Рішення

від 19.02.2013 по справі 926/33/2013

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа № 926/33/2013.

За позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів до відповідача 1 Вижницької районної державної адміністрації, м. Вижниця відповідача 2 Закритого акціонерного товариства "Буковина-Молдагропромбуд", с. Іспас, Вижницький район, Чернівецька область третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт 2000", Чернівецька обл., Вижницький р-н, с. Іспас третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дрозд Наталія Володимирівна, м. Київ про визнання недійсним розпорядження Вижницької районної державної адміністрації №370 від 15.11.2005 р. в частині передачі в оренду Закритому акціонерному товариству "Буковина-Молдагропромбуд" земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.11.2005 р. Суддя Гурин М.О. Представники : від позивача - Войцеховська Н.Я., представник за довіреністю від 01.01.2013 р. від відповідач 1 - Нестерюк О.Д., представник за довіреністю від 18.02.2013 р. від відповідач 2 - Бурма С.В., ліквідатор від третьої особи 1 - Рожков О.М., представник за довіреністю від 04.01.2013 р. від третьої особи 2 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось з позовом до Вижницької районної державної адміністрації, Закритого акціонерного товариства "Буковина-Молдагропромбуд" про визнання недійсним розпорядження Вижницької районної державної адміністрації № 370 від 15.11.2005 р. в частині передачі в оренду Закритому акціонерному товариству "Буковина-Молдагропромбуд" земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.11.2005 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні інвентаризації земель смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця" по відокремленому підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" було виявлено, що у с. Іспас Вижницького району в межах залізничної станції та смуги відведення залізниці на ділянці з прив'язкою до колії км. 31 + 153 від ПК-6 до ПК-7 дільниці за напрямком Завалля - Вижниця знаходиться рампа ЗАТ "Буковина-Молдагропромбуд" та під якою вздовж 4-ої колії передано ЗАТ "Буковина-Молдагропромбуд" в оренду і земельну ділянку площею 14,252 га. відповідно до розпорядження Вижницької РДА №370 від 15.11.2005 р. Про факт та межі зайняття земельної ділянки в смузі відведення залізниці складено акт від 05.12.2012 р.

Вказане розпорядження Вижницької РДА та договір оренди земельної ділянки позивач вважає такими, що суперечать нормам чинного законодавства і порушують його право користування даною земельною ділянкою.

На думку позивача Вижницькою РДА при винесенні оскаржуваного розпорядження порушено норми статті 84 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", пункт б частини 4 статті 84 Земельного кодексу України, відповідно до яких не можуть передаватися в комунальну та приватну власність землі залізниці, а також не дотримано вимоги пункту 5 статті 116, статті 149 Земельного кодексу України про можливість надання у користування земельних ділянок, що перебувають у власності або у користуванні, лише після їх вилучення в установленому порядку за згодою землекористувачів. Крім того, при виготовленні підприємцями проекту відведення вказаної земельної ділянки її межі повинні були погоджуватись із позивачем, чого зроблено не було.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 04.01.2013 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 22.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 22.01.2013 р., у зв'язку з неявкою представників відповідачів та залученням третіх осіб, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 06.02.2013 р.

05.02.2013 р. від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позову вказуючи на його необґрунтованість.

Ухвалою господарського суд Чернівецької області від 06.02.2013 р., у зв'язку з неявкою представників відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 19.02.2013 р.

06.02.2013 господарським судом Чернівецької області отримано письмові пояснення товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт 2000" на предмет спору, в яких останній просить відмовити в задоволенні позову повністю.

11.02.2013 р. до господарського суду Чернівецької області надійшли пояснення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дрозд Н.М. де вона вказує на те, що договір оренди укладений без будь-яких порушень законодавства.

19.02.2013 р. відповідачем 2 до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву. Згідно даного відзиву, відповідач 2 позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні, обґрунтовуючи це тим, що позовні вимоги є безпідставними та позивачем пропущено строк позовної давності.

Крім того, 19.02.2013 р. від позивача надійшло додаткове пояснення по справі.

На день розгляду справи 19.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових пояснень.

Представники відповідачів та третя особа 1 заперечували проти задоволення позову.

Третя особа 2 у судове засідання не з'явилась, хоча сторони належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

15.11.2005 р. головою Вижницької районної державної адміністрації прийнято розпорядження №370 від 15.11.2005 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації та передачі в оренду земельних ділянок" (а.с. 13).

Даним розпорядженням було:

- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації та передачі в оренду земельних ділянок закритому акціонерному товариству "Буковина-Молдагропромбуд" для обслуговування заводу по переробці гравійно-піщаної суміші, адмінбудинку та інших виробничих і господарських споруд, які розміщені на них і знаходяться на території Іспаської сільської ради за межами населеного пункту.

