Постанова

від 12.02.2013 по справі 2а/2370/4054/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/4054/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Світ тепла» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «Світ тепла» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби № 0001302301 та № 0001312301 від 30.03.2012.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

На підставі наказу, виданого ДПІ у м. Черкасах від 13.03.2012 № 470, працівниками ДПІ у м. Черкасах, згідно п. п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6 - 20.1.8, 20.1.11, п. 20.1 ст. 20 та ст. 75, 78 та 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «Світ Тепла» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - з ПП «Інтерагро-Форум» код за ЄДРПОУ 35579534 за період з 01.02.2009 по 31.12.2010.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 21.03.2012 № 235/23-2/34816767 та встановлені наступні порушення:

1) ст. 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999;

2) п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2009 рік в сумі 39645 грн. 00 коп.;

3) пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 75 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2009 року в сумі 31716 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки 21.03.2012 року № 235/23-2/34816767, відповідачем 30.03.2012 прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001302301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 49556 грн. 00 коп., у тому числі основний платіж в сумі 39645 грн. 00 коп. та штрафні санкції в сумі 9911 грн. 00 коп. Крім того, 30.03.2012 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001312301, яким збільшено суму грошового відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 39645 грн. 00 коп., у тому числі основний платіж в сумі 31716 грн. 00 коп. та штрафні санкції в сумі 7929 грн. 00 коп.

З акту перевірки вбачається, що відповідач зробив висновок про те, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом, а саме ПП «Інтерагро-Форум», є нікчемними, без реального здійснення господарських операцій.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки останнім доведено реальність господарських операцій з контрагентом.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що угоди позивача з ПП «Інтерагро-Форум» є фіктивними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ним правомірно.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта обгрунтованими, що підтверджується наступним.

Згідно матеріалів справи, 18.12.2009 між головним управлінням капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації та ПП «Світ тепла» був укладений договір будівельного підряду № 1. Предметом вказаного договору стала реконструкція каналізаційних мереж Черкаського обласного онкологічного диспансеру, який повинен бути виконаний до 31.12.2009.

В подальшому, 23.12.2009 між ПП «Світ тепла» та ПП «Інтерагро-Форум» був укладений договір субпідряду № 6, згідно з п. 1.1 якого генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи, згідно затвердженої проектно-кошторисної документації, а саме: виконання будівельно-монтажних робіт по реконструкції каналізаційних мереж Черкаського обласного онкологічного диспансеру. Строк виконання вказаного договору - грудень 2009 року.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду договір будівельного підряду (а.с. 30-37), договір субпідряду (а.с. 38-40) акт прийому-передачі виконаних робіт (а.с. 72-74, 82-84) податкові накладні (а.с. 71, 85) банківські виписки (а.с. 28-29, 91-92), на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ПП «Інтерагро-Форум».

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Частиною 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012 (далі вирок), що набрав законної сили та який отриманий ДПІ у м. Черкасах 30.07.2012 вх. № 4394/10-2 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. В даному вироку встановлено, що «у процесі своєї роботи вся офіційна діяльність ПП «Інтерагро-Форум» зводилася до фіктивного підприємництва, а саме: до підготовки, заповнення й підписання фінансово-господарських, бухгалтерських та податкових звітних документів про проведення безтоварних операціях з наступним переведенням цих коштів у готівку. Всі співучасники діяли згідно заздалегідь розподілених ролей, усвідомлювали злочинність своїх дій та дій інших співвиконавців злочинів.

Колегія суддів зазначає, що фінансово-господарська діяльність ПП «Інтерагро-Форум» здійснювалась поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум», не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнані недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсним судом не вимагається.

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи (договір будівельного підряду, договір субпідряду, акти прийому-передачі виконаних робіт, податкові накладні) видані позивачу ПП «Інтерагро-Форум» на виконання недійсних (нікчемних) правочинів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне надання позивачу послуг зазначеним контрагентом та які надавали б йому право на податковий кредит, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, що не було враховано судом першої інстанції

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт надав до суду належні докази, що підтверджують факт правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0001302301 та № 0001312301 від 30.03.2012.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст виготовлено 18.02.2013

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.