийняття оскаржуваного рішення, і, як наслідок, неможливість брати участь у судових засіданнях та подати заперечення і докази у справі.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 05.02.2013р.

Ухвалою суду від 05.02.2013р. розгляд скарги відкладено на 20.02.2013р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, його клопотанням про відкладення та необхідністю витребування додаткових документів у сторін.

У судовому засіданні 20.02.2013р. представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача заперечив проти її задоволення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2011р. між позивачем та відповідачем укладено Договір, за умовами якого Замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання надати послуги та представляти інтереси позивача в обсязі та на умовах, передбаченим даним договором щодо реєстрації права власності на нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. № 21, нежилі приміщення №№ 1-5 групи приміщень № 208 (в літ А), в Київському міському бюро технічної інвентаризації, без введення в експлуатацію (а.с.6,7).

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець взяв на себе обов'язок виконати дії щодо отримання замовником права власності на об'єкти, зареєструвати право власності на данні об'єкти в Київському міському бюро технічної інвентаризації в строк до 30 травня 2011р.

Відповідно до п.4.1 Договору загальна вартість послуг виконавця по цьому Договору становить всього: 159 600 грн., що еквівалентно 20 000 доларів США, на момент підписання цього Договору, відповідно до середнього курсу продажу, взятого з http://charts.finance.ua; 5 000 доларів США у якості попередньої оплати сплачується в гривнях відповідно до середнього курсу продажу, взятого з http://charts.finance.ua, протягом 3-х днів з моменту підписання цього Договору.

25.02.2011р. сторонами підписано Акт-підтвердження розрахунків, відповідно до якого на виконання умов п.4 Договору ПП «Бізнес Стиль» отримало від КП «Промінь-2» суму у розмірі 39 900 грн. для внесення на свій розрахунковий рахунок. Зазначений Акт підписано керівниками сторін та скріплено печатками. Факт передачі позивачем відповідачу 39 000 грн. попередньої оплати не заперечується сторонами та підтверджено їх представниками в судовому засіданні 20.02.2011р.

В матеріалах справи містяться докази вчинення позивачем дій щодо реєстрації права власності, а саме, копія рішення суду від 22.04.2011р. у справі № 64/70 про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно та копія Витягу про державну реєстрацію прав № 30982225 від 16.08.2011р. (а.с.37-43).

04.09.2012р. позивач надіслав відповідачу претензію від 30.08.2012р. з вимогою повернути сплачені позивачем кошти у сумі 39 900 грн. та пропозицією вважати Договір від 22.02.2011р. розірваним у зв'язку з невиконанням відповідачем (Виконавець) своїх обов'язків за договором (а.с. 8-10). Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 22.02.2011р., зокрема нездійснення реєстрації права власності майна, обумовленого договором. Крім того, позивач зазначає, що відповідач усно повідомив його про те, що не має змоги провести реєстрацію права власності на нерухоме майно та відмовляється від взятих на себе зобов'язань за Договором від 22.02.2011р.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, враховуючи наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 906 ЦК України збитки завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Виконання позивачем своїх зобов'язань за договором в частині внесення попередньої оплати у розмірі 39 900 грн. підтверджується Акт-підтвердження розрахунків від 25.02.2011р., який підписано керівниками сторін та скріплено печатками. Колегія суддів бере до уваги ту обставину, що у судовому засіданні 20.02.2013р. представник відповідача підтвердив факт отримання зазначеної суми коштів, проте зауважив про розірвання договору за угодою сторін та відсутність претензій сторін одна до одної. В апеляційній скарзі відповідач також вказує про зазначені обставини.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач самостійно вчинив дії щодо реєстрації права власності, про що свідчить, зокрема, копія Витягу про державну реєстрацію прав № 30982225 від 16.08.2011р., в той час як відповідач зобов'язання за Договором не виконав.

Договір від 22.02.2011р. розірвано в односторонньому порядку за претензією позивача від 30.08.2012р. згідно з ч. 1 ст. 907 ЦК України у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 39 900 грн. є обґрунтованими та доведені позивачем в установленому порядку, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню повністю, про що вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом не було враховано, що з 23.03.2011р. відносини між сторонами припинилися у зв'язку з укладенням Додаткової угоди до договору, якою сторони погодилися розірвати договір та визнали відсутність претензій одна до одної. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що вимоги позивача є безпідставними. На підтвердження вказаної позиції, відповідачем до апеляційної скарги додано копії листа позивача №3 від 23.03.2011р., яким позивач просить відповідача припинити дію договору за угодою сторін , а також, відповідачем надано додаткову угоду № 1 про розірвання договору б/н від22.02.2011р. від 23.03.2011р. підписану та скріплену печатками сторін (а.с.58,59).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані обставини не були предметом дослідження у суді першої інстанції, ні позивачем, ні відповідачем вказані докази у суді першої інстанції не надавалися. Отже, фактично відповідачем подано додаткові докази у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, слід дійти висновку, що відповідач повинен довести та обґрунтувати неможливість подання вказаних додаткових доказів у суді першої інстанції.