- надано земельні ділянки закритому акціонерному товариству "Буковина-Молдагропромбуд" в довгострокову оренду терміном на 49 років площею 14,252 га. для обслуговування заводу по переробці гравійно-піщаної суміші, адмінбудинку та інших виробничих і господарських споруд, які розміщені на них і знаходяться на території Іспаської сільської ради за межами населеного пункту.

На підставі даного розпорядження між Вижницькою райдержадміністрацією та закритим акціонерним товариством "Буковина-Молдагропромбуд" був укладений договір оренди земельної ділянки від 15.11.2005р., зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 18.01.2006 р. за №4АА000995 (а.с. 14-17).

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про визнання недійсним розпорядження Вижницької районної державної адміністрації № 370 від 15.11.2005 р. в частині передачі в оренду Закритому акціонерному товариству "Буковина-Молдагропромбуд" земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.11.2005 р., з обґрунтуванням вимог порушення адміністрацією норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження, а також порушенням прав позивача на спірну земельну ділянку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами пункту 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

Згідно статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ст. 21 Закону України від 9 квітня 1999 р. №586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що місцева державна адміністрація розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 12 розд. X "Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абз. 3 цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з п. "а" ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 6 Закону України від 9 квітня 1999 р. №586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Таким чином, законодавством передбачено право районної державної адміністрації самостійно вирішувати питання щодо надання у користування земельні ділянки, а також те, що способом волевиявлення адміністрації, яка здійснює право розпорядження землями державної власності щодо регулювання земельних відносин є прийняття відповідного розпорядження головою місцевої державної адміністрації.

На органи державної влади поряд з органами місцевого самоврядування поширюється дія принципу, встановленого статтею 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 ст. 43 Закону України від 9 квітня 1999 р. №586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, зі змісту вказаної норми вбачається, що правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону (іншому правовому акту), якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства.

Під час розгляду справи судом не були встановлені обставини, за якими спірне розпорядження Вижницької районної державної адміністрації № 370 від 15.11.2005 р. може бути визнано недійсним (незаконним), виходячи з приписів статті 21 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, відповідно до пункту 12 Розділу ІХ Прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції Закону від 22.09.2005 р., чинного на дату прийняття Вижницькою районною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження № 370 від 15.11.2005 р., до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Тобто, Вижницька районна державна адміністрація діяла в межах наданих їй повноважень.

Відповідно до статті 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонногоколійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Статтею 65 Земельного кодексу України передбачено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям .

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 №273/96ВР визначення територіальних меж залізниць здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту .

Відповідно до ч.1 ст. 125 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, а ч.1 ст. 126 цього ж кодексу передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

У позивача відсутній державний акт на право постійного користування земельною ділянкою із зазначенням меж земельної ділянки.

Як вбачається з довідки відділу Держкомагенства у Вижницькому районі Чернівецької області від 04.02.2013 р. №74 (а.с. 63), згідно державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ станом на 01.01.2005 р., на 01.01.2006 р., на 01.03.2013 р. земельні ділянки, які згідно договору передавались в оренду, віднесено до земель промисловості. Отже, вказана земельна ділянка не відноситься до земель залізничного транспорту в розумінні ст. 65 Земельного кодексу України .

У відповідності до ст. ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою позивачем не наданий, а поданий План "смуги відведення лінії Завалля - Вижниця Львівської ж. д. від км. 4+894 до км. 39+472" 1965 року (а.с. 24-26) не є належним доказом, що підтверджує його право користування спірною земельною ділянкою.

Крім цього, вказана ділянка не відноситься до земель залізничного транспорту в розумінні ст. 65 Земельного кодексу України , у зв'язку з чим, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо твердження позивача, що застосування до даних правовідносин п. б ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України , якою встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 67 Земельного кодексу України , землі під державними залізницями відносяться до земель транспорту. При застосуванні положень ст. 84 Земельного кодексу України , необхідно враховувати і положення ст. 65 Земельного кодексу України , зі змісту якої випливає, що землями транспорту визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Враховуючи, що Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" не надано належного доказу, який би свідчив про право користування спірною земельною ділянкою, а також, що ця земельна ділянка на момент винесення розпорядження Вижницької районної державної адміністрації № 370 від 15.11.2005 р., не могла відноситись до земель залізничного транспорту (оскільки відносилась до земель промисловості), тому Вижницька районна державна адміністрація діяла у межах компетенції наданої їй законом.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Таким чином, враховуючи вищевказане, обставини, викладені у позовній заяві які, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, суд зазначає, що позовні вимоги позивача є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову.

Повне рішення складено 22.02.2013 р

Суддя М.О. Гурин

.