Рішення

від 19.02.2013 по справі 910/499/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/499/13 19.02.13

За позовом фізичної особи-підприємця Плужник Володимира Миколайовича

до товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто Газ Сервіс»

про стягнення заборгованості 190 988,93 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Плужник В.М.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору підряду № 3/14 від 04.05.2009 у розмірі 190 988,93 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.01.2013 порушено провадження у справі № 910/499/13 та призначено до розгляду на 31.01.2013.

Представник позивача в судове засідання 31.01.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 31.01.2013 не з'явився, витребувані докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому суд ухвалою розгляд справи відклав на 19.02.13.

Позивач в судове засідання 19.02.2013 прибув та дав додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 19.02.2013 повторно не з'явився, витребувані докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача є: 04073, м. Київ, Оболонський р-н, пров. Куренівський, буд. 19/5.

Ухвала суду від 11.01.2013 за вказаною адресою отримана відповідачем 17.01.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 04073 1279962 9 ( в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2009 між фізичною особою-підприємцем Плужник Володимиром Миколайовичем (далі - ФОП Плужник В.М., підрядник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто Газ Сервіс» (далі - ТзОВ «Нафто Газ Сервіс», замовник, відповідач) було укладено договір підряду № 3/14.

Відповідно до п. 1.1 Договору, підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, виконати за завданням замовника з використанням його матеріалів, а замовник прийняти і оплатити будівництво підвідного та розподільчого газопроводу в с. Новотимофіївка Снігірівського району Миколаївської області.

У листопаді 2009 на виконання договору № 3/14 від 04.05.2009 сторони підписали акт виконання робіт № 1 на суму 166 195 грн.

Умови розрахунку за виконані роботи визначено пунктом 2.1 договору, відповідно до якого, оплата виконаної підрядником роботи, що визначена у п.1.1 договору здійснюється за фактично виконану роботу з розрахунку 50% із загальної суми коштів, що надходять на рахунок замовника за виконані роботи по газифікації вказаного об'єкта.

Відповідно до п. 4.2.3 договору замовник зобов'язаний прийняти виконані підрядником роботи та підписати Акт здачі-приймання виконаних робіт за умови належного виконанні таких робіт підрядником протягом п'яти днів з дати одержання названого акта від підрядника.

За виконані роботи відповідач не розрахувався. Станом на день звернення до суду розмір основної заборгованості складає 166 195 грн.

За умовами п.3.1 вищевказаного договору встановлено термін виконання зазначених робіт, до 31.12.2009 року.

Отже, початком перебігу строку позовної давності слід вважати 01.01.2010 року, а закінченням 02.01.2013 року.

Крім того, 03.09.2012 року ТОВ «Нафто Газ Сервіс» підтвердило заборгованість актом прийняття незавершених робіт.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, відповідач своїми діями щодо не проведення розрахунку за виконання роботи порушує як умови договору, так і застереження визначенні цивільним кодексом щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання, по договору, що є результатом неотримання коштів в сумі 166 195 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

В силу положень ч.1 ст.901 ЦК України замовник зобов»язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлений договором.

Отже факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений. А також доведений обов»язок відповідача оплатити ці послуги, що дає підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 166 195 грн.

Окрім цього позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання умов договору інфляційну складову в сумі 5484, 43 грн. та 3% річних в сумі 2486,10 грн.

Щодо стягнення з з відповідача інфляційних та 3% річних суд зазначає:

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, індекс інфляції складає 5 484. 43 грн. та три відсотки річних становлять 2 486, 10 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Окрім цього позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 16824, 40 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та також задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Згідно з ч. 6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня. коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В силу ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник повинен уплатити відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною другою ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст. 230 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлене ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, нарахування штрафних санкцій слід нараховувати в період з 01.01.2010р. по 01.07.2010.

Також позивач заявив вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 4000 грн., в цій частині позову суд відмовляє з огляду на наступне:

Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" - витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем з адвокатом укладено лише договір про надання правової допомоги від 02.01.2013 на ведення справи в суді.

Однак, позивачем не надано суду копій документів, що підтверджують сплату вартості даної правової допомоги.

У зв'язку з вищезазначеним суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 80 грн.22 коп., на відповідача - 3 739 грн. 57 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Плужник Володимира Миколайовича задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто Газ Сервіс» (04073, м. Київ, Оболонський р-н, пров. Куренівський, буд. 19/5; ідентифікаційний код 36081304) на користь фізичної особи-підприємця Плужник Володимира Миколайовича (20000, м. Христинівка, Христинівського району Черкаської області, вул. Сивокобиленка, буд. 19; ідентифікаційний код 2857206339) суму основної заборгованості в розмірі 166 195 (сто шістдесят шість тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 00 коп., неустойку (штраф) у сумі 16824 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири ) грн. 40 коп., інфляційні в сумі 5 484(п»ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 43 коп.,3 % річних в сумі 2486 (дві тисячі чотириста вісімдесят шість) грн..10 коп. та судовий збір у розмірі 3 739 (три тисячі сімсот тридцять дев'ять) грн. 57 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 25.02.2013