Скаржник посилається на те, що у квітні 2011р. відповідач змінив фактичне місцезнаходження, і жодна уповноважена особа відповідача за адресою м. Київ. вул. Тверський тупік, 6/8, оф.223 не отримувала будь-яких документів, в тому числі судових, а тому його участь у судових засіданнях була унеможливлена, в тому числі щодо подання заперечень на позовні вимоги. Також, скаржник вказує на те, що про оскаржуване рішення відповідач дізнався випадково з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Проте, колегія суддів не може погодитися з вказаними доводами відповідача, оскільки наведені відповідачем обставини спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Колегія суддів зазначає, що ухвалу про порушення провадження у даній справі від 14.11.2012р., якою призначено розгляд справи на 27.11.2012р., згідно з відміткою на звороті ухвали (а.с.1 зворот) надіслано відповідачу за адресою 01042, м. Київ, вул. Тверський тупик, 6/8, оф.223, зазначеною у позовній заяві (а.с.2). Зазначена позивачем у позові адреса є аналогічною тій, яка вказана відповідачем у розділі 7 договору від 22.02.2001р. та Акті-підтвердження розрахунків від 25.02.2001р. (а.с.6 зворот, 7). За цією ж адресою позивачем надсилалася відповідачу претензія від 30.08.2011р.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.29) за вказаною адресою копію процесуального документу суду отримано 21.11.2012р. під розпис «упов. Дяченко».

У судове засідання 27.11.2012р. представник відповідача не з'явився (а.с.31), у зв'язку з чим, суд своєю ухвалою відклав розгляд справи на 04.12.2012р. Зазначену ухвалу суду отримала та ж сама особа під розпис за адресою 01042, м. Київ, вул. Тверський тупик, 6/8, оф.223, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33).

У судове засідання 04.12.2012р., в якому було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, представник відповідача вдруге не з'явився (а.с.44).

Колегія суддів також враховує, що ухвали суду апеляційної інстанції надсилалися відповідачу за вказаною ним адресою, якою відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію та витягу з ЄДРПОУ (а.с.60, 77) э 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 12, оф.115. Однак, як вбачається з матеріалів справи, поштова кореспонденція суду апеляційної інстанції поверталася без вручення з вказаної адреси з поміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.69-71).

Належних та допустимих доказів того, що Дяченко, яким отримано кореспонденцію за адресою 01042, м. Київ, вул. Тверський тупик, 6/8, оф.223, не є уповноваженим представником відповідача (довідка органу поштового зв'язку, Акт тощо), скаржником, на виконання приписів ст. 33 ГПК України, суду апеляційної інстанції не подано. А тому у колегії суддів відсутні підстави вважати, що відповідач не отримував за вказаною адресою поштової кореспонденції, в тому числі судової.

За приписами ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин слід дійти висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про наявність у провадженні господарського суду даної справи, а також час та місце її розгляду, та мав можливість скористатись наданими йому процесуальними правами, зокрема подати відзив на позов та додаткові докази на підтвердження своїх заперечень щодо позову.

У зв'язку з відкладеним, колегія суддів дійшла висновку, що додаткові докази, подані скаржником до суду апеляційної інстанції, не можуть бути прийняті судом, оскільки скаржник не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами неможливість їх подання до суду першої інстанції.

Крім того, з апеляційної скарги та матеріалів справи не вбачається, що договір було розірвано (припинено) за згодою сторін, оскільки відповідачем не дотримано вимог ст. 188 ГК України щодо порядку розірвання Договору, а саме відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про результати розгляду пропозиції про укладення Додаткової угоди щодо припинення Договору за згодою сторін.

До того ж, представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2013р. на питання суду щодо повернення позивачу другого примірника угоди про розірвання, підписаного відповідачем. пояснив, що 2-й примірник не повертався позивачу, оскільки, на думку відповідача, він не зобов'язаний повертати 2-й примірник, надісланий йому позивачем на підпис. Проте, наведена позиція відповідача суперечить приписам ч. 3 ст. 188 ГК України, відповідно до якої сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2012р. у справі №5011-13/16005-2012, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим та відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бізнес Стиль" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2012р. у справі № 5011-13/16005-2012 без змін.

2. Матеріали справи № 5011-13/16005-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 22.02.2013р.